про залишення позовної заяви без розгляду
26 травня 2021 рокум. Ужгород№ 260/987/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
представник позивача - Цебрик Л.В.;
представник відповідача - Ємчук Л.В.;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження №37/06-к від 19.04.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було поновлено позивачеві строк звернення до суду на підставі тих матеріалів, які було додано до позову (99-100, Т.1).
В подальшому, представник позивача надіслав до суду пояснення щодо строку звернення до суду з даною позовною заявою, згідно якої зазначив, що позивачем не було пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки позивач не отримала копію оскаржуваного розпорядження, а отже, на переконання представника позивача, і місячний строк звернення до суду не почав спливати (а.с. 111-116,Т.1).
З огляду на подані пояснення, приймаючи до уваги надані відповідачем до відзиву витребувані судом докази (а.с. 117-181, Т.1) та враховуючи, що предметом спору є правомірність розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 19.94.2016 року, а позов подано до суду тільки 21.04.2020 року, судом на обговорення поставлено питання щодо можливості розгляду даної справи з огляду на пропуск строку звернення до суду майже на 4 -ри роки.
У судовому засіданні представник позивача наголошував, що згідно вимог ч. 7 ст. 77 Закону України "Про державну службу" у разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення такий документ не пізніше, як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцю за місцем його проживання. Представник позивача зазначав, що саме день отримання копії оскаржуваного розпорядження є тим юридичним фактом з якого слід відраховувати і обчислювати місячний строк звернення до суду. Таким чином, представник позивача наголошував, що оскільки після відмови позивача від підписання оскаржуваного розпорядження, відповідач в порушення вимог ч. 7 ст. 77 Закону України "Про державну службу" не надіслав таке розпорядження позивачеві, відтак позивачем не було пропущено строк звернення до суду, оскільки такий навіть не почав спливати. Також, представник позивача зазначав у судовому засіданні, що Акти про відмову позивача від підпису не є юридичними документами, а тому, на його переконання, не повинні враховуватися судом при визначені строку звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначав, що позивачеві було відомо про оскаржуване розпорядження №37/06-к від 19.04.2016 року, оскільки таке було оголошено (зачитано) їй 20.04.2016 року о 10:00 год., однак позивач відмовилася від його підписання, що підтверджується Актом про відмову від підпису від 20.04.2016 року.
Розглянувши питання щодо строку звернення до суду, заслухавши пояснення сторін з даного приводу, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, згідно даної позовної заяви позивач оскаржує розпорядження відповідача №37/06-к від 19.04.2016 року про притягнення такої до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Оскаржуване позивачем розпорядження №37/06-к від 19.04.2016 року було прийнято за результатами проведеного службового розслідування висновки, якого відображені в Акті службового розслідування від 14.04.2016 року, щодо з'ясування обставин, викладених у заяві ОСОБА_2 щодо грубого неетичного ставлення позивача (а.с. 126-131, Т.1).
Як встановлено судом у ході розгляду даної справи та підтверджується матеріалами адміністративної справи, 25.03.2016 року позивача було ознайомлено з розпорядженням голови райдержадміністрації від 23.03.2016 року №24/06-к "Про проведення службового розслідування" (а.с. 127,Т.1).
Суд констатує, що під час проведення службового розслідування позивач надавала письмове пояснення щодо фактів, які слугували підставою проведення службового розслідування, за результатами якого, в подальшому, було прийнято оскаржуване розпорядження від 19.04.2016 року (а.с. 132, Т.1).
Так, висновки службового розслідування щодо з'ясування обставин, викладених у заяві ОСОБА_2 щодо грубого неетичного ставлення позивача - відповідачем були викладені у Акті службового розслідування від 14.04.2016 року.
Позивача було повідомлено листом від 15.04.2016 року №03-12/272 про те, що ознайомлення із Актом службового розслідування відбудеться 18.04.2016 року о 14:00 год. (а.с. 138, Т.1).
Однак, позивач відмовилася підписувати Акт службового розслідування від 14.04.2016 року, який їй було оголошено 18.04.2016 року о 14:00 год. у кабінеті першого заступника голови райдержадміністрації, що підтверджується складеним комісією Актом від 18.04.2016 року про відмову позивача від підпису про ознайомлення із актом проведення службового розслідування (а.с.139, Т.1).
На підставі Акту службового розслідування від 14.04.2016 року, відповідачем було прийнято оскаржуване розпорядження від 19.04.2016 року №37/06-к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а.с. 122, Т.1).
Як вбачається з Акту від 20.04.2016 року про відмову від підпису, оскаржуване розпорядження від 19.04.2016 року №37/06-к було оголошено позивачеві 20.04.2016 року о 10:00 год. у кабінеті першого заступника голови райдержадміністрації, однак позивач відмовилася від підпису про ознайомлення з розпорядженням від 19.04.2016 року №37/06-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а.с. 123, Т.1).
В подальшому розпорядженням голови Рахівської РДА Закарпатської області від 21.12.2016 №131/06-к з позивача було знято догану оголошену розпорядженням від 19.04.2016 року №37/06-к.
Так, позивач 23.12.2016 року була ознайомлена з розпорядженням від 21.12.2016 №131/06-к про зняття з неї догани, оголошеної розпорядженням від 19.04.2016 року №37/06-к, що підтверджується її особистим підписом на вказаному розпорядженні (а.с. 175).
Таким чином, на переконання суду, позивачеві достеменно було відомо, як про накладення оскаржуваним розпорядженням на неї догани, так і про підстави притягнення її до відповідальності та зняття в подальшому цієї догани. Вище вказані докази спростовують надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, що позивачеві не було відомо про те, за що її притягнули до дисциплінарної відповідальності.
Щодо посилання представника позивача про те, що оскільки після відмови позивача від підписання оскаржуваного розпорядження, відповідач в порушення вимог ч. 7 ст. 77 Закону України "Про державну службу" не надіслав таке розпорядження позивачеві, відтак позивачем не було пропущено строк звернення до суду, оскільки такий навіть не почав спливати, суд констатує наступне.
Згідно ч. 6, ч. 7 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного наказу) державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу ст. 122 КАС України випливає, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач в розумінні ст. 122 КАС України "повинна" була знати про наявність оскаржуваного розпорядження від 19.04.2016 року №37/06-к про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани ще у 2016 році, оскільки була повідомлена про проведення службового розслідування, в ході якого особисто надавала письмові пояснення, позивача було повідомлено про дату та час оголошення Акту службового розслідування, Акт службового розслідування та оскаржуване розпорядження були їй оголошені, а також позивач була повідомлена про зняття з неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оголошеної розпорядженням від 19.04.2016 року №37/06-к, що підтверджується її особистим підписом від 23.12.2016 року.
При цьомусуд констатує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Разом з тим, позивачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що про порушення своїх прав, які слугували підставою звернення до суд, а саме: прийняття розпорядження від 19.04.2016 року №37/06-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності вона не могла знати до дати звернення до суду з даним позовом.
Крім того суд зауважує, що ознайомившись 23.12.2016 року з розпорядженням від 21.12.2016 №131/06-к про зняття з неї догани, оголошеної розпорядженням від 19.04.2016 року №37/06-к, позивач не оскаржувала дії (бездіяльність) відповідача щодо не дотримання вимог ч. 7 ст. 77 Закону України "Про державну службу", зокрема не надсилання їй розпорядженням від 19.04.2016 року №37/06-к. Доказів протилежного позивач до суду не надала.
Отже, із позовної заяви та доданих документів чітко і однозначно вбачається, що позивачеві було відомо про наявність оскаржуваного розпорядження від 19.04.2016 року №37/06-к ще у 2016 році.
Однак, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернулася тільки 21.04.2020 р., що підтверджується печаткою Закарпатського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Таким чином, позивачем було пропущено встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду.
У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.
КАС України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачем не було підтверджено наявність об'єктивних підстав, пов'язаних з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що призвели до звернення до суду з позовною заявою майже через чотири роки після того, як вона дізналася про виникнення обставин, які слугували підставою звернення до суду, а саме: винесення розпорядження від 19.04.2016 року №37/06-к, а також не доведено неможлививості своєчасного звернення до суду.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без розгляду, у відповідності до вимог ст. 123 КАС України.
Керуючись ст. 240, 241, ч. 3 ст. 243, 256, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишити без розгляду.
2. Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвала суду у повному обсязі складена та підписана 31.05.2021 року.