36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.05.2021 р. Справа № 917/535/21
м. Полтава
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ, 01601 в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул.Соборності, 33, м. Полтава, 36000
до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул.Центральна, 23, с. Сем'янівка, Полтавський район, Полтавська область,38721
про стягнення 4 689,67 грн.
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олійник Н.І.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 4 689,67 грн. по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом грудня 2020р.
Ухвалою суду від 14.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ у порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 13.05.2021р. на 11-30 год.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ПАТ "Укртелеком", як оператор телекомунікацій, надає послуги зв'язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Законом України "Про телекомунікації" встановлений обов'язок позивача надавати послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати у порядку, визначеному Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295.
З огляду на це, між позивачем та Управлінням соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації (далі - Управління) виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Управління, як розпорядник відповідних коштів, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають такі послуги.
Позивач зазначає, що протягом 2020 року Полтавською філією ПАТ «Укртелеком» надані телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню смт. Котельва Котелевського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія вищевказаних законів. При цьому, витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах, Управлінням соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації позивачу не були відшкодовані в повному обсязі, а саме, залишились не відшкодованими витрати позивача за грудень 2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 4 689,67 грн.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 167, 170, 169, 172, 526, 610, 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 48, 82-85,91 Бюджетного кодексу України, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закон України "Про телекомунікації".
Відповідач відзив на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.
Згідно ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 13.05.2021р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
У грудні 2020р. Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" надавалися телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню смт. Котельва та Котелевського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах у грудні 2020р. становлять 4 689,67грн., але Управлінням соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації позивачу не відшкодовані (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що поіменні списки абонентів за грудень 2020 року надсилались Позивачем на електронну адресу Управління (а.с. 16) та в письмовому вигляді разом з Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг - на поштову адресу Управління (а.с.13-15).
Позивач з власної ініціативи з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах та суми заборгованості за грудень 2020 року склав акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою №3-пільга" (а.с.17) та направив для підписання Управлінню.
Листом за № 11-03/34 від 08.01.2021 р. на адресу Управління позивачем направлений вищезазначений акт звіряння розрахунків станом на 01.01.2021 р., розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку в грудні 2020 року, зведений розрахунок видатків по категоріям пільг на відшкодування витрат в грудні 2020 року (а.с.18).
Вищезазначений лист Управління отримало 26.01.2021 р. (а.с. 19).
Натомість, Управління листом від 15.01.2021 № 07-96 (а.с.20) прохало надати акти звіряння станом на 01.01.2020 без нарахування грудня 2020 року, так як фінансування відсутнє.
24.02.2021 позивач направив голові комісії з припинення Управління вимогу-претензію №03-32 від 23.02.2021 (а.с. 21,22) про сплату 4 689,67 грн. заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.
Під час розгляду заявлених позовних вимог по суті господарським судом приймається до уваги наступне.
ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Полтавська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, визначено, що встановлені законами пільги з їх оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Частинами 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок, Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про охорону дитинства", "Про жертви нацистських переслідувань".
Нормами вказаних законів, зокрема, встановлено право фізичних осіб, які мають визначений законами соціальний статус на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Згідно абз. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Згідно ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Згідно ст. 83 Бюджетного кодексу України видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Частиною другою статті 84 Бюджетного кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Пунктом 20-4 частини першої ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Частиною другою статті 85 Бюджетного кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного етап 91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Таким чином, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги і зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
Відповідно до частини третьої ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в обсягах, що затверджуються відповідними радами.
Частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України передбачає, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Таким чином, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території смт. Котельва та Котелевського району Полтавської області протягом 2020 року здійснювало Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації.
Згідно із наказом Міністерства соціальної політики України від 04.11.2016 № 1296 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій», який був чинний на момент існування спірних правовідносин, саме місцевий підрозділ соціального захисту населення проводить розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян (підпункт 27 пункту 4.5. Методичних рекомендацій).
Відповідно до п. 3 Положення "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.
Отже, Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації протягом 2020 року було єдиним органом соціального захисту населення на території смт. Котельва та Котелевського району Полтавської області. Тобто, головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають у смт. Котельва Котелевського району, є Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації (Управління).
Частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово- комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Враховуючи, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населенню смт. Котельва та Котелевського району Полтавської області протягом 2020 року було Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених Полтавською філією ПАТ «Укртелеком» внаслідок надання населенню смт. Котельва та Котелевського району Полтавської області послуг зв'язку на пільгових умовах, повинно здійснювати Управління.
З огляду на викладене вище, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Управління як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з суб'єктами господарювання (постачальниками), що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах протягом грудня 2020 року Управлінням не відшкодовані, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 689,67 грн.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі 927/465/17, Управління соціального захисту населення зобов'язане здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про Державний бюджет на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже відповідне право на отримання послуг на пільговій основі виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, причому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Законодавством не передбачена також залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення або звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання надавача, а на виконання імперативних законодавчих вказівок.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.10.2019р. у справі № 911/1924/18, у позивача "виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України)".
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації зобов'язане здійснити розрахунки з Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" за послуги, надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у грудні 2020 року, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що Управління соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації на даний час знаходиться в стані припинення внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, що підтверджується Розпорядженнями Полтавської районної державної адміністрації № 34 від 09.02.2021 р. «Про утворення комісії з питань приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків» з додатком 1 (а.с.23-28), Розпорядженням Полтавської районної державної адміністрації №80 від 19.03.2021 р. (а.с.30).
Відповідно до вищезазначених Розпоряджень правонаступником Управління з 19.03.2021 р. є Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, що також підтверджується листом Полтавської РДА № 01-64/6 від 02.04.2021 р. (а.с.29).
За таких обставин, Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області є відповідачем у даній справі.
Судом встановлено, що позивачем за грудень 2020р. надсилались відповідачу листи з додатками, а саме поіменні списки абонентів за формою, а також відповідний акт звіряння розрахунків.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг 2-пільга”, закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи. Таким чином, вказаний документ є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах та їх обсягу.
Згідно п. 3, 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов'язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувати дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в реєстрі.
Отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов'язком відповідача в силу того, що на нього покладено обов'язок розрахунку розміру пільг та їх надання.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з питання неотримання списків пільговиків за спірний період.
Заперечень щодо розрахунку суми боргу відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки вимога-претензія № 03-32 від 23.02.2021р., направлена відповідачу позивачем залишена без відповіді та без задоволення, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 689,67 грн.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23,02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, у справі "Бакалов проти України” від 30.11.2004 року та у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам позивача, надано можливість обґрунтувати свої правові позиції сторонам щодо позову.
Доказів погашення боргу відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 4 689,67 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Центральна, 23, с. Сем'янівка, Полтавський район, Полтавська область, 38721, ідентифікаційний код 04057505 на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ Укртелеком" (рахунок IBAN № НОМЕР_1 в AT "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, Код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656 отримувач: ПАТ "Укртелеком") 4 689,67 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом грудня 2020 року, 2 270,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Солодюк О.В.