ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
01.06.2021Справа № 910/8603/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання незаконним та скасування наказу
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов'язку.
Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Відтак, допускається можливість об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1339/7 від 29.04.2021 про відмову у задоволенні скарги;
- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро» від 05.02.2021, укладеного у простій формі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
- скасування реєстраційної дії від 11.02.2021 № 1000201070007006085, вчинену державним реєстратором Литвином Олексієм Вікторовичем;
- скасування реєстраційної дії від 12.02.2021 № 1000201070008006085, вчинену державним реєстратором Литвином Олексієм Вікторовичем;
При цьому, згідно з ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначено відповідачами: Міністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1339/7 від 29.04.2021 про відмову у задоволенні скарги, позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України № 1339/7 від 29.04.2021 має забезпечувати дотримання і перш за все державним реєстром, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а колегія, як структурний підрозділ Мін'юсту, не може нехтувати порушенням вказаного законодавства лише даючи правову оцінку діям державного реєстратора, в зв'язку з чим, оскільки подані для вчинення реєстраційної дії за номером № 1000201070008006085 документи, не відповідали вимогам ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», колегією зроблено хибний висновок про законність дій державного реєстратора Литвина О.В. , а Міністерством юстиції України прийнято протиправний наказ № 1339/7 від 29.04.2021 про відмову у задоволенні скарги.
В свою чергу, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро» від 05.02.2021, позивач зазначає, що ОСОБА_1 , як учасник ТОВ «Діелсісі Агро» не була повідомлена про проведення загальних зборів учасників товариства на якому вирішувалось питання про вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3 , про відчуження його частки в статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_2 , не було надано позивачу переважне право на придбання частки, що належала ОСОБА_3 , а отже відчуження учасником товариства ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «Діелсісі Агро» на підставі Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.02.2021 та подальше нотаріальне завірення 09.02.2021 приватним нотаріусом Анісімовим В.Е. Акту приймання-передачі частки відбулось з порушеннями ст. 20, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Таким чином, в поданій позовній заяві, позивачем фактично об'єднано два окремих позови:
- позов до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1339/7 від 29.04.2021 про відмову у задоволенні скарги;
- позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро» від 05.02.2021, укладеного у простій формі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасування реєстраційної дії від 11.02.2021 № 1000201070007006085, вчинену державним реєстратором Литвином Олексієм Вікторовичем та скасування реєстраційної дії від 12.02.2021 № 1000201070008006085, вчинену державним реєстратором Литвином Олексієм Вікторовичем.
Так, судом має бути надана правова оцінка як наказу Міністерства юстиції України № 1339/7 від 29.04.2021 про відмову у задоволенні скарги так і Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро» від 05.02.2021, укладеного у простій формі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не пов'язані між собою обставинами, містять різне наведене позивачем обґрунтування, мають різні як фактичні обставини так і правові підстави.
Суд також враховує, що залучення в одному судовому провадженні усіх відповідачів у даній справі фактично матиме наслідком обтяження їх участю у розгляді спірних питань, що виникли між іншими учасниками судового процесу, оскільки з метою реалізації своїх прав у своєму спорі кожний із відповідачів мав би нести такі непередбачені чинним законодавством обтяження.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже залучення в одному судовому проваджені усіх відповідачів у даній справі мало б наслідком покладення на них непередбачених чинним законодавством вищенаведених обтяжень.
Відповідно до п. 2 ч. 5. ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Суд також зазначає, що об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, порядок об'єднання позовних вимог. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та не пов'язані поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, а відтак і норми статті 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу підлягає поверненню.
Згідно із ч. 8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу повернути.
2. Ухвала набирає законної сили 01.06.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А. Грєхова