номер провадження справи 27/43/21
25.05.2021 Справа № 908/397/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” (79049 м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 104, кв. 119; фактична адреса: 81100 Львівська область, м. Пустомити, вул. Б.Хмельницького, 10а, ідентифікаційний номер юридичної особи 37398817)
до Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, ідентифікаційний номер юридичної особи 01125761)
про стягнення 43 428 грн. 15 коп.
за участю представники сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” 42 451 грн. 20 коп. основного боргу, 976 грн. 95 коп. пені.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/397/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 19.02.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
09.03.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/397/21, присвоєно справі номер провадження 27/43/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 07.04.2021.
Ухвалою суду від 07.04.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.05.2021.
Ухвалою суду від 06.05.2021 продовжено строк розгляду справи № 908/397/21 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, відкладено розгляд справи на 25.05.2021.
25.05.2021 у судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 05.05.2021 позивач надіслав на адресу суду заяву (вх. № 9099/08-08/21 від 05.05.2021) про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Заява позивача прийнята судом.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Державному підприємству “Бердянський морський Торговий порт”, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2021, яке отримано 18.03.2021.
06.04.2021 представник відповідача надіслав на електрону суду адресу клопотання (вх. № 6982/08-08 від 06.04.2021) про відкладення судового засідання, в обґрунтування клопотання посилається на те, що не отримував від позивача копії позовної заяви з доданими до неї документами, вважає що зазначене унеможливлює належну реалізацію відповідачем наданого права та істотно впливає на об'єктивність розгляду справи, у зв'язку з чим просив суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача направити на адресу відповідача позовну заяву та додані до неї документи. Клопотання розглянути просив без участі свого представника.
В ухвалі суду від 07.04.2021 щодо неотримання відповідачем позовної заяви з додатком, судом було зазначено, що в матеріалах справи містяться документальні докази направлення позивачем на адресу відповідача - Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, ідентифікаційний номер юридичної особи 01125761) - поштового відправлення № 8110006655160 11.02.2021.
Відповідач 06.05.2021 надіслав на електрону адресу суду клопотання № 38/25-юр від 06.05.2021 р. (вх. № 9121/08-08/21 від 06.05.2011), відповідно до якого просив суд у разі наявності в матеріалах справи доказів надсилання позовної заяви та додатків до неї відповідачу, відкласти розгляд справи для надання можливості надати відзив на позовну заяву. У разі відсутності в матеріалах справи вказаних доказів залишити позовну заяву без розгляду. Клопотання просить розглянути без участі представника.
Щодо неотримання відповідачем позовної заяви з додатком, суд зазначив, що в матеріалах справи містяться документальні докази направлення позивачем на адресу відповідача Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, ідентифікаційний номер юридичної особи 01125761) поштового відправлення (опис вкладення у цінний лист № 8110006655160).
Також, Господарський суд зазначив, що відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами, п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, отже відповідач або його представник у разі не отримання позовної заяви не позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи в тому числі з позовною заявою та доданими до неї документами.
Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи, судове засідання якої було в останнє призначено на 25.05.2021 на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит), адресою місцезнаходження відповідача є: 71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
09.11.2020 між Державним підприємством “Бердянський морський Торговий порт” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” (постачальник) укладено договір № 139/20.
Відповідно до п. 1.12 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар - антифриз концентрований «HEPU», синій, G11 (Р999-005), код ДК 021:2015 24950000-8 Спеціалізована хімічна продукція, надалі товар, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар, на умовах викладених у цьому договорі.
Найменування, технічні характеристики, кількість і вартість, фасування товару, що поставляється за договором, визначені в «Специфікації» (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору сума договору становить 35 376,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 7 075,20 грн. Загальна сума договору складає 42 451,20 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється силами і за рахунок постачальника (власним транспортом або компаніями-перевізниками) на склад покупця за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького,6, протягом 15-ти календарних днів з дати укладання договору.
Сторонами була підписана Специфікація на поставку антифризу концентрованого на суму 42 451 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ.
На виконання прийнятих на себе зобов'язань позивач відвантажив на адресу відповідача товар - концентрат охолоджуючої рідини «HEPU» Р999 5L (синій)х4, в кількості 80 шт. на загальну суму 42 451 грн. 20 коп.
Рахунок на оплату по замовленню № 5011 від 13.11.2020 на суму 42 451 грн. 20 коп. міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 5.5 договору факт проведення господарської операції постачання товару підтверджувався належним чином оформленою та підписаною покупцем видатковою накладною.
Отже, виконуючи свої договірні зобов'язання позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 42 451 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № 6858 від 17.11.2020.
Товар було прийнято відповідачем без зауважень, про що свідчать підписи та печатка покупця на видатковій накладній № 6858 від 17.11.2020.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що оплату за поставлений по договору товар, покупець здійснює протягом 15 календарних днів по факту постачання товару на склад покупця, на підставі виставленого і належним чином оформленого постачальником рахунку, до якого додаються документи, зазначені в п. 5.2 даного договору.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за поставлений по договору товар за видатковою накладною № 6858 від 17.11.2020 у строк до 02.12.2020.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідач у строк передбачений умовами догово ру не здійснив оплату поставленого на його адресу товару.
22.12.2020 між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків на суму 42 451 грн. 20 коп.
Сума заборгованості в розмірі 42 451 грн. 20 коп. залишилася відповідачем не сплаченою.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до розділу 10 договір, договір вважається укладеним з дати його реєстрації покупцем після підписання його обома сторонами. Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, але не раніше дати його реєстрації покупцем, і діє по 31 грудня 2020 року включно, а в частині зобов'язань за цим договором - до повного їх виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання відповідача щодо здійснення оплати товару за договором залишились невиконаними у повному обсязі та належним чином.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” 42 451 грн. 20 коп. основного боргу.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 976 грн. 95 коп. пені.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню на суму простроченої заборгованості за період з 03.12.2020 по 10.02.2021 в розмірі 976 грн. 95 коп.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені за період з 03.12.2020 по 10.02.2021 виконаний не вірно, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 975 грн. 85 коп.
В частині стягнення 1 грн. 10 коп. слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” до Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Бердянський морський Торговий порт” (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, ідентифікаційний номер юридичної особи 01125761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ВІП ОЙЛ” (79049 м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 104, кв. 119; фактична адреса: 81100 Львівська область, м. Пустомити, вул. Б.Хмельницького, 10а, ідентифікаційний номер юридичної особи 37398817) 42 451 (сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. основного боргу, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 85 коп. пені, 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 01.06.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.