01 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/3861/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду (вул. Липська, буд.18/5,м. Київ,01601), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ,01601) про стягнення заборгованості суми суддівської винагороди,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, яким просить:
1.Позов про стягнення заборгованої суми суддівської винагороди, задовольнити.
2.Стягнути із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 заборгованість по суддівській винагороді на загальну суму 489 266,18 гривень, з якої підлягають утриманню у відповідному розмірі податки та обов'язкові платежі. 3.Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць у розмірі 184 976,00 гривень, з якої підлягають утриманню у відповідному розмірі податки та обов'язкові платежі.
4.Просить розглядати справу за відсутності позивача в порядку спрощеного провадження.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 08.05.1996 № 327/96 позивача було призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2003 року N 643-IV позивача обрано безстроково на посаду судді апеляційного суду Закарпатської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 червня 2019 року № 1728/0/15-19 позивача переведено на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.
У період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад у розмірі 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1 та з доплатою за вислугу років у розмірі 60% до посадового окладу.
Однак, у зв'язку набранням чинності 18 квітня 2020 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у квітні та до завершення карантину розмір суддівської винагороди було обмежено 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. З огляду на що, у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року Закарпатський апеляційний суд нараховував та виплачував йому щомісяця суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. За квітень-серпень 2020 року відповідачі не виплатили нараховану суддівську винагороду загальною сумою 489266,18 грн.
Вказані дії відповідачів вважає протиправними, оскільки вони суперечать положенням ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушують гарантії незалежності суддів, встановлені ст.ст. 19 та ст. 130 Конституції України, а тому підлягають захисту в судовому порядку.
Також, звертає увагу суду на визнання Конституційним Судом України зазначених змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» неконституційними. Належним та дієвим способом захисту порушених прав позивач вважає - стягнення з відповідачів належної йому, але не виплаченої суддівської винагороди, відповідно до розмірів суддівської винагороди, передбачених спеціальним законом України «Про судоустрій і статус суддів»
21 грудня 2020 року на адресу суду від Закарпатського апеляційного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, проти задоволення позову заперечують.
Зазначають, що суддівська винагорода суддям нараховується та виплачується за рахунок кошторису Закарпатського апеляційного суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19» з 12.03.2020 року встановлено карантин. Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято Закон України № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18 квітня 2020 року. Цим Законом встановлено обмеження нарахування, зокрема, суддівської винагороди, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Таким чином, нарахована суддівська винагорода обмежується максимальним розміром 47230,00 грн. (4723 х 10) на місяць.
Отже, Закарпатський апеляційний суд не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік».
У подальшому Конституційним Судом України 28.08.2020 року ухвалено рішення № 10- р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень ч.1,3 ст.29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», абз.9 п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік».
Дія частини 1 та 3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» втратила чинність 28.08.2020 року. Таким чином, у період з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. положення ч.1, ч.3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» (у редакції Закону № 553- IX) були чинними і на підставі них було здійснено нарахування та виплата Позивачу суддівської винагороди. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 починаючи з 28.08.2020 року виплата суддівської винагороди судді ОСОБА_1 здійснюється у повному обсязі, відповідно до ст. 135 Закону.
30 грудня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої проти позиції відповідача заперечує з мотивів аналогічних наведених у позові, де вказав, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхо внесення змін о ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" всупереч вимогам частини другої статі 130 Конституції України та ст.135 Закону № 1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідачі, виконуючи вимоги бюджетного законодавства, вимушені були вчиняти у неконституційний спосіб дії, що порушують права та гарантії суддів.
01 лютого 2021 року від Державної казначейської служби України надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких зазначено, що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у прохальній частині, Державна казначейська служба України виконає рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили у передбаченому законодавством порядку.
ДСА України відзиву на позов не надала.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 08.05.1996 № 327/96 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Хустського районного суду Закарпатської області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2003 року N 643-IV ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді апеляційного суду Закарпатської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 червня 2019 року № 1728/0/15-19 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.
Наказом в.о. голови Закарпатського апеляційного суду Гошовського Г.М. № 152/ос від 02.07.2019 ОСОБА_1 зарахований до штату Закарпатського апеляційного суду з 03 липня 2019 року, у зв'язку з переведенням на посаду судді цього ж суду, на якій працює по теперішній час.
16 жовтня 2020 року Закарпатський апеляційний суд на заяву судді від 07 жовтня 2020 року надав довідку про нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з квітня по серпень 2020 року.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до довідки Закарпатського апеляційного суду від 16.10.2020 року №02.5/20598/20 за період з квітня по серпень 2020 року суддівська винагорода нараховувалась щомісяця відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII та складала в загальному розмірі 1063239,01 грн., при цьому обмеження суддівської винагороди з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року складала 489 266,18 грн., а нарахована та виплачена суддівська винагорода з урахуванням обмежень складала 573972,83 грн.
Стосовно вимоги щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня в повному обсязі відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» повідомили, що належна суддівська винагорода за вказаний період нарахована та виплачена у повному обсязі відповідно чинних на момент виплати нормативних документів. На теперішній час підстав для здійснення перерахунку у суду немає, бюджетні асигнування на ці виплати наразі відсутні.
Суть спору між сторонами у справі зведена виключно до правомірності (неправомірності) виплати нарахованої позивачу суддівської винагороди за вказаний період саме у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Водночас, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін, неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Аналізуючи вищезазначені норми права, суд зробив висновок, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.
Так, статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 9 грудня 2019 року № 969/2019 (далі - Висновок).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу" через інші законодавчі акти.
Таким чином, суд зробив висновок, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд робить висновок, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку, суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, то суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік"» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Отже, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік"» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 18 квітня 2020 року по серпень 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
З огляду на встановлене, суд погоджується із твердженням позивача, щодо порушення відповідачами приписів ст. 19, 130 Конституції України та законодавства щодо виплати суддівської винагороди, Закарпатський апеляційний суд як роботодавець протиправно виплачував суддівську винагороду у розмірі меншому, ніж це передбачено спеціальним Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Таким чином, суд зробив висновок, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Твердження про те, що Закарпатський апеляційний суд може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах видатків Державного бюджету, є слушним, однак воно не нівелює висновок суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди спеціального Закону № 1402-VIII.
Посилання відповідача на рішення Ради суддів України є також неприйнятними, оскільки вони не є нормативно-правовими актами і, відповідно, не носять обов'язковий характер.
Жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу 2 - Закарпатському апеляційному суду виплатити суддівську винагороду в повному обсязі, до суду не надано.
З огляду на встановлення судом факту порушення прав позивача на одержання суддівської винагороди у визначеному статтею 135 Закону №1402 розмірі, ефективним способом відновлення порушеного права є саме стягнення із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 заборгованості суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) в загальній сумі 489 266,18 грн. із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
При цьому, суд вважає за можливе визначити конкретний розмір недоотриманої ОСОБА_1 частини суддівської винагороди з огляду на те, що розрахунок такої самостійно здійснений відповідачем 2 у наданій довідці № 02.5/20598/20 від 16 жовтня 2020 року.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.
Дана позиція суду узгоджується з рішеннями Восьмого апеляційного адміністративного суду в подібних правовідносинах у справах № 260/3580/20, 260/3581/20.
За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 371 КАСУ( Судові рішення, які виконуються негайно):
1. Негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки предметом даного спору не є виплата заробітної плати, яка не була отримана позивачем, і судом не встановлювалися обставини з приводу середньої заробітної плати позивача та не вираховувалися сума заробітної плати за один місяць, а досліджувалися обставини щодо відповідної суми суддівської винагороди, яка була недоотримана позивачем, то підстав для застосування положень КАСУ щодо негайного виконання рішення немає.
Суд констатує , що повноваження суду при вирішенні справи встановлені статтею 245 КАСУ, де є неможливим зобовязання субєкта владних повноважень вчинити дію без визнання дій, рішень або бездіяльності протиправною. Оскільки судом встановлено протиправність застосування відповідачем обмежень у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди , то при винесенні рішення суд застосовує вищевказану норму КАСУ.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України ( вулиця Липська, 18/5, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 26255795), Закарпатського апеляційного суду (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Довженка,7, код ЄДРПОУ 42262749), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567646) про стягнення заборгованості суми суддівської винагороди - задовольнити .
Визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Довженка,7, код ЄДРПОУ 42262749) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 489 266,18 грн.
2. Стягнути із Закарпатського апеляційного суду (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Довженка,7, код ЄДРПОУ 42262749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість по суддівській винагороді на загальну суму 489 266,18 ( чотириста вісімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят шість грн. 18 коп.) гривень, з якої підлягають утриманню у відповідному розмірі податки та обов'язкові платежі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова