18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
31 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1603/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Статусінвестгруп” до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 882054 грн. 33 коп.,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Статусінвестгруп” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товарів (із доставкою) № 140 від 22.12.2018 року, 797742 грн. боргу, 42277 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 42034 грн. 36 коп. 3% річних, що разом становить 882054 грн. 33 коп., та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований порушенням відповідачем порядку і строку оплати поставленого йому позивачем палива за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (із доставкою) № 140 від 22.12.2018 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1603/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.02.2021 року.
Позивач в особі свого представника подав суду 01.02.2021 року клопотання (вх. № 1489/21 а.с. 33-34), в якому просив долучити до матеріалів справи оригінали документів на виконання вимог суду та повернути після прийняття рішення у справі.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року підготовче провадження у справі № 925/1603/20 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021 року.
Сторони явку своїх представників в судове засідання 16.03.2021 року не забезпечили. Позивач направив суду засобами електронного зв'язку 10.03.2021 року та на паперових носіях 15.03.2021 року клопотання (вх. № 4024/21 а.с. 56, 57), в яких підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх повністю, розгляд справи провести без участі їх представника. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки представника в судове засідання не повідомив.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши позовну заяву, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
22.12.2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Статусінвестгруп”, як постачальник, та відповідач - дочірнє підприємство “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, як покупець, уклали договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 140 (далі - Договір, а.с. 8-14), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати і оплатити наступний товар: паливо (далі - товар).
Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про наступне:
п. 1.2. - найменування товару: дизельне паливо. Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить 26100 л.. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов'язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору;
п. 3.1. - ціна цього договору становить 798660 грн., в т.ч. ПДВ - 133110 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару;
п. 3.2. - загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору;
п. 4.1. - розрахунки на поставлений товар проводиться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі;
п. 4.3. - сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1.. п. 4.2. цього договору, проте у будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань;
п. 5.4. - після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п.4.2. договору;
п.п. 10.1., 10.3. - договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2019 року; закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Як вбачається з рахунків-фактур: № СФ-00558 від 28.08.2018 року, № СФ-00562 від 29.12.2018 року (а.с. 15, 18), відповідних видаткових накладних: № РН-00558 від 28.12.2018 року на суму з ПДВ - 398871 грн., № РН-00562/1 від 29.12.2018 року на суму з ПДВ - 398871 грн. (а.с.16, 19) та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 28/5 від 28.12.2018 року, № 29/3 від 29.12.2018 року (а.с. 17, 20) позивач поставив, а відповідач прийняв за зазначеними видатковими накладними товар в кількості 26070 л на загальну суму 797742 грн., який відповідач прийняв без зауважень, однак не оплатив.
Сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 року, станом на 31.03.2020 року, в яких відповідачем визнано наявність боргу за поставками попередніх періодів у розмірі 5097825 грн. 55 коп., що містить заборгованість і за спірними видатковими накладними (а.с. 21, 23).
У зв'язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за отриманий товар, позивач звернувся до нього з претензією № 12/1 від 12.03.2020 року, в якій просив протягом 7 днів оплатити борг у розмірі 5097825 грн. 55 коп., що містить заборгованість і за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (із доставкою) № 140 від 22.12.2018 року у розмірі 797742 грн. (а.с. 24, докази направлення а.с. 26). Претензія позивача отримана відповідачем 16.03.2021 року однак залишена без відповіді і виконання.
За порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 42277 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 42034 грн. 36 коп. 3% річних. Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.
Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу (поставки) товарів (із доставкою) № 140 від 22.12.2018 року, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У п. 4.3. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1.. п. 4.2. цього договору, проте у будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань;
Товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 797742 грн. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № РН-00558 від 28.12.2018 року, № РН-00562/1 від 29.12.2018 року та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 28/5 від 28.12.2018 року, № 29/3 від 29.12.2018 року, проте оплату за отриманий товар відповідач не здійснив. Відповідно борг становить 797742 грн., який позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Також позивач у зв'язку з простроченням відповідачем спірного основного грошового зобов'язання заявив вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України: 42277 грн. 97 коп. інфляційних втрат за період прострочення з березня 2019 року по жовтень 2020 року, 42034 грн. 36 коп. 3% річних за період прострочен я з 01.03.2019 року по 01.12.2020 року.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок спірних сум інфляційних втрат і 3% річних позивачем арифметично і методологічно проведено правильно, судом перевірено, визнано вірним і в такому розмірі заявлені вимоги і в цій частині теж підлягають задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому вимога про стягнення 797742 грн. боргу, 42277 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 42034 грн. 36 коп. 3% річних судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в такому розмірі.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 13230 грн. 81 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 231 ч. 1 п. 2, 233-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 31141625, місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 389 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Статусінвестгруп”, код ЄДРПОУ 38969898, місцезнаходження: 21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Дмитра Майбороди, буд. 2А, оф. 49 - 797742 грн. боргу, 42277 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 42034 грн. 36 коп. 3% річних, 13230 грн. 81 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31.05.2021 року.
Суддя В.М. Грачов