ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" травня 2021 р. справа № 300/1839/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.04.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного центру зайнятості (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати допомоги по безробіттю та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю за період з 08.01.2021 до 09.11.2021.
27.04.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявлені позовні вимоги позивача щодо предмета спору, обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення норм статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», припинив виплату допомоги по безробіттю як особі передпенсійного віку, при цьому, призначив таку допомогу терміном на 270 календарних днів, замість 720 календарних днів. У з вязку з чим просить зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому допомогу по безробіттю за період з 08.01.2021 до 09.11.2021.
Відзив відповідача на позовну заяву обґрунтований правомірністю припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю та пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, у зв'язку з чим просить залишити позов без розгляду.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
31.03.2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.
З 13.04.2020 позивачу, Коломийською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, призначено допомогу по безробіттю терміном на 270 календарних днів.
19.03.2021 Коломийською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, на заяву позивача, листом за № 351-28.5/22-21 повідомлено позивача про те, що відповідно до абзацу 4 пункту 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п'ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.
Позивач, вважаючи належною йому до виплати допомоги по безробіттю тривалістю не більше 720 календарних днів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1, 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Стаття 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначає умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини 1 статті 22 даного Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Згідно частини 3 даної статті Закону допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 цієї ж статті Закону загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.
Абзацом 2 частини 4 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Таким чином, позивач на час звернення до відповідача являвся особою передпенсійного віку, з 13.04.2020 набув статусу безробітного і з цієї дати тривалість виплати йому допомоги по безробіттю повинна була не перевищувати 720 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за № 211 від 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) за № 540-IX від 30.03.2020 розділ VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» доповнено пунктом 3-2 такого змісту: "3-2. Установити, що на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України: допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного; виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв'язок, електронні засоби тощо)».
Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за № 553-IX від 13.04.2020, який набрав чинності 18.04.2020, у пункті 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (із змінами, внесеними Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX): абзац перший викладено в такій редакції: « 3-2. Установити, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - в період карантину)»; доповнено абзацом четвертим такого змісту: «для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п'ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів».
Суд зазначає, що позивач набув статусу безробітного 13.04.2020, тобто в період карантину, проте, установлена пунктом 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» норма щодо загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю, яка не може перевищувати 270 календарних днів, не підлягає застосуванню до позивача, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за № 1-рп/99 від 09.02.1999 встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В даних правовідносинах пункт 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України № 553-IX від 13.04.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18.04.2020.
Тобто, вказані зміни прийняті та набрали чинність після того, як позивачу, встановлено статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, отже внесені зміни є такими, що погіршують становище позивача, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, відповідач протиправно, при призначенні позивачу допомоги по безробіттю скоротив тривалість виплати йому допомоги по безробіттю з 720 календарних днів до 270 календарних днів та припинив її виплату внаслідок закінчення 270-ти денного строку.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, зазначає, що заявлені ним позовні вимоги не призведуть до ефективного захисту його прав, тому суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог, а для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень необхідно визнати протиправним скорочення до 270 календарних днів тривалості виплати позивачу допомоги по безробіттю та зобов'язати відповідача продовжити позивачу з 08.01.2021 виплату допомоги по безробіттю тривалістю 450 календарних днів.
Щодо строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, то перебігом цього строку слід вважати 07.01.2021, тобто день порушення прав позивача припиненням виплати допомоги по безробіттю, а звернення з цим позовом здійснено в межах шестимісячного строку, вставленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вказаних строків позивач не порушив.
За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає до задоволення.
Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 9, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним скорочення до 270 календарних днів тривалості виплати допомоги по безробіттю, призначеної ОСОБА_1 13.04.2020.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний центр зайнятості (вулиця Деповська, будинок 89-А, місто Івано-Франківськ, індекс 76007, код ЄДРПОУ 03491062) продовжити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) виплату допомоги по безробіттю з 08.01.2021, тривалістю 450 календарних днів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.