Ухвала
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 461/6787/19
провадження № 61-8375ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року, додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про скасування рішення комісії, відновлення газопостачання (розподіл) природного газу та стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Львівгаз»), в якому просила:
- скасувати рішення комісії АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» від 10 квітня
2019 року, згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС
№ 15/04-Н від 10 квітня 2019 року про донарахування споживачу вартості спожитого природного газу за період з 29 серпня 2018 року по 28 лютого 2019 року, в обсязі 2 785,22 куб. м, на суму 30 871,19 грн;
- відновити газопостачання (розподіл) газу до будинку АДРЕСА_1 ;
- стягнути з АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» збитки в розмірі 934,70 грн, моральну шкоду - 4 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 7 680 грн.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року (у складі судді Зубачик Н. Б.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення комісії АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» від 10 квітня
2019 року, згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС
№ 15/04-Н про донарахування ОСОБА_1 вартості спожитого природного газу за період з 29 серпня 2018 року по 28 лютого 2019 року,
в обсязі 2 785,22 куб. м, на суму 30 871,19 грн.
Зобов'язано АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» відновити газопостачання (розподіл) газу до будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 суму збитків
за період безпідставного припинення газопостачання у розмірі 5 887,92 грн.
Стягнуто з АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 5 763 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова
від 12 грудня 2019 року стягнуто з АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі
8 640 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року
(у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.) рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року в частині стягнення суми збитків за період безпідставного припинення газопостачання у розмірі 5 887,92 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року
в частині стягнення судового збору змінено, зменшено суму судового збору з 5 753 грн до 1 536,80 грн.
В решті рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року залишено без змін.
Додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2019 року змінено, зменшено суму витрат на професійну правничу допомогу з 8 640 грн до 3 488 грн.
19 травня 2021 року засобами електронного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року, додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є вимоги про відновлення газопостачання (розподіл) природного газу.
Разом з тим, предметом позову також є вимоги про скасування рішення комісії АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» від 10 квітня 2019 року, згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС № 15/04-Н від 10 квітня 2019 року про донарахування споживачу вартості спожитого природного газу за період з 29 серпня 2018 року по 28 лютого 2019 року, в обсязі 2 785,22 куб. м, на суму 30 871,19 грн; стягнення збитків та моральної шкоди. При цьому ці позовні вимоги є майновими вимогами, оскільки позивач їх визначила у грошовому вимірі, тобто ціна позову становить 35 805,89 грн (30 871,19 грн + 934,70 грн + 4 000 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а», «в»
пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для АТ «Оператор ГРС «Львівгаз».
Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою АТ «Оператор ГРС «Львівгаз» немає.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08,).
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,
так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 05 квітня
2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2019 року, додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 квітня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про скасування рішення комісії, відновлення газопостачання (розподіл) природного газу та стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук