Ухвала
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 127/10176/20
провадження № 61-8620ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсними рішень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання недійсними рішень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням житлово-побутової комісії від 16 січня 1998 року він зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі, склад сім'ї - три особи та включений у списки позачерговиків, як переведеного по службі наказом від 12 серпня 1998 року № 159. На той час він разом із своєю сім'єю проживав та був зареєстрований у квартирі його батьків за адресою: АДРЕСА_1 , в якій окрім нього, його дружини ОСОБА_2 і сина
ОСОБА_3 , 1995 року народження, проживали також: його мати -
ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_5 , брат - ОСОБА_5 та бабуся - ОСОБА_6
01 жовтня 1999 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірваний.
З 28 травня 2005 року і до часу звернення до суду з позовом він був зареєстрований за місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 , а саме - АДРЕСА_2 .
04 вересня 2008 року він був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2008 року його переведено до списку позачергового отримання житла відповідно до пункту 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 25 квітня 2012 року у зв'язку з розірванням шлюбу внесено зміни до його справи щодо кількості осіб, що перебувають на черзі.
17 листопада 2017 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради затверджено витяг з протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про постановку на квартирний облік за місцем роботи, зокрема і його, з правом позачергового отримання житлового приміщення.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2017 року його знято з квартирного обліку у зв'язку із наявністю у нього квартири АДРЕСА_3 . 28 грудня 2017 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради затверджено витяг з протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого його знято з квартирного обліку.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2018 року його поновлено на квартирному обліку, склад сім'ї - одна особа, у загальній черзі з
16 січня 1998 року та у списку осіб, що мають право на позачергове отримання жилого приміщення, як особа звільнена з військової служби за станом здоров'я.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2019 року на підставі положень пункту 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила обліку громадян) змінено дату постановки його на чергу з 16 січня 1998 року на 01 квітня 2010 року, а у списках на позачергове отримання житлового приміщення - з 26 грудня 2008 року на 01 квітня 2010 року.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 28 травня 2020 року його знято з квартирного обліку, в тому числі у зв'язку з неправомірними діями службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Вважав рішення житлової комісії від 08 грудня 2017 року щодо зняття його з квартирного обліку незаконним, оскільки він не поліпшував свої житлові умови, жодного житла не придбавав, власником квартири
АДРЕСА_3 , є ОСОБА_4 , а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для зняття його з обліку.
Правила обліку громадян не передбачають такої процедури, як зміна дати постановки громадянина на квартирний облік, а тому рішення від 19 грудня
2019 року є незаконним. Крім того, він не погіршував штучно свої житлові умови в 2005 році, адже квартира в якій він був зареєстрований та проживав до
2005 року належала його матері та була відчужена останньою, внаслідок чого він змушений був знятись з реєстрації у ній. Звертав увагу на порушення відповідачем процедури прийняття рішень, зокрема, не повідомлення його про дату і час засідання житлової комісії, які відбулися 08 грудня 2017 року та
19 грудня 2019 року.
Крім того, вважав рішення від 28 травня 2020 року незаконним, з підстав того, що неправомірність дій службових осіб при вирішенні питання про взяття його на облік не була встановлена жодним компетентним органом у передбаченому законом порядку.
Внаслідок прийняття відповідачем протиправних рішень порушені його права, оскільки він досі не отримав житло, яким його зобов'язана забезпечити держава, що призвело до душевних страждань.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати недійсним рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 08 грудня 2017 року № 16, щодо зняття його з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 , склад сім'ї - одна особа; визнати недійсним рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 19 грудня 2019 року № 14, щодо зміни дати його постановки на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 , склад сім'ї - одна особа, в тому числі в загальній черзі та у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень; визнати недійсним рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 28 травня 2020 року № 6, щодо зняття його з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 складом сім'ї одна особа; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити його на квартирному обліку громадян з 16 січня 1998 року; стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 90 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом від 08 грудня 2017 pоку № 16 щодо зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 майора запасу ОСОБА_1 , склад сім'ї - одна особа.
Визнано незаконним і скасовано рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом від 19 грудня 2019 pоку № 14, щодо зміни дати постановки на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 майора запасу ОСОБА_1 , склад сім'ї - одна особа, в тому числі в загальній черзі та у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень.
Визнано незаконним і скасовано рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом від 28 травня 2020 pоку № 6, щодо зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 майора запасу ОСОБА_1 , склад сім'ї - одна особа.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України поновити майора запасу ОСОБА_1 , склад сім'ї - одна особа на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при Військовій частині НОМЕР_1 , та включити його до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень з датою постановки на облік у загальній черзі з 16 січня 1998 року та датою включення у список осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень з 16 січня 1998 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якій заявник просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання недійсними рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення на відшкодування моральної шкоди 90 000,00 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00х250=567 500,00) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень відмовити у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсними рішень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак