79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.05.2021 Справа № 914/119/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м. Київ,
до відповідача 1: Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон», м.Львів,
до відповідача 2: Приватного підприємства «Гелікон-Моторс», м. Львів,
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелікон-Кутюр», м. Львів,
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Шевчук О.О.
Представники сторін:
від позивача в режимі відеоконференції: Лойфер А.О.
від відповідачів: Шокало В.С..
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon”.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/119/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до відповідача 1: Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон», відповідача 2: Приватного підприємства «Гелікон-Моторс», відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелікон-Кутюр» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.
У судовому засіданні 28.04.2021 представник відповідачів зазначив, що має намір реалізувати право на подання додаткових доказів щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу упродовж 5 днів після ухвалення судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 у справі №914/119/17 (суддя Галамай О.З.) прийнято відмову ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» від позовних вимог, закрито провадження у справі та повернуто позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 4'134,00 грн.
Відповідачі подали заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з доказами їх надіслання позивачу. 11.05.2021 та 12.05.2021 вказані заяви надійшли на адресу суду.
Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2021 та 12.05.2021 заяви про прийняття додаткового рішення передано на розгляд судді Галамай О.З. Проте, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Галамай О.З. у відпустці в період з 08.05.2021 по 14.05.2021 призначено повторний автоматизований розподіл заяв, за результатами якого 12.05.2021 заяви передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалами від 14.05.2021 заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2021 та повідомлено сторони про таке засідання.
20.05.2021 позивач подав клопотання (вх.№11932/21) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому просить відмовити в стягненні з позивача на користь відповідачів по 10'000,00грн. кожному в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того зазначає, що відповідачі разом з першою заявою по суті спору не подали попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат; фактично адвокатським об'єднанням щодо кожного з відповідачів було вчинено лише одну дію - підготовлено письмові пояснення, які не є складними та є тотожними для усіх відповідачів; розумним та спів мірним для оплати такого обсягу послуг може вважатися гонорар у розмірі 500 грн.
Представники сторін у судове засідання 27.05.2021 з'явилися, просили об'єднати усі три заяви відповідачів про розподіл витрат на правничу допомогу та розглядати їх одночасно. Заслухавши учасників, розглянувши матеріали справи, суд ухвалив розглядати такі заяви разом, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Представник заявників підтримав подані заяви, зазначив, що розмір витрат є обґрунтований та відповідає складності справи.
Представник позивача підтримав позицію, викладену у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
При прийнятті додаткового рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Згідно ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позовних вимог витрати відповідача стягуються за його заявою з позивача.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивач наголошує, що розрахунок судових витрат відповідачі повинні були подати разом із відзивами. Ухвалою від 19.06.2019 суд поновив провадження у справі та зобов'язав відповідачів подати відзиви, однак вони не виконали свого обов'язку та не подали ні відзивів, ні розрахунків судових витрат.
Суд не погоджується із таким твердженням позивача. Матеріали справи свідчать, що ухвалою від 19.06.2019 провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 26.06.2019, зобов'язано відповідачів подати відзив, але строк для такого подання судом не було встановлено. Ухвалою від 26.06.2019 провадження у справі знову було зупинено і суд поновив провадження у справі аж 01.04.2021 та призначив підготовче засідання на 28.04.2021.
28.04.2021 відповідачі подали пояснення, у яких просили відмовити у задоволенні позову та покласти витрати, пов'язані із розглядом справи, на позивача. Такі письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позовну, є першими заявами відповідачів по суті спору, оскільки раніше подавалися ними лише заяви з процесуальних питань. Ухвалою від 28.04.2021 суд закрив провадження у справі і в цій ухвалі зазначається, що відповідачі подали письмові пояснення, у яких вони просили відмовити у задоволенні позову та покласти на позивача витрати відповідачів на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. щодо кожного з них. Суд прийняв такі письмові пояснення, адже висновок суду про те, що такі письмові пояснення подані із пропуском строку і суд залишає їх без розгляду, відсутній. Ухвали про залишення письмових пояснень без розгляду немає. Відтак, зараз при прийнятті додаткового рішення такі письмові пояснення не можна не брати до уваги, адже відповідачами не порушено вимог ст.124 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами надано копії договорів про надання правової допомоги №2-22/03/21 від 22.03.2021, №3-22/03/21 від 22.03.2021, №4-22/03/21 від 22.03.2021, укладені між відповідачами (клієнтами) та Адвокатським об'єднанням «Шокало та партнери», відповідно до п.1.1 яких адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнтам правову допомогу у справі 914/119/17. Усі три договори аналогічні за змістом. Розмір гонорару обчислюється з урахуванням складності справи, становить фіксовану ставку у розмірі 10'000,00 грн. (п.4.2.1 договору) та підтверджується актом приймання-передачі адвокатських послуг (п.4.2.2 договору).
23.04.2021 адвокатське об'єднання виставило відповідачам рахунки для оплати послуг за надання правової допомоги на суму по 10'000,00 грн. кожному. 26.04.2021 кожен з відповідачів сплатив адвокатському об'єднанню по 10'000,00 грн.
30.04.2021 адвокатське об'єднання підписало з відповідачами акти приймання-передачі адвокатських послуг на суму по 10'000,00 грн. з кожним. У актах зазначено, що надавалася така допомога: надання правової інформації та консультацій, організація ведення судової справи, підготовка та подача відповіді на відзив, представлення інтересів клієнтів у судових засіданнях.
У матеріалах справи також знаходяться відповідні ордери на надання правничої допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у п.5.35 та п.5.45 постанови від 15.04.2021 у справі №910/7540/19 наголосив, що виходячи із аналізу змісту частини шостої статті 129 ГПК України та враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, суд апеляційної інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу пов'язаних із розглядом справи №910/7540/19 в суді апеляційної інстанції повинен був не обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є "фіксованим гонораром", визначеним відповідачем 1 та адвокатом, а повинен був надати оцінку заявленій ПАТ "Оболонь" сумі на предмет її обгрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідають такі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.
Визначаючи розмір витрат на оплату послуг адвоката суд враховує, що:
- провадження у даній справі зупинялося до вирішення і набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/953/19 за позовом МПП ВКФ «Гелікон» до ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» про право власності та державну реєстрацію нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні яким було предметом спору у даній справі №914/119/17;
- МПП ВКФ «Гелікон» у справі №914/953/19 представляв також адвокат Шокало В.С.;
- 22.03.2021 позивач подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі, закриття провадження у справі та повернення судового збору, оскільки, як зазначено у клопотанні (а.с.152 Т.2), у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №914/953/19, ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» не має вимог до відповідачів;
- 22.03.2021 відповідачі уклали договори про надання правової допомоги,
- 29.03.2021 відповідачі подали до суду клопотання про поновлення провадження у справі; виконавцем у клопотаннях зазначено адвоката Шокала В.С.;
- 28.04.2021 відповідачі подали до суду письмові пояснення, у яких виконавцем вказано адвоката Шокало В.С.;
- 28.04.2021 адвокат Шокало В.С. брав участь у підготовчому засіданні.
Суд відзначає, що клопотання про поновлення провадження у справі та письмові пояснення є аналогічними за змістом для усіх трьох відповідачів. Самі письмові пояснення, у яких відповідачі просять відмовити у задоволенні позову, подані після клопотання самого позивача про закриття провадження у справі, та не є значними за обсягом та змістом. Також суд бере до уваги, що адвокат Шокало В.С. вступив у дану справу лише 22.03.2021 і до такого вступу уже володів інформацією про взаємовідносини між сторонами, адже брав участь у спорі між ними по справі №914/953/19, та, враховуючи рішення суду у цій справі та набрання ним законної сили до моменту укладення договорів про надання правничої допомоги від 22.03.2021, повинен був і міг передбачати юридичну перспективу спору у справі №914/119/17.
Тому суд погоджується із позивачем, що заявлені кожним з відповідачів витрати у розмірі 10'000,00 грн. є неспівнірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 ГПК України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
З матеріалів справи випливає, і це було підтверджено представником відповідачів у судовому засіданні 27.05.2021, що 14.04.2021 адвокат Шокало В.С. подавав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і 26.04.2021 ознайомився зі справою. При цьому дане клопотання подавалося адвокатом як представником лише МПП ВКФ «Гелікон» (відповідача 1).
Враховуючи наведене, суд вважає, що обґрунтованим, достатнім та справедливим буде компенсувати відповідачу 1 за рахунок позивача 2'000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а відповідачу 2 та відповідачу 3 - по 1'500,00 грн. кожному.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяви відповідачів про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/119/17 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, 7; код ЄДРПОУ 37356981) на користь Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Гелікон» (79071, м.Львів, вул.Кульпарківська, 230; код ЄДРПОУ 13840859) 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/119/17. У задоволенні решти вимог відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, 7; код ЄДРПОУ 37356981) на користь Приватного підприємства «Гелікон-Моторс» (79071, м.Львів, вул.Кульпарківська, 230; код ЄДРПОУ 36670136) 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/119/17. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, 7; код ЄДРПОУ 37356981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелікон-Кутюр» (79071, м.Львів, вул.Кульпарківська, 230; код ЄДРПОУ 31442839) 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/119/17. У задоволенні решти вимог відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину додаткового рішення. Повний текст додаткового рішення складено 01.06.2021.
Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Б.І. Яворський