Ухвала
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 592/5744/20
провадження № 61-8314ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Державного підприємства «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» (далі - ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» від 28 лютого 2020 року № 15-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» від 15 травня 2020 року № 28-К «По особовому складу»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» на посаді начальника навчального центру загального відділу;
- стягнути з ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення, невиплачену премію в розмірі 1 000 грн, моральну шкоду - 9 000 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 січня 2021 року (у складі судді Литовченка О. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» від 28 лютого 2020 року № 15-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» від 15 травня 2020 року № 28-К «По особовому складу».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» на посаді начальника навчального сектору загального відділу.
Стягнуто з ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці»
на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу
з 18 травня 2020 року по 08 січня 2021 року у розмірі 58 096,46 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, але не більше, ніж за один місяць, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку, визначеного
в мотивувальній частині даного судового рішення.
Стягнуто з ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці»
на користь ОСОБА_1 невиплачену премію у розмірі 1 000 грн.
Стягнуто з ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці»
на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року (у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.) рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 січня 2021 року залишено без змін.
Вирішено питанні про розподіл судових витрат.
14 травня 2021 року ДП «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 січня 2021 року
та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову в даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої премії та моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначила у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 68 096,46 грн (58 096,46 грн +
1 000 грн + 9 000 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(2 270 грн х 250 = 567 500 грн).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Зазначення у постанові Сумського апеляційного суду від 01 квітня
2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 січня 2021 року
та постанову Сумського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук