ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" травня 2021 р. справа № 300/3607/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю: представника позивача Тепак Л.П.
представника відповідача Федик Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови №16-ФС від 05.11.2020, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 07.12.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування постанови №16-ФС від 05.11.2020 про накладання штрафу в сумі 50000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18.09.2020 по 25.09.2020 ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 25.09.2020 року № 090297, в якому зазначено, що ОСОБА_2 було допущено ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору. Однак, на думку позивача висновки, викладені в акті від 25.09.2020 року № 090297 є необґрунтованими, безпідставними та не остаточними, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України, якщо платник податків не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною та які в подальшому мають бути враховані під час аналізу матеріалів перевірки, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Так, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачає обов'язкове дотримання принципу прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття такого рішення. Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач не був поінформований про дату та місце розгляду справи, відтак відповідачем розгляд справи про накладення штрафу здійснено без дотримання належного порядку повідомлення позивача, та за його відсутності, чим грубо порушено процедуру повідомлення про розгляд справи. Крім того, відомості, отримані від Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, не є беззаперечним доказом вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягали перевірці, тоді як відповідачем інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , який використовує найману працю, не проводилося. Також, вважає, що відповідачем не враховані направлені ним 20.10.2020 засобами поштового зв'язку пояснення та докази перебування з ОСОБА_2 у трудових відносинах з ним на посаді продавця продовольчих товарів згідно трудового договору від 14.09.2020. В зв'язку із наведеним позивач вважає, що постанови №16-ФС від 05.11.2020 про накладання штрафу в сумі 50000,00 грн підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.60-61).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області №16-ФС від 05.11.2020 про накладання штрафу в сумі 50000,00 грн, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі - № 300/3607/20 (а.с.75-78).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.12.2020 та міститься в матеріалах справи. Проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що при проведенні аналізу всіх отриманих документів встановлено, що ОСОБА_2 працевлаштовано позивачем тільки 14.09.2020 , відповідно до поданої нею заяви шляхом укладення трудового договору та видання наказу від 14.09.2020 № 2 про прийом на роботу. Того ж дня, ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомлення про прийняття працівника на роботу. Однак, як випливає із письмових пояснень ОСОБА_2 , вона працює у позивача з 01.10.2019. За таких умов, керуючись частиною другою статті 265 КЗпП України, на підставі Акта від 25.09.2020 № 090297, відповідно до пункту 4 Порядку № 509, начальником Управління Держпраці винесено постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 50 000,00 грн за порушення законодавства про працю, а саме частини 3 статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України. Стосовно порушення Порядку № 509 в частині незабезпечення можливості участі позивача у розгляді справи про накладення штрафу, відповідач вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823, внесено зміни до Порядку № 509, відповідно до яких пункт 6 Порядку № 509 виключено, а тому вимога, яка передбачала обов'язкове повідомлення суб'єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи про накладення штрафу втратила чинність і не може застосовуватися Управлінням Держпраці. Крім того, представником відповідача зазначено, що Порядок № 509 передбачає накладення штрафу за порушення законодавства про працю на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзац шостий підпункту 2 пункту 2 Порядку № 509) без проведення інспекційного відвідування. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю (а.с.90-97).
14.01.2021 сторона позивача скористалася правом на подання відповіді на відзив, у якій вказала, що належних та допустимих доказів стосовно фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) відповідачем суду не надано. Також долучено копію трудового договору від 05.09.2019 укладеного ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.116-120).
Позивачем вищенаведена відповідь на відзив 13.01.2021 була надіслана відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (а.с.134). Однак, заперечення у строк, встановлений судом відповідач не подав, поважних причин його ненадання не повідомив.
Ухвалою суду від 03.03.2021 витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області належним чином завірені копії письмових документів про подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у період з 05.09.2019 по 14.09.2020 інформації щодо використання праці найманого працівника ОСОБА_2 (а.с. 150-151).
18.03.2021 Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області виконано вимоги вищенаведеної ухвали шляхом направлення витребовуваних доказів на електронну адресу суду (а.с. 155-169).
Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні та викликано в якості свідка ОСОБА_2 , про що постановлено ухвалу від 12.04.2021(а.с. 170).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, звернула увагу суду на те, що перевірка ГУ ДПС в Івано-Франківській області проводилась у період з 18.09.2020 по 25.09.2020 та висновки акту щодо не укладення трудової угоди ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не містять посилань щодо періоду вчинення такого порушення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови докази перебування у трудових відносинах ОСОБА_2 із дружиною позивача - ФОП ОСОБА_4 в управління Держпраці були відсутні та позивачем до заперечень не долучались. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що її основним місцем роботи є продавець у ФОП ОСОБА_4 та за сумісництвом дві години в день працює продавцем у ФОП ОСОБА_1 . Вказала на те, що ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 здійснюють підприємницьку діяльність за однією адресою в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у різних відділах. Вказала на те, що при наданні нею пояснень працівникам ГУ ДПС нею було зазначено початок роботи 01.10.2019 у ФОП ОСОБА_1 однак, такі запитували початок її роботи за основним місцем роботи, тому нею помилково була вказана дата початку роботи у ФОП ОСОБА_4 , яка є основним її місцем роботи. Оскільки під час перевірки все відбувалось дуже швидко, то написані нею пояснення вона не перечитала, тому не виявила такої помилки самостійно.
Суд, відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, заслухавши покази свідка ОСОБА_2 , встановив наступне.
30.09.2020 року на адресу управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов лист Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.10.2019 за № 3105/9/09-19-07-06 про вжиття заходів відносно ФОП ОСОБА_1 за матеріалами фактичної перевірки (а.с.98).
Одночасно із зазначеним листом відповідачу направлено копію Акту (довідки) про результати фактичної перевірки від 25.09.2019 № 090297 та пояснення ОСОБА_2 (а.с.14-17).
Згідно вказаного акту 25.09.2019 спеціалістами ГУ ДПС в Івано-Франківській області під час перевірки виявлено, порушення законодавства про працю в частині використання праці найманих працівників без укладення трудових угод між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до наданих письмових пояснень продавця ОСОБА_2 від 18.09.2020, вона працює у позивача з 01.10.2019, отримує мінімальну заробітну плату (а.с.101).
Листом від 02.10.2020 № 05-07/15-10/6309 відповідач повідомив позивача про те, що уповноваженою особою управління Держпраці в Івано-Франківській області отримано для розгляду матеріали фактичної перевірки, під час проведення якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України (а.с.18).
За наслідком ознайомлення із вищевказаним листом 20.10.2020 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку пояснення в яких заперечив використання праці неоформлених працівників та долучив відповідні докази, в тому числі щодо оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 (а.с. 19-21).
Так, ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою від 14.09.2020 про прийом її на роботу за сумісництвом на посаду продавця продовольчих товарів з 15.09.2020 з неповним робочим днем (а.с.32).
За результатом розгляду заяви про прийом на роботу 14.09.2020 між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2 , укладено трудовий договір із встановленим часом виконання робіт згідно графіку змінності 2 години на день(а.с.33-34).
Наказом від 14.09.2020 №2 прийнято ОСОБА_2 на роботу за сумісництвом на посаду продавця продовольчих товарів з 15.09.2020 з неповним робочим днем (2 години на день), з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з посадового окладу відповідно до штатного розпису, підстава заява ОСОБА_2 від 14 вересня 2020 року (а.с.31).
На підставі Акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 25.09.2020 за № 090297 начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.11.2020 за № 16-ФС, якою до за порушення вимог статей 21-24 КЗпП України відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 50000,00 грн. (а.с.12).
Позивач, вважаючи протиправною постанову відповідача від 05.11.2020 за № 16-ФС, звернувся в суд за захистом порушених прав із вимогою про визнання її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача підставою притягнення до відповідальності позивача та накладення оскаржуваною постановою штрафу стало порушення законодавства про працю в частині використання ФОП ОСОБА_1 праці найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудової угоди у період з 01.10.2019 по 15.09.2020.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Положеннями ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В акті ГУ ДПС в Івано-Франківській області зазначено, що встановлено використання праці найманих працівників без укладення трудових угод між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 (трудова угода не укладалась).
Однак судом встановлено, що відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 № 2 від 14.09.2020 ОСОБА_2 прийнято на роботу за сумісництвом з 15.09.2020 продавцем продовольчих товарів з неповним робочим днем та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу(а.с. 31).
Повідомлення про прийняття працівника на роботу було сформовано та подано ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Івано-Франківській області 13.10.2020(а.с.29-30).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 спростувала надані під час проведення перевірки пояснення щодо стажу роботи на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2019, натомість посвідчила, що вказана дата стосується її основного місця роботи у ФОП ОСОБА_4 , в якої вона працює також продавцем з жовтня 2019 року. Вказала, що приступила до роботи у ФОП ОСОБА_1 після прийняття її на роботу за сумісництвом з 15.09.2020.
Покази свідка ОСОБА_5 підтверджено звітністю форми 1-ДФ ФОП ОСОБА_4 поданою до ГУ ДПС в Івано-Франківській області за період з ІІІ кварталу 2019 по ІІІ квартал 2020 (а.с.156-161).
Так, ОСОБА_2 було прийнято на посаду продавця продовольчих товарів ФОП ОСОБА_4 відповідно до наказу від 05.09.2019 № 1 .
05.09.2019 ФОП ОСОБА_4 повідомила про прийняття на роботу ОСОБА_2 ГУ ДПС в Івано-Франківській області, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с. 162).
Відтак, судом встановлено, що з вересня 2019 року та на даний час ОСОБА_2 працює за трудовим договором у ФОП ОСОБА_4 продавцем, що є її основним місцем роботи та з 15.09.2020 за сумісництвом у позивача з неповним робочим днем та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
Під час судового розгляду відповідачем не доведено, а показами свідка ОСОБА_2 та звітністю форми 1-ДФ ФОП ОСОБА_4 спростовано висновки акту перевірки в частині використання праці найманого працівника без укладення трудового договору.
В свою чергу, оскаржуваною постановою №16-ФС від 05.11.2020 штраф на позивача накладено відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.
Вказаною нормою встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
В підсумку судом не встановлено порушень трудового законодавства, яке полягало використанні позивачем праці найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, проте Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області застосовано штраф передбачений абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України виключно за вказане порушення, яке ФОП ОСОБА_1 не вчинено.
Таким чином, суд вказує на те, що відповідачем у даному випадку безпідставно притягнуто позивача до відповідальності на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, що є підставою для скасування постанови №16-ФС від 05.11.2020 про накладення на позивача штрафу в сумі 50 000 грн.
В частині доводів позивача про незабезпечення відповідачем можливості його участі у розгляді розгляду справи про накладення штрафу та не повідомлення про дату та час розгляду справи про порушення трудового законодавства суд бере до уваги наступне.
Положення Порядку № 509 про обов'язкове повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи було передбачено в редакції від 16.05.2017 року, яка була чинною до 30.08.2019 року.
Так, пунктом 6 Порядку № 509 було визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823, внесено зміни до Порядку № 509, відповідно до яких пункт 6 Порядку № 509 виключено, а тому вимога, яка передбачала обов'язкове повідомлення суб'єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи про накладення штрафу втратила чинність з 30.08.2019 і не підлягає застосуванню в цій справі, оскільки спірні відносини виникли у вересні 2020 року.
Щодо доводів представника відповідача про ненадання доказів працевлаштування ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_4 , то суд зазначає, що позивач не є учасником таких трудових відносин, відтак відповідні документи відсутні в його розпорядженні.
Одночасно, надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування та притягнення його до відповідальності оскаржуваною постановою, суд зазначає, що встановлення під час розгляду адміністративної справи ознак протиправності оскаржуваного акту індивідуальної дії є самостійною та достатньою підставою для його скасування незалежно від встановлення ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, що передували його притягненню.
Рештуобгрунтувань учасників справи висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вище зазначене, суд дійшов до переконання про наявність підстав до задоволення позовних вимог, з огляду необґрунтованість оскаржуваного рішення, шляхом визнання протиправними дії управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо винесення постанови №16-ФС від 05.11.2020, а також, визнання протиправною та скасування останньої.
Згідно статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Одночасно суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відтак, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн, згідно квитанції № ПН216195С1 від 07.12.2020 (а.с.1).
Згідно пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Зі змісту ст. 134 КАС України вбачається, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, судом досліджено, що витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, а саме наданням професійної правничої допомоги адвокатським об'єднанням «МТА ПАРТНЕРИ», підтверджуються договором № 014МТА/ІФ-21 від 11.05.2021 про надання юридичних послуг та правничої, замовленням № 1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 11.05.2021, акту про надання правничої допомоги № 014МТА/ІФ-21 від 26.05.2021 із зазначенням розрахунку витрачених годин та найменування вчинених дій на суму 3000 гривень, та квитанції № ПН99947С1 від 26.05.2021 з рахуванням змісту яких, суд вважає наведений розмір витрат обґрунтованим, доведеним, розумним та витрати - неминучими, розмір витрат таким, що відповідає складності справи та зусиллям, які були необхідними для поновлення прав позивача (а.с.209-215).
Таким чином, розмір витрат, які позивач сплатив за професійну правничу допомогу адвокатському об'єднанню «МТА ПАРТНЕРИ» є співмірним із складністю справи, ціною спору та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.
Відтак, вказані витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо винесення постанови №16-ФС від 05.11.2020 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці в Івано-Франківській області №16-ФС від 05.11.2020 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч ) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Уїзд, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77045) ;
Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018)
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 31 травня 2021 р.