ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2021Справа № 910/1780/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерклаас"
про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу в розмірі 4 044 281,05 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бенько І.В., ордер серія КР № 64940;
від відповідача: Комарова А.О., ордер серія ЗП № 089522.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерклаас» заборгованості за Договором купівлі-продажу в розмірі 4 044 281,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № TMU-140T-19 від 25.06.2019, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.03.2021.
10.03.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про ознайомлення.
У судове засідання 15.03.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 12.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
26.03.2021 представником позивача подано відповідь на відзив та заперечення щодо призначення почеркознавчої експертизи.
07.04.2021 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.
08.04.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання 12.04.2021 представники сторін з'явились.
За результатами розгляду клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Однак, відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання не наведено жодної підстави та обставини, яка у відповідності до ч. 1 ст. 99 ГПК України свідчила б про необхідність призначення судової експертизи, натомість доводи відповідача щодо невідповідності підписів керівника саме позивача, наведені в обґрунтування такого клопотання, як і доводи щодо того, що відповідач вперше ознайомився з актами приймання-передачі під час розгляду справи, з урахуванням здійснених відповідачем оплат за Договором, не можуть бути достатньою підставою для призначення судової експертизи.
За наведених обставин, судом відмолено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.
В свою чергу, за результатами розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 911/752/21 про визнання недійсними акту № 1 приймання-передачі техніки від 27.06.2019 та акту № 2 приймання-передачі техніки від 27.06.2019 до договору № TMU-140T-19 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 25.06.2019, укладеного між ТОВ «Мастерклаас» та ТОВ «Тайтен Машинері Україна»., заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Вказана норма встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати:
а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:
а) непідвідомчості;
б) обмеженості предметом позову;
в) неможливості розгляду тотожної справи;
г) певної черговості розгляду вимог.
При цьому, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
В свою чергу, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Враховуючи приписи пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18 та від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18.
Однак жодних обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до закінчення розгляду справи № 911/752/21 відповідачем не наведено.
При цьому, слід звернути увагу на поведінку самого відповідача, який замість подачі зустрічного позову у даній справі звернувся із позовом в іншій наведеній справі № 911/752/21, у якій просив визнати недійсними акт № 1 приймання-передачі техніки від 27.06.2019 та акт № 2 приймання-передачі техніки від 27.06.2019 до договору № TMU-140T-19 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 25.06.2019, укладеного між ТОВ «Мастерклаас» та ТОВ «Тайтен Машинері Україна», однак не обґрунтував неможливості подачі зустрічного позову у даній справі, що узгоджується із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та учасниками справи було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
11.05.2021 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 11.05.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом відкладено розгляд справи до 24.05.2021.
24.05.2021 представником відповідача подано клопотання про зменшення пені до максимального розміру, але не менше ніж на 90%.
У судове засідання 24.05.2021 представники сторін з'явились.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 24.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерклаас» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № TMU-140Т-19 (далі - Договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати які викладені в п. 2.3.
Специфікація на товар наведена в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору товар постачається на умовах DDP (Інкотермс 2010), адреса: с. Новоселиця Попільнянський р-н Житомирська обл., при умові 30% оплати вартості товару, в строки: самохідний сільськогосподарський обприскувач Case III SPX Patriot 4430 (комплектація AGC+AIMF), новий до 28.06.2019; комплект для збільшення кліренсу обприскувача, SPX - до 10.10.2019.
Сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - USD (далі - еквівалент), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ «міжбанк», «курс продажу») на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору. Загальна сума Договору складається з суми всіх платежів, здійснених покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків згідно Договору (п. 2.1 Договору).
У відповідності до п. 2.2 Договору на момент підписання цього Договору загальна вартість товару становить 8 197 470,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 366 245,00 грн.
Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 313 000 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
На момент підписання цього Договору вартість кожної одиниці товару становить: самохідний сільськогосподарський обприскувач Case III SPX Patriot 4430 (комплектація AGC+AIMF), новий, додатково укомплектований комплектом для збільшення кліренсу обприскувача, SPX - 8 197 470,00 грн.
Грошовий еквівалент вартості товару в іноземні валюті становить 313 000 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
Згідно з п. 2.3 Договору сторони встановлюють, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:
- платіж в розмірі 2 459 241,00 грн. здійснюється покупцем до 27.06.2019. Грошовий еквівалент в іноземні валюті становить 93 900 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
- платіж в розмірі 5 738 229,00 грн. здійснюється покупцем до 20.07.2019. Грошовий еквівалент в іноземні валюті становить 93 900 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
Пунктом 2.4 Договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за цим Договором на підставі рахунків продавця, які ним виписані з урахуванням п. 2.3 Договору таким чином, що сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань за пунктом 2.3 визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті, на відповідний курс продажу долару США на МВРУ (що вказаний у графі «міжбанк», «курс продажу») на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, при цьому, підписання додаткових угод та надсилання повідомлень покупцю не вимагається.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем.
Згідно з п. 4.4 Договору при передачі товару обов'язково складається Акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.
Права та обов'язки сторін цього Договору виникають в момент його підписання та припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов, а також в інших випадках, передбачених законом (п. 5.1 Договору).
У відповідності до п. 8.2 Договору покупець несе ризик випадкової загибелі, знищення, втрати пошкодження, викрадення товару на протязі всього часу знаходження товару у нього. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент зарахування 30% вартості товару на поточний рахунок продавця та підписання актів приймання-передачі.
Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію.
На виконання умов Договору, відповідачем здійснено передбачену п. 2.3 Договору передоплату в розмірі 2 459 241,00 грн. згідно платіжних доручень № 4000530590 від 25.06.2019 на суму 2 252 000,00 грн. та № 4000530591 від 25.06.2019 на суму 207 241,00 грн.
27 червня 2019 року сторонами складено та підписано без зауважень Акти приймання-передачі техніки № 1 та № 2, згідно яких позивачем передано відповідачау сільськогосподарську техніку - самохідний сільськогосподарський обприскувач Case III SPX Patriot 4430 (комплектація AGC+AIMF), новий та комплект для збільшення кліренсу обприскувача, SPX.
Також, 27.06.2019 сторонами складено та підписано видаткову накладну № 16115 від 27.06.2019 на суму 8 195 279,00 грн.
Листом б/н б/д відповідач зазначив, що остаточний розрахунок буде проведено після отримання поставок.
На виконання умов Договору, відповідачем сплачено позивачу кошти згідно платіжних доручень № 4000530818 від 10.03.2020 на суму 2 739 845,50 грн., № 1514 від 03.06.2020 на суму 100 000,00 грн., № 1522 від 12.06.2020 на суму 100 000,00 грн., № 1590 від 25.09.2020 на суму 250 000,00 грн., № 1621 від 30.10.2020 на суму 150 000,00 грн.
19.01.2021 позивач звернувся до відповідача із Вимогою вих. № 508 від 18.01.2021 щодо виконання зобов'язань за Договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Як зазначає позивач, ТОВ «Тайтен Машинері Україна» взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, однак ТОВ «Мастерклаас» за отриманий товар не розрахувалося, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 2 479 709,84 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 857 928,25 грн. та 11% річних в розмірі 706 642,96 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву, зазначає, що в силу ст. 538 ЦК України, зобов'язання прострочив саме продавець, від якого, на пряму залежало здійснення факту оплати покупцем, виходячи від чітко регламентованого порядку оплати, з огляду на не виставлення позивачем покупцю рахунку на оплату. Відповідач також зазначає, що ТОВ «Мастерклаас» не приймало оприскувача за описаними Актами приймання-передачі, а враховуючи, що відповідно до умов самого правочину, єдиним документом, що підтверджує факт передачі майна та набуття права власності є саме Акт приймання-передачі, то і позовні вимоги, щодо примусового стягнення вартості не отриманого товару безпідставні.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до п. 1.3 Договору товар постачається на умовах DDP (Інкотермс 2010), адреса: с. Новоселиця Попільнянський р-н Житомирська обл., при умові 30% оплати вартості товару, в строки: самохідний сільськогосподарський обприскувач Case III SPX Patriot 4430 (комплектація AGC+AIMF), новий до 28.06.2019; комплект для збільшення кліренсу обприскувача, SPX - до 10.10.2019.
Згідно з п. 2.3 Договору сторони встановлюють, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:
- платіж в розмірі 2 459 241,00 грн. здійснюється покупцем до 27.06.2019. Грошовий еквівалент в іноземні валюті становить 93 900 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
- платіж в розмірі 5 738 229,00 грн. здійснюється покупцем до 20.07.2019. Грошовий еквівалент в іноземні валюті становить 93 900 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
На виконання умов Договору, відповідачем здійснено передбачену п. 2.3 Договору передоплату в розмірі 2 459 241,00 грн. згідно платіжних доручень № 4000530590 від 25.06.2019 на суму 2 252 000,00 грн. та № 4000530591 від 25.06.2019 на суму 207 241,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем.
Згідно з п. 4.4 Договору при передачі товару обов'язково складається Акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 8 195 279,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актам приймання-передачі техніки № 1 та № 2 від 27.06.2019 та видатковою накладною № 16115 від 27.06.2019 на суму 8 195 279,00 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з п. 2.3 Договору сторони встановлюють, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:
- платіж в розмірі 2 459 241,00 грн. здійснюється покупцем до 27.06.2019. Грошовий еквівалент в іноземні валюті становить 93 900 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
- платіж в розмірі 5 738 229,00 грн. здійснюється покупцем до 20.07.2019. Грошовий еквівалент в іноземні валюті становить 93 900 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 26,19 грн. за один долар США.
На виконання умов Договору, відповідачем сплачено позивачу кошти згідно платіжних доручень № 4000530818 від 10.03.2020 на суму 2 739 845,50 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за обприскувач зг. рах. № 295 від 10.03.2020, дог. №TMU-140Т-19 від 25.06.2019 р.", № 1514 від 03.06.2020 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за обприскувач зг. рах. № 598 від 03.06.2020, дог. №TMU-140Т-19 від 25.06.2019 р.", № 1522 від 12.06.2020 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за обприскувач зг. рах. № 598 від 03.06.2020, дог. №TMU-140Т-19 від 25.06.2019 р.", № 1590 від 25.09.2020 на суму 250 000,00 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за обприскувач зг. рах. № 598 від 03.06.2020, дог. №TMU-140Т-19 від 25.06.2019 р." , № 1621 від 30.10.2020 на суму 150 000,00 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за обприскувач зг. рах. № 598 від 03.06.2020, дог. №TMU-140Т-19 від 25.06.2019 р.".
Таким чином, виходячи із вартості товару (8 195 279,00 грн.) враховуючи здійснені відповідачем оплати за Договором (5 799 086,50 грн.), за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 2 396 192,50 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Поряд з цим частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за отриманий товар.
В свою чергу, ст. 538 ЦК України визначає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Посилання відповідача на те, що в силу ст. 538 ЦК України, зобов'язання прострочив саме продавець, від якого, на пряму залежало здійснення факту оплати покупцем, виходячи від чітко регламентованого порядку оплати, з огляду на не виставлення позивачем покупцю рахунку на оплату, судом відхиляються, оскільки за умовами Договору позивач є зобов'язаною особою в частині поставки відповідачу сільськогосподарської техніки та такий обов'язок, як встановлено судом, позивачем виконано 27.06.2019.
При цьому, суд також враховує, що з призначення платежу в наявних матеріалах справи платіжних дорученнях, згідно яких відповідачем сплачувались кошти за Договором вбачається, що відповідачем сплачувались кошти з посиланням на рахунки.
Крім того, з огляду на заперечення відповідача щодо неотримання товару, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як вбачається з матеріалів справи, здійснивши попередню оплату за Договором в розмірі 2 459 241,00 грн. згідно платіжних доручень № 4000530590 від 25.06.2019 на суму 2 252 000,00 грн. та № 4000530591 від 25.06.2019 на суму 207 241,00 грн., яка є передумовою для поставки позивачем товару, відповідач на виконання умов Договору було в подальшому сплачено кошти згідно платіжних доручень № 4000530818 від 10.03.2020 на суму 2 739 845,50 грн., № 1514 від 03.06.2020 на суму 100 000,00 грн., № 1522 від 12.06.2020 на суму 100 000,00 грн., № 1590 від 25.09.2020 на суму 250 000,00 грн., № 1621 від 30.10.2020 на суму 150 000,00 грн.
Таким чином, з огляду на здійсненні відповідачем оплати за товар за Договором, суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на неотримання товару за Договором.
Суд також враховує, що жодних листів, претензій із вимогою поставити товар або ж повернути попередню оплату, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 479 709,84 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 857 928,25 грн. та 11% річних в розмірі 706 642,96 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.1 Договору у випадку прострочення терміну оплати, встановленого умовами цього Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості та суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції протягом 10 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги продавцем.
Керуючись статтею 259 ЦК України сторони домовились, що позовна давність по стягненню неустойки (штрафу, пені) відсотків (п. 7.2 Договору), у взаєморозрахунках між продавцем та покупцем, встановлюється тривалістю п'ять років.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що позивачем наведені приписи враховано, як і здійснено нарахування пені на суму заборгованості у валюті - гривні, в зв'язку з чим, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 857 928, 25 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього Договору покупець сплачує продавцю 11% річних від простроченої суми протягом 10 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги продавцем.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 11% річних, судом встановлено, що стягненню підлягають 11% річних в розмірі 706 642,96 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до максимального розміру, але не менше ніж на 90%
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Проте, в обґрунтування поданого клопотання відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру, оскільки заперечення по суті спору, не є такими обставинами.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру пені.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерклаас" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 76; ідентифікаційний код: 39101464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (08162, Київська обл., смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1; ідентифікаційний код: 38379774) заборгованість в розмірі 2 479 709 (два мільйони чотириста сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 84 коп., пеню в розмірі 857 928 (вісімсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 25 коп., 11% річних в розмірі 706 642 (сімсот шість тисяч шістсот сорок дві) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 60 664 (шістдесят тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 22 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.06.2021
Суддя О.А. Грєхова