ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
01.06.2021Справа № 910/8221/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
Кабінету Міністрів України
про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на роботі на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
24.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на роботі на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05.04.2019, оформлене протоколом № А-10/7-19 Ком.т в частині прийняття рішення про затвердження порядку денного засідання з урахуванням запропонованих змін, а саме: «замість питання Карт КПЕ членів правління AT «Укрзалізниця за 2019 рік розглянути чотири звернення голови правління щодо діючих членів правління» та включення до порядку денного засідання питання № 10: «Питання діючих членів правління»; в частині прийняття рішень по питанню № 10: «Питання діючих членів правління» на підставі звернень голови правління від 02 квітня 2019 року та вирішення: 1) надати пропозиції (подання) наглядової ради загальним зборам - Кабінету Міністрів України - припинити повноваження члена правління AT «Укрзалізниця» ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України; 2) відсторонити з 05 квітня 2019 року члена правління ОСОБА_1 від здійснення ним повноважень члена правління акціонерного товариства «Українська залізниця» до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо його звільнення; 3) уповноважити голову наглядової ради підписати відповідну пропозицію (звернення) до Уряду, а також повідомити Кабінет Міністрів України щодо рішення про відсторонення протягом 10 днів; 4) голові правління вжити невідкладних заходів щодо якнайшвидшого завершення процесу відбору кандидатур на посади членів правління, зокрема, відсторонених посад; 5) голові правління невідкладно здійснити перерозподіл обов'язків відсторонених членів правління та/або голови правління таким чином, щоб забезпечити безперервність діяльності Товариства; 6) голові правління забезпечити виконання цього рішення наглядової ради
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» «№ 723/ос від 05.04.2019 року «По особовому складу», виданий головою правління Кравцовим Є. та членом правління Пашкевичем Р. про відсторонення ОСОБА_1 з 19 год 00 хвилин 5 квітня 2019 року від здійснення ним повноважень члена правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі збереженням заробітної плати;
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття рішення Кабінету Міністрів України, прийняте у процесі виконання функцій загальних зборів Акціонерного товариства «Українська залізниця» з питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів Акціонерного товариства «Українська залізниця», оформлене постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 456 «Про зміну складу правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині виведення із складу правління Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 815 "Про деякі питання правління публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2015 р.. № 82, ст. 2719; 2016 р., № 45, ст. 1642), ОСОБА_1 та припинення відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України його повноважень як члена правління;
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1146/ос від 03.06.2019 року про припинення трудового договору (контракту), виданий головою правління ОСОБА_2 та членом правління Марчеком Ж. про звільнення ОСОБА_1 з посади члена правління у зв'язку з припиненням повноважень посадових осіб за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 456 від 17.04.2019;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді члена правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 04 червня 2019 року;
- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року він став членом правління АТ «Українська залізниця», а 23 серпня 2016 року з ним укладено контракт. 11 квітня 2019 року позивачу стало відомо про те, що його відсторонено від здійснення повноважень, а в подальшому - змінено склад правління АТ «Українська залізниця», припинено його повноваження та звільнено з займаної посади. ОСОБА_1 вказував, що його відсторонення, як і подальше звільнення, відбулось з порушенням норм чинного законодавства без належних правових підстав.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви і доданих до неї документів на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що в позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
З урахуванням вищевказаного, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Статтею 1 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи,крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд зазначає, що вимоги про визнання незаконним та скасування з моменту прийняття рішення наглядової ради акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05.04.2019; наказу акціонерного товариства «Українська залізниця» «№ 723/ос від 05.04.2019 року «По особовому складу»; рішення Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 456 «Про зміну складу правління акціонерного товариства «Українська залізниця»; наказу акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1146/ос від 03.06.2019 про припинення трудового договору (контракту) підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, тоді як вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді члена правління акціонерного товариства «Українська залізниця» з 04 червня 2019 року та стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, судом взято до уваги постанову Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 760/18621/19, якою ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року залишено без змін.
Так, з вказаної постанови вбачається, що у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року він став членом правління АТ «Українська залізниця», а 23 серпня 2016 року з ним укладено контракт. 11 квітня 2019 року позивачу стало відомо про те, що його відсторонено від здійснення повноважень, а в подальшому - змінено склад правління АТ «Українська залізниця», припинено його повноваження та звільнено з займаної посади. ОСОБА_1 вказував, що його відсторонення, як і подальше звільнення, відбулось з порушенням норм чинного законодавства без належних правових підстав.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття рішення Наглядової ради АТ «Українська залізниця» від 05 квітня 2019 року, оформлене протоколом № А-10/7-19 в частині відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень члена правління АТ «Українська залізниця»;
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття наказу АТ «Українська залізниця» № 723/ос від 05 квітня 2019 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень члена правління АТ «Українська залізниця»;
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 456 «Про зміну складу правління АТ «Українська залізниця» в частині виведення зі складу правління АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 та припинення його повноважень як члена правління АТ «Українська залізниця»;
- визнати незаконним та скасувати з моменту прийняття наказ АТ «Українська залізниця» від 06 червня 2019 року № 1146/ос про його звільнення;
- поновити ОСОБА_1 на посаді члена правління АТ «Українська залізниця»;
- стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04 червня 2019 року по день ухвалення судом рішення у справі, виходячи з розміру середнього заробітку - 23 862,50 грн.
Вимоги, заявлені до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Кабінету Міністрів України у справі № 760/18621/19, є аналогічними вимогам, заявленим у даній справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2019 у справі № 760/18621/19 закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця», Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги позивача повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року - залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки підставою позову є саме недотримання відповідачем процедури вирішення питання про відсторонення члена правління від здійснення його повноважень, а не питання про його звільнення. Розгляд таких вимог віднесений до компетенції господарських судів, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, а вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України про зміну складу правління АТ «Українська залізниця» в частині виведення його зі складу правління, визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення його на посаді члена правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради та наказу АТ «Українська залізниця» від 05 квітня 2019 року про відсторонення його від здійснення повноважень члена правління.
У постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 760/18621/19 зазначено наступне.
Відносини між членами вказаного товариства та товариством, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підставою позову є саме недотримання відповідачем процедури вирішення питання про відсторонення члена правління від здійснення його повноважень, а не питання про його звільнення. Розгляд таких вимог віднесений до компетенції господарських судів, про що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, а вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України про зміну складу правління АТ «Українська залізниця» в частині виведення його зі складу правління, визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення його на посаді члена правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради та наказу АТ «Українська залізниця» від 05 квітня 2019 року про відсторонення його від здійснення повноважень члена правління.
У зв'язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на вказане, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Отже, Верховним Судом зроблено висновок про те, що вказаний спір за своєю природою є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України унормовано - не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частина вимог, заявлених ОСОБА_1 в даній справі, а саме:
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді члена правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 04 червня 2019 року;
- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення,
не є вимогами до боржника у справі про банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогами щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права) і виникли з корпоративного спору відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а є вимогами у трудовому спорі. Розглядати такі спори у порядку господарського судочинства прямо заборонено пунктом третім частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано розгляд господарськими судами корпоративних спорів.
Таким чином, не дивлячись на те, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді члена правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради та наказу АТ «Українська залізниця» від 05 квітня 2019 року про відсторонення його від здійснення повноважень члена правління, вони не можуть бути об'єднанні в одне провадження з вимогами, які виникли з корпоративного спору, оскільки вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є вимогами в трудовому спорі та не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 232 Кодексу законів про працю безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
Відтак, суд роз'яснює позивачу право на звернення до господарського суду із вимогами про: визнання незаконним та скасування з моменту прийняття рішення Наглядової ради АТ «Українська залізниця» від 05 квітня 2019 року, оформлене Протоколом № А-10/7-19 в частині відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень члена правління АТ «Українська залізниця»; визнання незаконним та скасування з моменту прийняття наказу АТ «Українська залізниця» № 723/ос від 05 квітня 2019 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень члена правління АТ «Українська залізниця»; визнання незаконним та скасування з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 456 «Про зміну складу правління АТ «Українська залізниця» в частині виведення зі складу правління АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 та припинення його повноважень як члена правління АТ «Українська залізниця»; визнання незаконним та скасування з моменту прийняття наказ АТ «Українська залізниця» від 06 червня 2019 року № 1146/ос про його звільнення.
Натомість, вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді члена правління АТ «Українська залізниця» та стягнення з АТ «Українська залізниця» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 04 червня 2019 року по день ухвалення судом рішення у справі підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки в даній справі об'єднано в одне провадження кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд повідомляє, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. 20, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на роботі на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додані до неї матеріали повернути без розгляду.
Суддя Н.Б.Плотницька