ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" травня 2021 р. справа № 300/1131/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови видати паспорт громадянина України у формі книжечки, та зобов'язати вчинити такі дії, -
ОСОБА_2 (надалі по тексту також - представник позивача, ОСОБА_2) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 24.03.2021 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління, УДМС України в Івано-Франківській області, Долинський районний відділ УДМС України в Івано-Франківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в частині відмови у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XII, без передачі будь-яких даних до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 разом із опікуном звернулися до Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді книжечки. У поданій заяві повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації, її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі. Проте, у видачі паспорта громадянина України було відмовлено, у зв'язку з відсутністю рішення суду,
Відмова відповідача мотивована тим, що положеннями Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено оформлення і видачу паспорта громадянина України розпорядником ЄДДР у формі картки. Проте, на переконання позивачки та її представниці, документи реєстру, передбачені вищевказаним законом (зокрема, і паспорт громадянина України у формі картки) можуть видаватися виключно на добровільній основі, що передбачено також положеннями Конституції України. Окрім цього, представниця позивачки звернула увагу на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, зокрема відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ.. Представниця вважає, що відповідач прямо порушує права ОСОБА_1 , гарантовані йому Конституцією України, в тому числі, право позивачки на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім'я, честь і гідність, здоров'я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо.
Окрім цього, позивач посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Враховуючи наведене, позивач просить суд позов задовольнити, визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його оформити і видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 29.03.2021 відкрито провадження у справі (а.с.20-21), розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).
На виконання вимог ухвали суду від 29.03.2021 відповідачем направлено витребувані судом докази, які надійшли на адресу суду 12.04.2021 (а.с.29-39).
Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву №2601.6.2-2131/26601.6.4-21 від 07.04.2021, який надійшов на адресу суду 12.04.2021 (а.с.40-45). Так, у відзиві представник відповідача із позовними вимогами не погодився, вказав на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивачем на виконання Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 за №456, не подано до заяви: рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання територіального органу Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року; оригіналів документів, що підтверджують громадянство батьків (одного з них), довідки про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання. На думку представника відповідача, без відповідного рішення суду оформлення і видача особам паспорта громадянина України зразка 1994 року неможливі. При цьому, представник відповідача звернув увагу на положення підпункту 3 пункту 7 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", згідно із яким, уповноважений орган в праві відмовити заявнику у видачі документа, якщо останнім не подано усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. У даному випадку, позивачем не представлено рішення суду, неподання якого, в свою чергу, є підставою для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року. Поряд з іншим, за аргументами представника відповідача, постанова Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі №806/3265/17, на яку вказує позивач, є індивідуальним актом, що стосується прав та інтересів учасників такої справи, та не є підставою для прийняття управлінських рішень органами державної влади. За вказаних обставин представник Управління просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вивчивши адміністративний позов і відзиви на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , і особисто ОСОБА_1 19.02.2021 звернулася до Долинським районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області з заявою (спільно підписаною), в якій просили видати паспорт громадянина України у формі книжечки. В заяві позивач також повідомила, що відмовляється від присвоєння будь-яких ідентифікаторів особистості, зокрема, унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, та не надає згоди на обробку своїх персональних даних на підставі статті 8 Закону України "Про захист персональних даних".
В такій заяві зазначено про подання до неї додаються, а саме (а.с.11-12): заява про видачу паспорта за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; дві фотокартки розміром 35х45 мм; оригінал свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.2005; копія рішення Поляницької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області №01/05 від 12.10.2005; копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в справі № 806/3265/17(Пз/9901/2/18).
Листом №Д-24/6/2602-21/2617/21-21 від 27.02.2021 Долинський районний відділ УДМС в Івано-Франківській області повідомив позивача про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Підставою для такого рішення визначено неподання документів, встановлених підпунктами 2, 4 та 6 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 за №456, та на підставі пункту 3 абзацу першого частини 7 статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"
Відсутність ухваленого в інтересах ОСОБА_1 відповідного рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання територіальний орган Управління оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, позбавляє відповідача задовольнити клопотання позивача (а.с.13).
Вважаючи протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області в частині відмови у видачі ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, позивач звернулася з цим позовом до суду із вимогою про зобов'язання до вчинення таких дій.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 за №2235-ІІІ визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є в тому числі паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-XIІ затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (надалі по тексту також - Положення №2503-ХІІ).
На час подання позивачем до відповідача заяви від 19.02.2021 чинними Положенням №2503-ХІІ передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України у форми паперової книжечки особами, які досягли 16 років.
Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за №5492-VI (надалі по тексту також - Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Разом з тим, на виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв постанову №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (надалі пл. тексту також - Постанова №302), якою затвердив:
- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;
- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;
- Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 за № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що: прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 "Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм" до Постанови №302 бланк паспорта громадянина України (надалі по тексту також - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України визначено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація […] біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Уповноважений суб'єкт в силу вимог частини 7 статті 16 Закону №5492-VI, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, серед іншого, у разі, якщо заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа, серед яких є підстава з якої Управління відмовило позивача.
Як встановлено судом з матеріалів справи, листом №Д-24/6/2602-21/2617/21-21 від 27.02.2021 Долинський районний відділ УДМС в Івано-Франківській області повідомив позивача про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Підставою для такого рішення, в листі зазначено, що ОСОБА_1 не подано за правилами підпунктів 2, 4 та 6 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 за №456:
- копію рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Долинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року;
- оригінал документів, що підтверджують громадянство та посвідчують батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували в громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України);
- довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи.
Суд звертає увагу на те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні за результатами розгляду зразкової справи, є обов'язковими для суду при ухваленні рішень в типовій справі.
В силу вимог частини 2 статті 356 КАС України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася Велика Палата Верховного Суду.
В контексті вказаного необхідно відмітити, що складовою частиною принципу верховенства права гарантованого статтею 8 Конституції України є принцип правової визначеності в тому його аспекті, який забороняє ставити під сумнів рішення суду, які набрало законної сили.
Так, судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду, 19.09.2018, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду, ухвалене 26.03.2018 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення Верховного Суду від 26.03.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття - 19.09.2018.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення особи до суду з позовом до територіального органу ДМС України з вимогою видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Обставин, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що вирішуючи даний спір, необхідним є застосування правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Разом з цим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року вказано на рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, у якому надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у межах спірних правовідносин, які були предметом розгляду зразкової справи, відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
При цьому, необхідно звернути увагу і на приписи Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 за №2297-VI (надалі по тексту також - Закон №2297-VI).
Так, статтею 2 Закону №2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Частинами 5, 6 статті 6 вказаного Закону визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
В той же час, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами. Так, у статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Попри вказане, за сталою практикою Європейського Суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ, Суд), першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява №18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Зважаючи на наведені правові положення, встановлюючи обґрунтованість та підставність вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначено Законом №5492-VI.
Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед яких, є паспорт громадянина України.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина 1 статті 21 Закону №5492-VI).
Водночас, згідно із частиною 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Повертаючись до правового регулювання досліджуваних відносин, як віро визначив ОСОБА_1 у позовній заяві, на момент виникнення публічно-правового спору та розгляду даної адміністративної справи були і є чинними Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ.
Так, пунктами 2 та 3 вказаного Положення встановлено, що паспорт громадянина України (надалі по тексту також - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій-шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Кабінетом Міністрів України 03.04.2019 прийнято постанову №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", якою до пункту 3 Постанови №302 внесено зміни, шляхом доповнення останнього абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
Водночас, на виконання вимог абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), наказом Кабінету Міністрів України від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (надалі по тексту також - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Згідно із абзацом 2 пункту 24 Постанови №302, у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Таким чином, враховуючи те, що станом на момент розгляду поданої позивачкою заяви набрали чинності зміни, внесені до Постанови №302 стосовно обов'язкової наявності рішення суду для оформлення та видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяв відповідно до положень чинного законодавства.
Однак, суд зазначає, що вимоги абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 обмежують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, оскільки зобов'язують додатково звертатися до суду з метою отримання відповідного рішення суду, та тільки після набрання таким рішенням законної сили особа може звертатись до територіального органу ДМС для реалізації гарантованого їй права на отримання паспорта громадянина України.
На переконання суду, встановлення такої умови є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка за своїм змістом забороняє, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також не відповідає вимогам якості закону, тобто таке втручання не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті обмеження реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Також, зважаючи на висновки ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року слід зазначити, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи законом передбачене таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті.
Водночас, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Х'ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача в частині відмови у видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, є протиправними.
При цьому, суд зазначає, що сама по собі відмова Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки могла б відповідати положенням абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 (у редакції від 07.06.2019).
Однак, позивач у заяві від 19.02.2021 чітко і однозначно просила видати паспорт на підставі Постанови №2503-ХІІ, а не у відповідності до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 за №456.
Представник позивача і позивач, подаючи в лютому 2021 року до Управління заяву, представили усі документи, вичерпний перелік яких визначений пунктом 13 розділу ІІ Постанови №302.
Відтак, посилання відповідача на неподання документів, визначених правилами підпунктів 2, 4 та 6 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 за №456, є некоректним, так як за цим нормативним актом позивач не подавав документи.
Зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду в рішенні від 19.09.2018 року щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в правовідносинах між фізичною особою та органом державної влади - міграційною службою щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки через ненадання особою в заяві про видачу паспорта згоди на обробку персональних даних в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), суд зазначає, що відмова Долинського районного відділу Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки, є безпідставною.
Незважаючи на коментовані висновки у справ, позовні вимоги про видачу ОСОБА_1 паспорта громадянина України без передачі будь-яких даних до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР, не підлягають до задоволення з наступних аргументів.
За змістом абзацу 2 пункту 5 Розділу І Постанови №2503-ХІІ усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Пунктом 9 Розділу І Постанови №2503-ХІІ визначено, що паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (абзац 8 пункту 6 Постанови №2503-ХІІ).
Положення Постанови №2503-ХІІ не передбачають вчинення відповідачем при реалізації їх норм і видачі паспорта у формі книжечки дій, зміст яких визначено позивачем у прохальній частині адміністративного позову.
Відтак, суд не може заборонити суб'єкту владних повноважень витини дії, вчинення яких при наданні певної адміністративної послугу не визначені нормативно-правовими актам, більше того за умови, що вони ще не вчинені.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутні правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.2005) у зв'язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України в формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.2005) у зв'язку з досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України в формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.2005), АДРЕСА_1 ;
законний представники позивача - - ОСОБА_2 (серія і номер паспорта НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 37794486), вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) в особі Долинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (проспект Незалежності, 3, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500).
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.