79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.05.2021 Справа № 914/591/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоліт-Д", м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Туррон”, м. Львів
про стягнення 163 391,08 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
Представники сторін справи не з'явились
На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріоліт-Д" подано позов до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Туррон" про стягнення 163 391, 08 грн на підставі договору поставки № 63/63 від 18.10.2018.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 28.04.2021.
Ухвалою суду 28.04.2021 розгляд справи відкладено на 26.05.2021.
На виконання вимог ухвали суду від 28.04.2021 позивач надіслав для огляду оригінали договору поставки № 63/63 від 18.10.2018; видаткових накладних від 06.08.2020, 11.08.2020, 14.08.2020, 18.08.2020, 24.08.2020, 28.09.2020 та товарно-транспортних накладних від 24.08.2020 та 28.09.2020.
У судове засідання 26.05.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили, проте позивач просив здійснити розгляд справи за його відсутності.
Від відповідача 26.05.2021 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи таке.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, враховуючи обмежений строк розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, подання відповідачем вдруге клопотання про відкладення, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та здійснити її розгляд за наявними матеріалами.
Суд оглянув оригінали договору поставки № 63/63 від 18.10.2018; видаткових накладних від 06.08.2020, 11.08.2020, 14.08.2020, 18.08.2020, 24.08.2020, 28.09.2020, товарно-транспортних накладних від 24.08.2020, 28.09.2020 та встановив їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 63/63 від 18.10.2018 на суму 118 377, 38 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 7.5 договору 15 233, 17 грн 30% річних; на підставі п. 7.2, 7.3 договору 6 105, 05 грн пені та 23 675, 48 грн штрафу.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
18 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріоліт-Д" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Туррон” (Покупець) уклали договір поставки № 63/63 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.
Кількість Товару визначається відповідно до наданих Покупцем Заявок та фіксується у відповідних Накладних (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 5.6 договору Товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості, з дати підписання представником Покупця (перевізника) накладної.
Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 договору, зокрема, у п. 7.2, 7.3 договору зазначено, що у разі несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язання, обчислену від несплаченої у строк суми за кожний банківський день прострочення; Покупець за ухилення від оплати кожної партії Товару зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати кожної партії Товару вважається порушення строку оплати партії Товару Покупцем на 30 календарних днів від передбаченого цим Договором строку оплати кожної партії Товару. При цьому, пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань належить до сплати незалежно від оплати зазначеного штрафу.
Також п. 7.5 договору домовлено, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін по 31 грудня 2018 року, а в частині зобов'язань за Договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання Сторонами цих зобов'язань за Договором. У випадку відсутності заяви Постачальника або Покупця про припинення Договору протягом одного місяця до дати його закінчення він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, що були передбачені Договором (п. 8.1 договору).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 128 335, 30 грн, а саме: згідно з видатковою накладною від 24.08.2020 на суму 77 155, 30 грн та від 28.09.2020 на суму 51 180, 00 грн.
Також на підтвердження виконання зобов'язань позивачем долучено до позову товарно-транспортні накладні, виставлені рахунки на оплату та зареєстровані податкові накладні.
Видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.
Відповідач за товар розрахувався частково. За період з 03.12.2020-06.01.2021 таким оплачено 20 300, 00 грн із посиланням у призначенні платежу: «опл. за мигдаль зг дог № 63/63 від 18.10.2018».
Враховуючи відсутність чітких призначень платежів, позивач зарахував сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, та лише переплату на суму 9 957, 92 грн зарахував в рахунок погашення заборгованості по накладній від 24.08.2020.
Позивач скерував відповідачу вимогу від 08.12.2020 про погашення заборгованості по оплаті поставленого товару. Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
Отже, позивач просив стягнути з відповідача 118 377, 38 грн основної заборгованості, 15 233, 17 грн 30% річних, 23 675, 48 грн штрафу та 6 105, 05 грн пені.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору поставки № 63/63 від 18.10.2018 поставив відповідачу впродовж 24.08.2020-28.09.2020 продукцію на загальну суму 128 335, 30 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте ні у договорі, ні у видаткових накладних, строк на оплату сторонами не встановлений.
Тому у даному випадку підлягають до застосування приписи ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач зарахував переплату на суму 9 957, 92 грн в рахунок погашення заборгованості по накладній від 24.08.2020.
Однак доказів оплати за поставлений товар на суму 118 377, 38 грн матеріали справи не містять.
Тому позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність в останнього заборгованості на суму 118 377, 38 грн, яка правомірно заявлена до стягнення.
Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 6 105, 05 грн пені, нарахованої по накладній від 24.08.2020 за період 28.08.2020-15.02.2021, а по накладній від 28.09.2020 за період 02.10.2020-15.02.2021.
Проте пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язання, обчислену від несплаченої у строк суми за кожний банківський день прострочення.
Однак, при розрахунку пені позивач зазначених домовленостей не врахував, здійснивши розрахунок пені з врахуванням календарних, а не банківських днів.
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що така становить 4 163, 50 грн.
Отже, до стягнення підлягає пеня на суму 4 163, 50 грн, а в задоволенні решти пені слід відмовити.
Розрахунок штрафу є арифметично правильним, тому до стягнення також підлягає нараховані 23 675, 48 грн штрафу.
Щодо заявлених до стягнення 30% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 7.5 договору сторонами погоджено інший розмір процентів річних від простроченої суми, ніж передбачено ст. 625 ЦК України.
Позивачем нараховано 30% річних по накладній від 24.08.2020 за період 28.08.2020-15.02.2021 на суму 9 480, 62 грн, а по накладній від 28.09.2020 за період 02.10.2020-15.02.2021 на суму 5 752, 55 грн.
Перевіривши розрахунок річних, судом встановлено, що такий є правильним, тому до стягнення підлягає 15 233, 17 грн 30% річних.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 161 449, 53 грн, з яких: 118 377, 38 грн основної заборгованості, 4 163, 50 грн пені, 23 675, 48 грн штрафу та 15 233, 17 грн 30% річних.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Щодо судового збору.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика Туррон” (місцезнаходження: 79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Богдана Хмельницького, будинок 176, ідент. код: 39792657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріоліт-Д" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Океанська, 4, ідент. код: 41855218) 161 449, 53 грн, з яких: 118 377, 38 грн основної заборгованості, 4 163, 50 грн пені, 23 675, 48 грн штрафу, 15 233, 17 грн 30% річних та 2 421, 74 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 31.05.2021.
Суддя Галамай О.З.