Ухвала
28 травня 2021 року
м. Київ
справа № 754/14639/17
провадження № 61-7322 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мостової Г. І., Гуля В. В., від 10 березня 2021 року про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність іпотекодержателя,
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним вище позовом.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором безпроцентної позики від 23 липня 2014 року в розмірі 900 000,00 грн звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, за іпотечним договором від 24 липня 2014 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що зареєстровано в реєстрі за № 829 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, що не брала участі у справі, на підставі статті 352 ЦПК України подала апеляційну скаргу. В обґрунтування скарги вказала, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, оскільки у спірній квартирі, на яку звернуто стягнення, вона зареєстрована та проживає.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закрито апеляційне провадженняза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року.
30 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на судове рішення апеляційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження. Заявник просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права. В обґрунтування скарги зазначає, що мотивувальна частина ухвали не містить мотивів про часткове задоволення її апеляційної скарги, хоча у резолютивній частині судового рішення її скаргу задоволено частково. Зазначене суперечить частині першій статті 260 ЦПК України і повинне бути підставою для нового розгляду. Судом було здійснено розгляд виключно тих обставин, що оскаржуване судове рішення впливає на її права, і не були розглянуті інші обставини, які були зазначені в апеляційній скарзі як підстави для скасування судового рішення першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали отримано лише 31 березня 2021 року, що підтверджується відповідними доказами.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції звернулася з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 у розмірі 900 000,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що квартира, на яку звернуто стягнення, є зареєстрованим місцем її проживання, тому судове рішення впливає на її права та інтереси, однак ухвалено без її участі.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд в межах відкритого апеляційного провадження дійшов вірного висновку про те, що остання належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не довела, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання щодо місця її проживання, оскільки спір стосувався виключно сторін іпотечного договору, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Рішенням суду першої інстанції від 06 липня 2018 року не вирішувались і не могли вирішуватись права та обов'язки ОСОБА_1 , оскільки питання її проживання у квартирі, що є предметом іпотеки, не вирішувались ні у мотивувальній, ні у резолютивній частинах судового рішення.
Закриваючи з цих підстав апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не надав юридичної оцінки іншим доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 . Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції лише в тих випадках, коли такий перегляд ініціює особа, яка має право на апеляційне оскарження відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України. Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд вірно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , права та обов'язки якої не вирішувались оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи касаційної скарги про невідповідність мотивувальної і резолютивної частини судового рішення суду апеляційної інстанції щодо повного чи часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не може бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки з тексту мотивувальної частини випливає висновок про повне відхилення апеляційної скарги, а невідповідність може бути усунута шляхом виправлення помилки.
Врахувавши, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у справі, в якій вона не брала участі, на судове рішення, яким не вирішувалось питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Правильність застосування цієї норми права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_5 і строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність іпотекодержателя.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара