номер провадження справи 27/47/21
27.05.2021 Справа № 908/641/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра” (70101 Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 31380228)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви” (70151 Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Барвінівка, вул. Шкільна, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 30870438)
про стягнення 150 652 грн. 00 коп.
представники сторін
від позивача: Томкевич О.М., дов. № б/н від 11.05.2021
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви” про стягнення 150 652 грн. 00 коп. боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/641/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/641/21, присвоєно справі номер провадження 27/47/21 розгляд справи по суті призначено на 12.04.2021.
Справа № 908/641/21 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду від 12.04.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 11.05.2021.
Ухвалою суду від 11.05.2021 продовжено строк розгляду справи № 908/641/21 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод та відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.05.2021.
У судовому засіданні 27.05.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 27.05.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу, програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
27.05.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання на його адресу ухвал суду. Матеріали справи містять оригінал поштового повідомлення про вручення відповідачу 20.03.2021 ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
15.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю “Терра” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Барви” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 15/11/19 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору встановлено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець придбати озиму пшеницю в кількості 43,62 тонн за ціною 4600 грн./т в т.ч. ПДВ, що відповідає вимогам якості діючим стандартам.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна сума договору складає двісті тисяч п'ятдесят дві грн.
Приймання-передача кожної партії товару проводиться за місцем знаходження Продавця представниками сторін і оформлюється видатковими накладними (п. 3.3 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору Покупець проводить оплату товару згідно рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 5 днів після отримання товару.
Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами.
Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 312 від 15.11.2019 загальну суму 200652 грн. 00 коп., яка підписана сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.
Відповідач свої зобов'язання по Договору виконав неналежним чином оплативши лише 50000 грн., у зв'язку з чим станом на дату подання позову заборгованість останнього склала 150652 грн. 00 коп.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 312 від 15.11.2019 загальну суму 200652 грн. 00 коп., яка підписана сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача. Відповідач свої зобов'язання по Договору виконав неналежним чином оплативши лише 50000 грн.
Відповідно до підписаного сторонами без заперечень та зауважень акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2019-грудень 2020 сторонами погоджено заборгованість з боку відповідача в розмірі 150652 грн.
Доказів виконання свого обов'язку щодо оплати товару відповідачем матеріали справи не містять. Крім того, представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.
За таких обставин, сума заборгованості відповідача станом на час подачу позову по оплаті за товар по Договору складає 150652 грн. 00 коп.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 150652 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви”задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви” (70151 Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Барвінівка, вул. Шкільна, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 30870438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра” (70101 Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 31380228) 150652 (сто п'ятдесят тисяч шістсот пятдесят дві) грн. боргу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 01.06.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.