31.05.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/259/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця",
до відповідача: Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчансько міської ради,
про стягнення заборгованості в сумі 42 029 грн 89 к.
установив: Акціонерне товариство "Українська Залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області(відповідач 1), Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради ( відповідач 2) про стягнення заборгованості в сумі 42 029 грн 89 к.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням умов укладеного між сторонами договору про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території м. Яремче Івано-Франківської області №02-18/151Л/ДН-4-2044/ДНЮ від 13.10.2020, що полягає у невідшкодуванні понесених позивачем витрат на перевезення пільгових категорій громадян за грудень 2020 на загальну суму 42 029 грн 89 к., яку позивач просить стягнути з відповідача 2 в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 7, 9 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 30.03.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).
19 квітня 2021 року на адресу суду поступило від позивача по справі клопотання за вх.№ 5639/21 від 19.04.2021 року про долучення до матеріалів справи належним чином завірену копію акту звірки розрахунків за жовтень 2020 року, з урахуванням Акту Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2021 за №4677/21 у даній справі.
26 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов (вх.№6092/21 від 26.04.2021) від Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує не поданням позивачем по справі відповідних розрахунків та облікових форм в межах бюджетного періоду, який закінчився 31.12.2020 року для здійснення компенсаційних виплат, як про це передбачено умовами договору та Порядком розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. У своєму запереченні також зазначив, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради не є стороною договору, а тому не може нести відповідальність по зобов'язаннях щодо спірного договору, який є предметом спору.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради відзиву на позов суду не подав.
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Між акціонерним товариством "Українська залізниця" (по договору - перевізник/по справі - позивач) та Яремчанською міською радою (по договору - замовник/по справі - відповідач1) укладено договір №02-18/151 Л/ДН-4-2044/ДНЮ про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території міста Яремче від 13.10.2020.
Відповідно до пунктів 2.3.3., 2.3.6., 2.3.7. договору перевізник забезпечує пільговий проїзд залізничним транспортом загального користування з застосуванням пільгових тарифів пільгових категорій громадян, які звернулись до перевізника за отриманням послуг та належним чином оформили пільгові проїзні документи; щомісячно не пізніше 5 числа місяця наступного звітного періоду подає платнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд та облікові форми, відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359; до 25 числа місяця наступного за звітним періодом, подає платнику акти звіряння розрахунків із платником щодо надання за минулий місяць пільгового проїзду окремим категоріям громадян.
В свою чергу, платник забезпечує протягом 3 робочих днів перевірку поданого перевізником розрахунку суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, підписання актів звіряння розрахунків та направлення одного примірника перевізнику; протягом 5 днів з дня отримання рахунку на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом перераховує кошти на рахунок перевізника (пункти 2.5.2., 3.2. договору).
Листом Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" від 07.12.2020 року позивач направив відповідачу 2 (Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області) акт звірки розрахунків станом на 01.12.2020 року.
Лисом №172/01-47/12 від 28.01.2021 відповідач 2 по справі повідомив позивача,що договір про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території м. Яремче на 2020 рік з Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області не укладався.
У зв'язку з невідшкодуванням позивачу суми коштів що підлягає компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в повному обсязі за 2020 рік, зокрема в сумі 42 029 грн 89 к., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Отже, предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про стягнення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в розмірі 42 029 грн 89 к.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
В спірному випадку Договір №02-18/151 Л/ДН-4-2044/ДНЮ про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території міста Яремче від 13.10.2020 укладений між позивачем та відповідачем 1 по справі. Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Таким чином, договірні правовідносини по справі виникли саме між позивачем та відповідачем 1 по справі.
Договір №02-18/151 Л/ДН-4-2044/ДНЮ про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території міста Яремче від 13.10.2020 є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
У відповідності до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Частиною 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Норми вказаних законів, зокрема закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян. При цьому, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань в органах Державної казначейської служби України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309.
Наведений Порядок містить визначення наступних категорій, що підлягають застосуванню до правовідносин між позивачем та відповідачем 1:
Бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства.
Фінансове зобов'язання - будь-яке придбання товару, послуги чи виконання інших аналогічних операцій, здійснених розпорядником або одержувачем бюджетних коштів протягом бюджетного періоду з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.»
Позивачем не подано суду доказів направлення до Яремчанської міської ради , в межах бюджетного періоду, тобто до 31.12.2020 року, розрахунків для здійснення компенсаційних виплат, які б слугували підставою реєстрації фінансових зобов'язань.
З пункту 7.1. Договору випливає, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020. а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх повного погашення.
Листом Державної казначейської служби України від 12.07.2013 №17-08/1343-15408 "Щодо фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів" роз'яснено, що дата погашення бюджетного фінансового зобов'язання визначається відповідно до умов укладеного договору або інших документів, що підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов'язання (акти виконаних робіт, термін виплати заробітної плати або сплати податків тощо).
Абзац перший пункту 2.1. глави 2 Порядку визначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
Пункт 2.6. глави 2 Порядку визначає, що у кінці бюджетного періоду розпорядники бюджетних коштів подають до органу Казначейства Реєстри та/або Реєстри фінансових зобов'язань і підтвердні документи з урахуванням строків, визначених пунктом 2.3 цієї глави.
Пункт 2.3 глави 2 Порядку визначає, що Орган Казначейства опрацьовує підтвердні документи за бюджетними зобов'язаннями за окремими напрямами видатків у визначені цим пунктом строки, але не пізніше останнього робочого дня поточною бюджетного періоду.
Орган Казначейства не реєструє бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання в електронній формі у випадках, визначених пунктом 2.10 цього Порядку, та застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України.
Постановою від 16 грудня 2009 р. №1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» встановлено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
В спірному випадку, позивачем не були надані відповідачу 1 рахунки та облікові форми в межах бюджетного періоду який закінчився 31.12.2020 р. Про вказаний факт свідчить відсутність у матеріалах справи доказу про надіслання позивачем в межах бюджетного періоду 2020 року відповідачу 1 (адже саме відповідач 1 - Яремчанська міська рада була стороною договору, який є підставою грошової вимоги позивача) акту звірки розрахунків та форми, які стали б підставою взяття на себе бюджетних зобов'язань органом місцевого самоврядування по вказаному предмету спору.
Із змісту статті 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 ЦК України).
У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У випадку, якщо контрагенти домовляються здійснювати розрахунки протягом певного строку після отримання рахунків, обов'язок щодо оплати наданих послуг виникає виключно після виставлення рахунків, що повністю узгоджується з приписом ст. 903 ЦК України, де зазначено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленому договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України. Тобто, відповідно до умов таких договорів, в яких не встановлено граничного строку оплати, а також ст. 530 ЦК України, у контрагента виникає обов'язок оплатити надані послуги лише з настанням певної події (виставленням рахунку).
Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач не підтвердив жодним доказом твердження про те, що відповідач 1 не приступив до виконання своїх зобов'язань в строк, визначений законом або договором, а отже і відсутня відповідальність щодо сплати відповідачем 1 на користь позивача заборгованості в сумі 42029 грн 89 к.
Що стосується заявленого позову до відповідача 2, то суд вважає їх неправомірними, оскільки останній не є стороною договору, а тому у нього відсутня відповідальність щодо предмету спору.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову та такого, що не підлягає задоволенню. Отже, в позові слід відмовити.
З урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексцу України, судовий збір по справі слід залишити за позивачем, у зв'язку з відмовою судом у задоволенні позову.
Керуючись ст. 13, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в позові Акціонерне товариство "Українська Залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Яремчанської міської ради (далі - відповідачі) про стягнення заборгованості в сумі 42 029 грн 89 к. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О. М. Фанда