Господарський суд Харківської області 20 травня 2021 року м. Харків
справа № 922/780/21
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО"
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ"
вимоги позивача:визнання недійсним одностороннього правочину, зобов'язання виконати умови договору та стягнення 142.338,23 грн
представник позивача:Мамай А.С.
представник відповідача:не з'явився;
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Відповідач в односторонньому порядку розірвав договір купівлі-продажу майнових прав, укладений з позивачем. Позивач просить визнати правочин з одностороннього розірвання договору недійсним. Стверджує, що усі його зобов'язання за договором були виконані належним чином, а тому підстави для розірвання договору в односторонньому порядку відсутні. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати в натурі свої обов'язки за договором (видати документи необхідні для переоформлення майнових прав), та притягнути відповідача до відповідальності за порушення строків їх виконання.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Між ТОВ "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" (Продавець) та ТОВ "ІНБІКО" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3 (т.I, а.с.11-15) (далі - Договір). Відповідно до його предмету продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості.
2.2. Згідно з пунктом 2.4. Договору покупець набуває право власності на майнові права шляхом отримання об'єкта нерухомості за актом прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, актом прийому-передачі об'єкта нерухомості та довідкою про оплату 100% майнових прав.
2.3. Загальна ціна майнових прав на об'єкт нерухомості на дату укладення цього договору складає 14.233.822,60 грн, у тому числі ПДВ (п.5.1. Договору). Згідно з умовами додатку №4 (т.I, а.с.21) оплата мала здійснюватись за наступним графіком: 16.09.2019 - 1.623.400,00 грн, 16.10.2019 - 1.623.400,00 грн, 16.11.2019 - 1.623.400,00 грн, 16.12.2019 - 1.623.400,00 грн, 16.01.2020 - 1.623.400,00 грн, 16.02.2020 - 1.623.400,00 грн, 16.03.2020 - 1.623.400,00 грн, 16.04.2020 - 1.623.400,00 грн, 16.05.2020 - 1.246.622,60 грн.
2.4. Ціна майнових прав позивачем сплачена відповідачеві повністю (14.233.822,60 грн.).
2.5. Усі платежі крім останнього позивачем сплачені з додержанням графіку, а саме платіжними дорученнями від 18.09.2019 №103 на суму 1.500.000,00 грн, від 19.09.2019 №104 на суму 123.400,00 грн, від 25.09.2019 №113 на суму 800.000,00 грн, від 08.10.2019 №127 на суму 600.000,00 грн, від 15.10.2019 №135 на суму 1.000.000,00 грн, від 16.10.2019 на суму 623.400,00 грн, від 29.10.2019 №151 на суму 1.000.000,00 грн, від 18.11.2019 №165 на суму 1.223.400,00 грн, від 19.11.2019 №166 на суму 400.000,00 грн, від 09.12.2019 №197 на суму 1.452.000,00 грн, від 16.121.2019 №201 на суму 171.400,00 грн, від 17.01.2020 №7 на суму 1.400.000,00 грн, від 24.01.2020 №15 на суму 200.000,00 грн, від 29.01.2020 №16 на суму 250.000,00 грн, від 17.02.2020 №23 на суму 600.000,00 грн, від 18.02.2020 №26 на суму 350.000,00 грн, від 24.02.2020 №30 на суму 350.000,00 грн, від 28.02.2020 №33 на суму 350.000,00 грн, від 03.03.2020 №35 на суму 160.000,00 грн, від 13.03.2020 №36 на суму 500.000,00 грн, від 14.05.2020 №70 на суму 600.000,00 грн, від 14.07.2020 №98 на суму 580.222,60 грн (т.I, а.с. 22-43).
2.6. Останній платіж в розмірі 1.246.622,60 грн згідно з графіком позивач мав сплатити до 16.05.2020. Частина цієї суми (666.400,00 грн) була сплачена у визначений Договором строк платіжними дорученнями від 13.03.2020 №36 та від 14.05.2020 №70. Решта (580.222,60 грн) була сплачена платіжним дорученням від 14.07.2020 №98, тобто з порушенням строку 56 календарних днів.
2.7. У зв'язку з цим за період з 18.05.2020 по 14.07.2020 відповідачем позивачеві було нараховано пеню в розмірі 49.866,50 грн на підставі пункту 8.4. Договору, а крім того 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 2.758,43 грн та 1.160,44 грн відповідно на підставі положень статті 625 ЦК України.
2.8. Кошти 580.222,60 грн, які були сплачені позивачем відповідачеві платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 були розподілені відповідачем першочергово в рахунок погашення названих додатково нарахованих сум (49.866,50 грн в рахунок пені, 1.160,44 грн в рахунок 3% річних) 2.758,43 грн в рахунок інфляційних втрат) залишок в розмірі 526.437,23 грн був спрямований на погашення основного зобов'язання.
2.9. В результаті за підрахунками відповідача станом на 29.01.2021 несплаченою залишилась частина останнього платежу за Договором в сумі 53.785,37 грн.
2.10. У відповідності до пункту 7.8. Договору продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, наслідком чого є його припинення. Підставою для одностороннього розірвання Договору є прострочення Покупцем виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 5.2. цього Договору, більш ніж на 3 місяця та відсутність попередньої домовленості між сторонами про внесення змін до графіку виконання зобов'язань Покупцем. Розірвання Договору до запланованої дати введення об'єкту будівництва в експлуатацію з ініціативи продавця здійснюється відповідним рішенням та направляється покупцеві протягом 5 календарних днів з моменту його прийняття. Договір вважається розірваним з моменту отримання рішення про розірвання покупцем.
2.11. Листом від 29.01.2021 №29/01 відповідач повідомив позивача про односторонню відмову (одностороннє розірвання) відповідача від Договору.
2.12. Станом на день подачі позову об'єкт будівництва позивач об'єкт будівництва в експлуатацію не ввів, майнові права на об'єкт нерухомості позивачеві не передав.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА
3.1. Предметом позову позивача є:
- визнання недійсною односторонньої відмови (одностороннє розірвання) відповідача від укладеного Договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3, оформлену повідомленням ТОВ "ЮКБ" від 29.01.2021 №29/01;
- зобов'язання відповідача надати позивачеві Довідку про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості - другий під'їзд блоку громадського громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об'єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (II, III черги будівництва) по вул. Серповій у місті Харкові (II черга) на земельних ділянках за кадастровим номером 6310136300:07:006:0050 та за кадастровим номером 6310136300:07:006:0051 (складові елементи Об'єкту нерухомості: усі нежитлові приміщення підвалу, загальною проектною площею 694,05 кв. м; усі нежитлові приміщення першого поверху, загальною проектною площею 540,30 кв. м.
- стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 142.338,23 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 13, 202, 203, 204, 215, 216, 525, 526, 611, 651 ЦК України, статті 188, 193 ГК України.
3.3. Фактичними підставами позову є:
1) недостатня для розірвання договору тривалість прострочення зобов'язань позивача (менше ніж три місяці);
2) бездіяльність відповідача щодо надання позивачеві довідки про оплату 100% майнових прав та акту прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості;
3) порушення відповідачем визначених Договором строків введення об'єкту будівництва в експлуатацію (до 31.12.2020).
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що позивач прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим відповідач нарахував позивачеві пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 18.05.2020 по 14.07.2020. Суми здійсненого позивачем останнього платежу було недостатньо для погашення і основної заборгованості і нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат. Тому відповідачем отримані кошти в першу чергу були спрямовані на погашення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, станом на 14.07.2020 заборгованість за Договором залишилась непогашеною, у зв'язку з чим 29.01.2021 відповідач правомірно розірвав Договір.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2021 повернуто заяву про забезпечення позову.
5.2. Ухвалою суду, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 06.04.2021, відмовлено відповідачеві в задоволенні клопотання про витребування доказів.
5.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №922/780/21 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2021 про повернення заяви про забезпечення позову.
5.4. Ухвалою суду, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 27.04.2021, відповідачеві відмовлено в задоволенні клопотання про продовження процесуальних строків.
5.5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 позивачеві відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
5.6.Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 20.05.2021, відповідачеві відмовлено в задоволенні клопотання про продовження процесуальних строків.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. Згідно з предметом позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог, перелік обставин, які є предметом доказування у справі, складають обставини, які дають відповіді на такі ключові питання:
1) Чи повинні сплачені позивачем кошти бути зараховані в рахунок погашення основного зобов'язання за Договором, а не в рахунок субсидіарних зобов'язань (пені, 3% річних та інфляційних)?
2) Чи є неправомірним одностороннє розірвання Договору відповідачем?
3) Чи порушені відповідачем умови Договору? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЗАРАХУВАННЯ КОШТІВ В РАХУНОК ПОГАШЕННЯ ОСНОВНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
7.1. Відповідач посилаючись на статтю 534 ЦК України на свій розсуд здійснив розподіл останньої сплаченої за договором суми (580.222,60 грн) у такий спосіб: 49.866,50 грн в рахунок пені, 1.160,44 грн в рахунок 3% річних, 2.758,43 грн в рахунок інфляційних втрат, залишок в розмірі 526.437,23 грн на погашення основного зобов'язання. В результаті, за підрахунками відповідача, станом на 29.01.2021 несплаченою залишилась частина останнього платежу позивача за Договором в сумі 53.785,37 грн.
7.2. Суд вважає, що правові підстави для здійснення відповідачем розподілу коштів у такий спосіб відсутні, оскільки сплата штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється лише на підставі заявленої кредитором вимоги. Наразі ж остання відповідачем позивачеві заявлена не була.
7.3. Наявність відповідної вимоги, як необхідної умови для виникнення та, відповідно, сплати названих нарахувань, передбачена нормами чинного законодавства України (ст.ст. 230, 232 ГК України, 625 ЦК України).
7.4. Так згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
7.5. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частина третя статті 232 ГК України).
7.6. Відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.7. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст. 13, 74 ГПК України).
7.8. Отже відповідач для того, щоб довести факт виникнення зобов'язання позивача по сплаті названих вище сум штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат повинен надати докази надсилання ним позивачеві вимоги про їх сплату. Проте відповідачем цей тягар доказування не витриманий - доказів надсилання вказаної вимоги не надано.
7.9. Відповідачем взагалі не надано жодних доказів доведення до відома позивача факту нарахування йому пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором.
7.10. З огляду на це твердження відповідача про виникнення у позивача додаткових по відношенню до визначених Договором основних зобов'язань (зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат) є юридично неспроможними.
7.11. Відповідно, правові підстави для незарахування 580.222,60 грн сплачених платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 не в рахунок погашення основного зобов'язання позивача за Договором, відсутні.
7.12. Не повідомив відповідач позивача і про те, що в результаті здійсненого ним в порядку статті 534 ЦК України перерозподілу коштів основне зобов'язання позивача за договором залишилось непогашеним. Враховуючи можливість настання передбачених пунктом 7.8. Договору наслідків у вигляді його, Договору, розірвання така поведінка не відповідає засадам добросовісності, розумності, справедливості цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України).
7.13. Навпаки така бездіяльність відповідача з урахуванням інших обставин справи (невиконання відповідачем у визначений Договором строк власних зобов'язань (в частині введення в експлуатацію Об'єкту будівництва, передачі позивачеві оплачених майнових прав), зростання вартості цих майнових прав тощо) може свідчити про зловживання правом - вчинення формально дозволених дій з метою завдання шкоди іншому суб'єкту права та/або уникнення від відповідальності.
7.14. Між тим, дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах не допускаються (ч.3 ст.13 ЦК України).
7.15. Такі обставини (неповідомлення відповідачем позивача про здійснення додаткових нарахувань) з огляду на неприпустимість зловживання правом також свідчать про те, що правові підстави для незарахування 580.222,60 грн сплачених платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 не в рахунок погашення основного зобов'язання позивача за Договором, відсутні.
7.16. Крім того, суд зазначає, що навіть у разі виникнення субсидіарних зобов'язань за Договором у вигляді зобов'язань зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат їх погашення за рахунок коштів сплачених платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 було б неможливим.
7.17. Черговість погашення зобов'язань встановлена статтею 534 ЦК України (у першу чергу витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу проценти і неустойка; у третю чергу основна сума боргу) застосовується виключно у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.18 Наразі інше встановлено законом. Так згідно з частиною першою статті 317 ЦК України Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
7.19. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).
7.20. У разі розпорядження безготівковими коштами правомочність розпорядження реалізується в т.ч. через визначення платником змісту реквізиту “призначення платежу” відповідного платіжного документу шляхом зазначення конкретного зобов'язання в рахунок якого здійснюється переказ коштів.
7.21. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
7.22. Тобто, ніхто, в т.ч. і отримувач коштів, не може замість платника власника грошових коштів визначати юридичну долю переказаних коштів. Ніхто не вправі спотворювати волю власника коштів, спрямовуючи їх на погашення зобов'язань інших, ніж ті, що визначені власником в призначенні платежу відповідного платіжного документу.
7.23. Неможливість отримувача коштів самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу встановлена також і спеціальними підзаконними актами. Зокрема, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22 та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу).
7.24 Отже, застосування положень статті 534 ЦК України залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" відповідного платіжного доручення. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
7.25. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли власник коштів або не визначив їх цільове призначення (наприклад у разі їх стягнення в порядку виконавчого провадження), або визначив у спосіб, який не має достатньої конкретизації. Наприклад без заповнення реквізиту "Призначення платежу" або із заповненням, але в узагальнено-невизначений спосіб (на виконання договору, погашення заборгованості тощо).
7.26 Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
7.27. Натомість в даному разі в графі “Призначення платежу” платіжного доручення від 14.07.2020 №98 на суму 580.222,60 грн позивачем було конкретно вказано: “Передоплата за майнові права на об'єкт нерухомості, згідно Договору №52/3 від 07.09.2019р., у т.ч. ПДВ 20% = 96.703,77 грн”. Тобто, наразі позивач як платник і власник коштів вчинив акт розпорядження своєю власністю і чітко визначив юридичну долю переказуваних коштів - погашення зобов'язань за майнові права на об'єкт нерухомості за Договором (а не погашення пені, процентів річних, інфляційних чи ін.).
7.28. На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що усі 580.222,60 грн сплачені платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 є такими, що сплачені і зараховані в рахунок погашення основного зобов'язання позивача за Договором, а самостійне віднесення цих коштів відповідачем в рахунок погашення субсидіарних зобов'язань є неправомірним.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕПРАВОМІРНІСТЬ ОДНОСТОРОННЬОГО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ВІДПОВІДАЧЕМ.
8.1. Листом-повідомленням від 29.01.2021 №29/01 відповідач вчинив правочин одностороннього розірвання Договору (т.I, а.с.49).
8.2. Суд вважає, що зазначений правочин є таким, що не відповідає вимогам закону.
8.3. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору (стаття 525 ЦК України).
8.4. Право відповідача на розірвання Договору в односторонньому порядку передбачено пунктом 7.8. (у разі прострочення позивачем виконання грошового зобов'язання більш ніж на 3 місяці).
8.5. Однак, вище судом встановлено, що позивачем усі зобов'язання за договором були виконані в строк за виключенням останнього платежу. Прострочення останнього платежу тривало 56 днів, тобто менше ніж 3 місяці.
8.5. За таких обставин, враховуючи відсутність передбачених пунктом 7.8. договору умов (прострочення позивачем виконання грошового зобов'язання більш ніж на 3 місяці) правові підстави для розірвання Договору в односторонньому порядку відсутні.
8.6. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.10. За умовами частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.11. Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від Договору не має під собою правових підстав та беручи до уваги те, що така відмова порушує права позивача, оскільки позбавляє його того, на що він розраховував укладаючи та виконуючи зі свого боку Договір, односторонній правочин з розірвання цього Договору, оформлений повідомленням ТОВ "ЮКБ" від 29.01.2021 №29/01, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсним. Тому позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.
9.1. Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови Договору в частині завершення будівельних робіт на Об'єкті будівництва до 31.07.2020, введення Об'єкту нерухомості в експлуатацію до 31.12.2020, а також в частині надання Довідки про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості.
9.2. Ці твердження позивача підтверджуються матеріалами справи.
9.3. Так, у відповідності до пункту 6.1. Договору будівельні роботи на Об'єкті будівництва мають бути виконані не пізніше 31 липня 2020 року. Об'єкт будівництва повинен бути введений в експлуатацію до 31 грудня 2020 року (п.8.5. Договору).
9.4. Підпунктом 3.1.12. пункту 3.1. Договору передбачений обов'язок Продавця після оплати Покупцем 100% вартості Майнових прав на Об'єкт нерухомості, направити Покупцю повідомлення про необхідність з'явитися для отримання Довідки про оплату 100% майнових прав, відповідно до пункту 5.3. цього Договору.
9.5. Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів виконання ним зазначених вище обов'язків щодо завершення будівельних робіт, введення об'єкту будівництва в експлуатацію, передачі позивачеві майнових прав та ін. не надав. З урахуванням цього суд приходить до висновку про те, що зазначені обов'язки відповідача за договором є порушеними.
9.6. У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
9.7. Умовами Договору передбачено, що у випадку, якщо об'єкт нерухомості не буде введено в експлуатацію та не передано покупцю за актом приймання-передачі об'єкта нерухомості в строк до 31 грудня 2020 року, продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 1% від вартості майнових прав за договором (пункт 8.5.).
9.8. На підставі викладеного, враховуючи порушення відповідачем строків введення Об'єкта нерухомості в експлуатацію в строк до 31 грудня 2020 року нарахування відповідачеві штрафу в розмірі 142.338,23 грн є обґрунтованим. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
9.9. В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача надати Довідку про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості суд відмовляє з огляду на таке.
9.10. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК України). Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
9.11. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).
9.12. З аналізу наведених норм вбачається, що суд вправі застосувати виключно ті способи захисту, котрі прямо передбачені законом, договором або ті, які не передбачені, але є ефективними.
9.13. Однією з ознак ефективності способу захисту права є його самодостатність. Тобто у разі виконання рішення суду порушене (оспорене, невизнане) право має бути поновлено в повній мірі без додаткового повторного звернення до суду.
9.14. Проте вимога позивача про зобов'язання відповідача надати Довідку про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості не передбачена ні законом ні договором та ознакам ефективності не відповідає. Навіть повне виконання рішення в цій частині не призведе до реального відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Це випливає з того, що зазначені документи носять проміжний (допоміжний) характер і не тягнуть виникнення у позивача права власності на ці майнові права (котре насправді і є порушеним).
9.15. У разі ж невиконання цього рішення в добровільному порядку його примусове виконання є неможливим або значно утрудненим, та потягне необхідність повторного звернення до суду. Неможливість виконання рішення суду проголошеного іменем України не відповідає завданням правосуддя, нівелює цінність судового рішення і тому є неприпустимим.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.
10.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача частково, а саме: визнати недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) відповідача від укладеного Договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3, оформлену повідомленням ТОВ "ЮКБ" від 29.01.2021 №29/01 та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 142.338,23 грн.
11. СУДОВІ ВИТРАТИ.
11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 4.540,00 грн. у даній справі покладаються на відповідача, в іншій частині (2.270,00 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" від укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" Договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3, оформлену повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" від 29.01.2021 №29/01.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 33477397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 11, корп. 8, кв. 69, код ЄДРПОУ 20177445) штраф у розмірі 142.338,23 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4.540,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31.05.2021.
Суддя О.В. Бринцев