ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду
"31" травня 2021 р. справа № 300/3390/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку,-
Адвокат Яковишин Володимир Юрійович, 23.11.2020 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі №300/3390/20 вказану позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року про повернення позовної заяви в справі №300/3390/20 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
16.03.2021 адміністративну справу передано на розгляд судді.
Ухвалою суду від 22.03.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
26.03.2021 представник позивача усунув недоліки позовної заяви, відтак ухвалою суду від 31.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за правилами ст. 262 КАС України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 12 листопада 2004 року по 29 грудня 2017 року проходив військову службу на кафедрі військової підготовки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією послужного списку. На підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.12.2017 №492 ОСОБА_1 - старшого викладача - начальника служби ракетно-артилерійського озброєння кафедри військової підготовки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу звільнено у запас за підпунктом “б” (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Згідно із витягом з наказу начальника кафедри військової підготовки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу від 29.12.2017 за №166 (по стройовій частині), з 29.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу кафедри та всіх видів забезпечення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №300/1141/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій задоволено повністю. Визнано бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2017 року включно та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 абзацу 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, - протиправною. Зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2017 року включно в розмірі 34 020 (тридцять чотири тисячі двадцять) гривень 62 копійки та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбачену пунктом 12 абзацу 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 8051 (вісім тисяч п'ятдесят одна) гривня 12 копійок.
На виконання зазначеного рішення суду, 08.09.2020 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в розмірі 41440 грн. Просить стягнути з Івано-Франківського обласного військового комісаріату на користь позивача середній заробіток, за весь час затримки розрахунку (виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки) по день фактичного розрахунку, у розмірі 402 430,37 грн.
26.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову.
Крім того, у відзиві відповідач вказує на пропущенням позивачем місячного строку звернення до суду, а відтак просить залишити позову без розгляду.
26.04.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У даній відповіді на відзив представник позивача зокрема зазначає, що суди повинні виходити зі строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Зазначив, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права у підлягає пріоритетному застосуванню по відношенню до ст. 122 КАС України, оскільки процесуальні норми не можуть обмежувати реалізацію прав особи залежно від юрисдикції спору та статусу позивача. Це підтверджено у змістом статті 122 КАС України, в якій вказано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (яким в цьому випадку є КЗпП України). З огляду на це правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби застосовується тримісячний строк для звернення працівника до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні. Вважає доводи відзиву щодо пропуску строку на звернення ОСОБА_1 до суду є безпідставними.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2017 року включно та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у день звільнення з військової служби.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №300/1141/20 визнано бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2017 року включно та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 абзацу 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, - протиправною. Зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2017 року включно в розмірі 34 020 (тридцять чотири тисячі двадцять) гривень 62 копійки та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбачену пунктом 12 абзацу 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 8051 (вісім тисяч п'ятдесят одна) гривня 12 копійок.
Судове рішення виконано, шляхом виплати суми заборгованості по індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по листопад 2017 року включно та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у день звільнення з військової служби 08 вересня 2020 року, як про це зазначає представник позивача. Ця дата є датою фактичного розрахунку.
Як зазначалося судом вище, адвокат Яковишин Володимир Юрійович, 23.11.2020 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Нормами ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року у справі №120/4811/20-а.
Дана правова позиція викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20. Судова палата відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
Відступаючи у цій справі від висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), колегія суддів судової палати зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який подав 23.11.2020, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (08.09.2020), не зазначивши поважних причин для поновлення цього строку. В відповіді на відзив представник позивача зокрема зазначає, що суди повинні виходити зі строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Зазначив, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права і підлягає пріоритетному застосуванню по відношенню до ст. 122 КАС України, оскільки процесуальні норми не можуть обмежувати реалізацію прав особи залежно від юрисдикції спору та статусу позивача. Це підтверджено у змістом статті 122 КАС України, в якій вказано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (яким в цьому випадку є КЗпП України). З огляду на це правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби застосовується тримісячний строк для звернення працівника до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.
Розглянувши клопотання представника відповідача у відзиві на позов про залишення позову без розгляду, зазначає наступне.
Частинами 1, 3 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
В силу частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на наведене, суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, підстави наведенні позивачем щодо застосування шестимісячного або тримісячного строку звернення до суду не дають суду можливості для постановлення висновків щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду.
Обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.
Враховуючи, що обставини, які встановлені судом, не спростовано позивачем, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтями 243, 248 КАС України, суд, -
Клопотання представника відповідача у відзиві на позов про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Згідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя Микитюк Р.В.