Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/514/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Малого приватного підприємства "Фірма Ерідон" (08143, Київська. обл., Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. № 46; Ідент. код 19420704)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Михайла Грушевського, 94; ідент. код 38076254)
про стягнення 352494,95 грн.
за участю представників:
позивача - Боровик Б.М., ордер АІ № 1088176 від 12.02.2021 р.
відповідача - не з'явився
Мале приватне підприємство "Фірма Ерідон" 18.02.2021 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ" про стягнення заборгованості у розмірі 352494,95 грн., з яких 257 500,08 грн. основна сума заборгованості, 15 591,27 грн. інфляційне збільшення, 39 701,80 грн. - 48,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. Договору, 29 776,35 грн. проценти за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України та умов пунктів 4. та 5. додатків до Договору, 9 925,45 грн. пеня. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 199/20/74 від 23.03.2020 року в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар за видатковими накладними № 15964 від 30.06.2020 р. та № 13716 від 12.05.2020 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву МПП "Фірма Ерідон" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/514/21 та призначено проведення підготовчого засідання на 23 березня 2021 р. о 10:00.
У підготовчому засіданні 23.03.2021 у справі задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №1571 від 19.03.2021 р. відповідно) та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до "07" квітня 2021 р. о 10:30 год.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 у справі задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 23.05.2021 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на "27" квітня 2021 р. о 12:00 год.
У підготовчому засіданні 27.04.2021 р. постановлено: протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника відповідача (вх. 2394) про відкладення розгляду справи, яке заявлено з посиланням на погіршення стану директора, який є представником товариства, оскільки у попередньому підготовчому засіданні було заявлено аналогічне клопотання, яке було задоволено, натомість жодних дій направлених на реалізацією наданих відповідачу прав, зокрема надання відзиву на позов та/або доказів на підтвердження своєї позиції по справі, до матеріалів справи не надано, та не наведено підстав, які перешкоджають розгляду справи у клопотанні; протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 18 травня 2021 р. о 12:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2021 позовні вимоги підтримував та просить суд їх задовольнити у повному обсязі посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 199/20/74, укладеним між сторонами 23.03.2020 р.
Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
23 березня 2020 року між Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 199/20/74, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість такого Товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною (пункти 1.1., 1.2. Договору).
У відповідності до пунктів 2.1.-2.3. Договору ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній, валюті (долар США та Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору.
Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.
Пунктами 3.1.-3.4. Договору погоджено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та доставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що піддягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - "курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - "Джерело курсу іноземних валют").
Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових кошті з на банківський рахунок Постачальника.
Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору.
Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що в тому разі, коли на день проведення Покупцем оплати Товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселів) курс іноземної валюти, визначений з дотримання умов пункту 3.2. цього Договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, Сторони для визначення вартості Товару, яка підлягає оплаті Покупцем застосовують формулу: С = (А1/А2) *В, де: С - вартість Товару, що підлягає оплаті; В - вартість неоплаченого Товару за відповідними видатковими накладними; А1 - курс іноземної валюти на дату оплати Товару, визначений згідно умов Договору; А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов Договору.
У разі коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. Договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого Товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору поставки № 199/20/74 від 23.03.2020 та додатків до нього МПП Фірма "Ерідон" передало згідно видаткових накладних, а ТОВ "Астарта-ВВ" отримало товар, а саме:
На підставі Додатку № 199/20/74/01-МД/О від 22.06.2020 до Договору, згідно видаткової накладної № 15964 від 30.06.2020 позивачем поставлено та передано у власність відповідача товар на суму 237 500,10 грн.
Згідно пункту 3 зазначеного Додатку сторонами обумовлено наступний порядок здійснення оплати отриманого товару:
- 8 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 26.06.2020 року;
- 92% від загальної вартості Товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2020 року.
Станом на час звернення МПП Фірма "Ерідон" до суду із даним позовом отриманий товар за вказаним додатком та видатковою накладною відповідачем було оплачено частково: відповідно до платіжного доручення № 7 від 17.06.2020 було сплачено 20000,00 грн. та відповідно платіжного доручення № 14 від 30.06.2020 було сплачено 27500,02 грн. Таким чином, неоплаченою залишилась частина поставленого товару на суму 190000,08 грн.
На підставі додатку № 199/20/74/02-МД/О від 27.04.2020 до Договору, згідно видаткової накладної № 13716 від 12.05.2020 поставлено у власність відповідача товар на суму 94500,00 грн.
Згідно пункту 3 зазначеного Додатку сторонами обумовлено наступний порядок здійснення оплати отриманого товару:
- 20,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 05.05.2020 року;
- 40,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 16.10.2020 року;
- 40,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 02.11.2020 року;
Станом на час звернення МПП Фірма "Ерідон" до суду із даним позовом отримані товари за вказаним додатком та видатковою накладною відповідачем було оплачено частково на суму 27000,00 грн: відповідно до платіжного доручення № 499 від 28.04.2020. Таким чином, неоплаченою залишилась частина поставленого товару на суму 67500,00 грн.
Враховуючи наведене, заборгованість ТОВ "Астарта-ВВ" за Договором поставки № 199/20/74 від 23.03.2020 року склала 257 500,00 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем також нараховано і заявлено до стягнення інфляційне збільшення заборгованості в сумі 15591,27 грн, 48% річних відповідно до пункту 6.7 Договору поставки в сумі 39701,80 грн, проценти за користування товарним кредитом відповідно до статті 536, частини 5 статті 694 ЦК України, пунктів 4, 5 Додатків до договору в сумі 29776,35 грн та пеню в сумі 9925,45 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та здійснених позивачем нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" до суду із даним позовом.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із відповідальністю за прострочення оплати за поставлений товар та за користування товарним кредитом, регулювання яких здійснюється ЦК України та ГК України.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів своєчасної оплати поставленого товару або доказів повернення товару не надав, - позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 257500,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені, то суд уважає за необхідне зазначити таке.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пунктом 6.2. Договору поставки визначено, що Покупець за несвоєчасну оплату товару, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 6.8. Договору, сторони домовились, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років.
Позивач здійснив нарахування пені на суму 190000,08 грн. за періоди з 15.10.2020 по 11.02.20217 у розмірі 7495,89 грн; на суму 29700,00 грн. за періоди з 16.10.2020 по 11.02.20217 у розмірі 1161,96 грн. та на суму 37800,00 грн за період 02.11.2020 по 11.02.2021у розмірі 1267,59 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, враховуючи встановлену сторонами відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді пені, обумовлені у договорі строки її нарахування, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині, а відтак вимоги про стягнення пені у сумі 9925,45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо відсотків за користування товарним кредитом, то відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами положень пункту 5 Додатків до Договору - у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
У той же час цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за правомірне користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування товарним кредитом, як плата за надану відстрочку, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (товарним кредитом), коли відповідач правомірно користувався наданими йому коштами та мав право не сплачувати кредитору свій борг, закінчилося, а після вказаної дати мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, за яке підлягають нарахування проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, тобто за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання.
Окрім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 та 694 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із ст. 694, 536, 625 ЦК України.
Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
З урахуванням викладеного підстави для задоволення 36 % за користування товарним кредитом, нарахованих поза строком правомірного користування чужими грошовими коштами, тобто як за неправомірне користування грошовими коштами (з одночасним нарахуванням процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання), відсутні.
Щодо нарахування 48% річних та інфляційних, то ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Здійснивши перевірку заявлених позивачем нарахувань 48% річних у загальному розмірі 39701,80 грн. та інфляційних втрат у загальному розмірі 15591,27 грн., суд визнає такі нарахування вірними, правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, судом було враховано, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами та період нарахування пені до 3 років, погодили нарахування відсотків за користування товарним кредитом, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її на рівні 48% річних від несплаченої вартості товару.
Тобто право позивача на нарахування сум, заявлених до стягнення, передбачене умовами договору.
У той же час ст. 13 ЦК України, якою врегульовані межі здійснення цивільних прав, передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. 1-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 257500,08 грн. основного боргу, 9925,45 грн пені, 39701,80 грн 48% річних, та 15591,27 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 5287,42 грн та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не надано.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, отже, судовий збір в розмірі 4840,78 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Михайла Грушевського, 94; ідент. код 38076254) на користь Малого приватного підприємства Фірми "Ерідон" (місцезнаходження: 08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вулиця Воздвиженська, будинок 46; ідент. код 19420704) 257500,08 грн. основного боргу, 9925,45 грн пені, 39701,80 грн 48% річних, та 15591,27 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4840,78 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині позовних вимог про стягнення процентів за користування товарним кредитом в сумі 29776,35 грн - в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" травня 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков