номер провадження справи 33/54/21
01.06.2021 Справа № 908/1562/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши без виклику та повідомлення сторін заяву (вих. № б/н від 31.05.2021) ОСОБА_1 про забезпечення позову
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Запоріжбудтранс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 3)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 )
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 )
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 )
про визнання недійсним рішення
28.05.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 27.05.2021) ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Запоріжбудтранс» про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Запоріжбудтранс» від 19.11.2020, оформлених протоколом позачергових загальних зборів учасників ТДВ «Запоріжбудтранс» від 19.11.2020. Позов обґрунтований ст. 167 ГК України, ст.ст. 15, 16, 113, 116 ЦК України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.05.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1562/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 у справі № 908/1562/21 вказана позовна заява прийнята суддею Мірошниченко М.В. до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2021, на підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
31.05.2021 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 908/1562/21.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.05.2021 заява про забезпечення позову у справі № 908/1562/21 передана на розгляд судді Мірошниченко М.В.
Згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості, належні на праві приватної власності Товариству з додатковою відповідальністю «Запоріжбудтранс» (код ЄДРПОУ 01236458).
Заява мотивована таким. ОСОБА_1 подав до Господарського суду запорізької області позов до ТДВ «Запоріжбудтранс» про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Запоріжбудтранс» від 19.11.2020, оформлених протоколом позачергових загальних зборів учасників ТДВ «Запоріжбудтранс» від 19.11.2020. Відповідно до вказаного протоколу від 19.11.2020 обрано головою зборів ОСОБА_5 , призначено на посаду генерального директора ОСОБА_3 з 19.11.2020. Позивач вважає неправомочними зазначені рішення вищого органу товариства, насамперед - рішення про обрання керівником товариства ОСОБА_3 . Відповідно до чинного законодавства керівник товариства наділений повноваженнями щодо укладення правочинів щодо відчуження майна товариства. Як вбачається з оголошення, що розміщене в мережі Інтернет за вказаним посиланням, до продажу пропонується комплекс будівель і споруд бази відпочинку « Автомобіліст », яка на праві власності належить ТДВ «Запоріжбудтранс», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для здійснення контактів з продавцем зазначеного нерухомого майна зазначено номер телефону, який використовує ОСОБА_3 , яку відповідно до оскаржуваного рішення загальних зборів обрано керівником ТДВ «Запоріжбудтранс». Зважаючи на викладене, спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТДВ «Запоріжбудтранс», керівником якого було обрано ОСОБА_3 , та яка вчиняє дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна товариства, до набрання рішенням законної сили, на думку заявника, співвідноситься з предметом позову. Вважає, що вжиття відповідних заходів сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість уникнення труднощів при виконанні рішення суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
У силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 116 ГПК).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У даному випадку, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Запоріжбудтранс» від 19.11.2020, оформлених протоколом позачергових загальних зборів учасників ТДВ «Запоріжбудтранс» від 19.11.2020. В обґрунтування позову позивач зазначив, що його та інших учасників ТДВ «Запоріжбудтранс» не було повідомлено у жодний спосіб про проведення загальних зборів ТДВ «Запоріжбудтранс», що вплинуло на можливість реалізації ними та ОСОБА_1 , зокрема, права на управління справами товариства шляхом участі в загальних зборах, ознайомлення з документами, які виносилися на їх розгляд, висловлення своєї думки щодо питань порядку денного, внесення своїх питань до порядку денного тощо.
Тобто, даний спір у справі № 908/1562/21 є корпоративним.
Таким чином, застосування заходу забезпечення позову, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, на який посилається позивач у заяві про забезпечення позову, не може бути застосований у справі № 908/1562/21.
Посилання позивача у заяві на п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, якою встановлено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії, судом до уваги не приймається, оскільки позивач у заяві не просив заборони відповідачу вчиняти якісь дії.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина (абзац дев'ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, абзац чотирнадцятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об'єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. Суд враховує предмет та підстави заявленого позову.
За таких обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вих. № б/н від 31.05.2021) ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 01.06.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя М.В. Мірошниченко