61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
20.05.2021 Справа № 905/2211/20
Позивач: Закрите акціонерне товариство «Промважмаш» (місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, проспект Миру, будинок 65, кімната 24; ідентифікаційний код 33971703)
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, ідентифікаційний код 00191129)
до відповідача-2: Акціонерного товариства закритого типу «Промпобутуніверсал» (місцезнаходження: 49078, місто Дніпро, вулиця Кузбаська, будинок 31; ідентифікаційний код 23649855)
предмет позову: стягнення 270 366,59 грн.
підстави позову: неналежне виконання умов договору № 2117 від 20.10.2017р.
судовий збір: 4 936,52грн. (сплачено 4 936,52грн.)
Суддя Матюхін В.І.
Секретар судового засідання Романцова О.О.
Представники:
позивача: не з'яв.
відповідач 1: не з'яв.
відповідач 2: не з'яв.
1. Стислий виклад позовних вимог і ії обгрунтування
22.12.2020 Закрите акціонерне товариство «Промважмаш» (позивач, підрядник) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (відповідач, комбінат, боржник) і Акціонерного товариства закритого типу «Промпобутуніверсал» (поручитель) 270 366,59 грн. (з урахування уточненої позовної заяви), у тому числі:
· 211 632,00 грн. - заборгованість;
· 39 913, 84 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період січень 2018 року - листопад 2020 року;
· 18 820,75 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.01.2018 по 21.12.2020.
Також позивач просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу 48 055,05 грн.
Мотиви позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором №2117 від 20.10.2017 та на договір поруки, за яким Акціонерне товариство закритого типу “Промпобутуніверсал” солідарно з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відповідає перед Закритим акціонерним товариством “Промважмаш” (кредитором) за виконання останнім взятих на себе зобов'язань.
2. Позиція відповідачів
01.03.2021 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким комбінат вимоги позивача не визнав з посиланням на те, що договір, на який посилається позивач як на підставу виникнення господарських зобов'язань, не був укладений (примірник договору на виконання робіт з підписом повноважної особи комбінату та скріплений печаткою підприємства був наданий позивачу, проте останнім він підписаний не був і комбінату не повертався; комбінат не отримував протокол розбіжностей від 15.11.2017 і не погоджував укладення договору з врахуванням зазначеного протоколу).
Також з посиланням на те, шо сторонами не був укладений договір щодо виконання спірних робіт (не були погоджені істотні умови виконання зобов'язань, в тому числі, ціна виконання робіт та строки оплати); до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ст. 530 ЦК України; рахунок-фактура від 09.11.2017, яким позивачем була визначена вартість спірних робіт, був направлений 24.11.2017; згідно положень ст. 530 ЦК України граничний семиденний строк виконання зобов'язань за спірними правовідносинами спливав 04.12.2017, у зв'язку з чим комбінат просить застосувати до заявлених позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Заявою, отриманою судом 28.04.2021, поручитель визнав позовні вимоги у повному обсязі.
3. Відповідь, заперечення
19.03.2021 судом отримана відповідь позивача, якою він наполягає на задоволенні позову, посилаючись зокрема на таке:
- між сторонами була досягнута згода щодо істотних умов договору №2117 від 20.10.2017;
- протокол розбіжностей був складений після виконання підрядних робіт;
- комбінат не тільки проставленням підпису та печатки на договорі і листуванням, а і відвантаженням необхідних агрегатів та прийняттям такого обладнання назад після ремонту (конклюдентними діями) погодив укладені між сторонами правовідносини та підтвердив наявність між ними прав та зобов'язань;
- у гарантійному листі вих. № 115Д/1460 від 13.10.2017 комбінат гарантував прийняття робіт і їх оплату з відстроченням платежу у 45 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт, тому оплата мала бути здійснена до 05.01.2018.
29.03.2021 судом отримані заперечення на відповідь, якими комбінат підтвердив свою позицію, викладену у відзиву і наголосив на наступному:
- сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, про що свідчить, зокрема те, що в примірнику договору, наданого позивачем, зазначено, що він дійсний з врахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 15.11.2017;
- виконання робіт до складання протоколу розбіжностей не свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору та укладання сторонами спірного договору;
- для початку виконання робіт по договору, на який посилається позивач, сторони повинні були узгодити у специфікації види, об'єм робіт і їх вартість, чого у дійсності не було, так як специфікація № 1 від 11.10.2017 підписана не була;
- надане позивачем листування, на яке він посилається в обґрунтування укладення договору № 2117 від 20.10.2017, не містить посилань на договір та вартість робіт;
- строк оплати, визначений листом № 115Д/1460 від 13.10.2017, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки: по-перше, зазначеним листом не була визначена вартість робіт, а відповідно не погоджені істотні умови виконання зобов'язань; по-друге, вищезазначеним листом був встановлений строк оплати - 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт, які не були підписані внаслідок неналежної якості виконаних робіт;
- рахунок-фактура від 09.11.2017, яким позивачем була визначена вартість спірних робіт, був направлений ним 24.11.2017, таким чином згідно положень.ч2 ст.530 ЦК України граничний семиденний строк виконання зобов'язань за спірними правовідносинами спливав 04.12.2017.
26.04.2021 судом отримані пояснення позивача, якими він наголосив на наступному:
- рахунок-фактура від 09.11.2017 не є належним документом (вимогою) у розумінні ч2 ст.530 ЦК України, так як не відповідає вимогам законодавства про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні;
- «фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум для оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані послуги)»;
- належною вимогою для оплати виконаних підрядних робіт є лист вих. №22/10 від 22.10.2018 з вимогою погасити прострочену заборгованість у розмірі 211 632,00 грн, який був отриманий відповідачем 29.10.2118 року, тому семиденний строк для виконання відповідачем своїх зобов'язань встановлено з 29.10.2018 і завершується 06.11.2018.
На відзив Акціонерного товариства закритого типу «Промпобутуніверсал» про визнання позовних вимог у повному обсязі комбінат надав заперечення, якими не погодився з позицією поручителя з посиланням на наступне:
- комбінат не був обізнаний про укладення договору поруки, не отримував будь-яких повідомлень поручителя щодо отримання від позивача вимоги про погашення будь-якої заборгованості (п. 4.2 договору поруки):
- задоволення заяви поручителя про визнання позовних вимог порушує права та інтереси комбінату, оскільки комбінат в повному обсязі не погоджується з позовними вимогами (сплив строку позовної давності, спірні роботи виконанні неякісно);
- укладення договору поруки відбулось після настання строку виконання грошового зобов'язання, що свідчить про мету його укладення - безпідставного стягнення з комбінату грошових коштів.
Також комбінат зауважив, що «п. 5.1. договору поруки № 2207/2020 від 22.07.2020 р. передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку дії основного договору, при цьому договір № 2117 від 20.10.2017, який начебто був укладений між ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» та ЗАТ «ПРОМВАЖМАШ», мав діяти до 30.09.2019».
17.05.2021 судом отримані пояснення позивача, у яких він зокрема зазначив:
- підрядник протоколом розбіжностей не погоджувався з редакцією деяких пунктів договору № 2117, які не є істотними;
- роботи виконувались ним і документи складались саме на виконання договору № 2117;
- у рахунку-фактурі № СФ-0000093 від 09.11.2017 зазначено, що такий рахунок було виписано на підставі договору № 2117 від 20.10.2017;
- відповідачем-1 на момент відвантаження та отримання обладнання з ремонту було визнано факт укладення і чинність договору № 2117 від 20.10.2017;
- у постанові від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень;
- у праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14);
- відповідачем 1 було укладено договір № 2117 від 20.10.2017 шляхом підписання та проставлення печатки, а також вчинено конклюдентні дії щодо його виконання, а саме відвантаження та прийняття з ремонту обладнання, чисельні згадки таких робіт у листуванні з позивачем;
- у рахунку-фактурі № СФ-0000093 від 09.11.2017 відсутні будь-які посилання на ст. 530 ЦК України, позивач жодним чином не висловив своїх вимог до відповідача 1 про виконання останнім зобов'язань та, направляючи рахунок-фактуру № СФ-0000093 від 09.11.2017, не мав на меті вимагати оплати підрядних робіт, оскільки не вважав, що строк виконання зобов'язання вже настав.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 29.12.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач мав протягом 10-ти календарних днів, починаючи з наступного дня після отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути допущені при оформленні позовних матеріалів недоліків, а саме, доплатити 881,02 грн. судового збору.
06.01.2021 до суду від позивача надійшов лист, яким останній надав суду докази сплати судового збору у сумі 881,02 грн. Тобто, виявлені недоліки позивачем усунуті у визначений судом строк.
Ухвалою від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.02.2021 об 11:20 год.
Ухвалою суду від 08.02.2021 розгляд справи відкладено на 25.02.2021 об 11:10 год.
Ухвалою суду від 25.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 12.04.2021 включно і відкладено розгляд справи на 22.03.2021 року о 12:00 год.
В підготовчому засіданні 22.03.2021 було оголошено перерву до 05.04.2021.
Листом від 05.04.2021 сторін повідомлено про те, що у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи, призначений на 05.04.2021, не відбудеться, питання щодо призначення дати наступного судового розгляду буде вирішено в терміновому порядку після виходу судді з відпустки, про що буде винесено відповідну ухвалу.
У зв'язку з виходом 08.04.2021 судді з відпустки, ухвалою від 08.04.2021 судом призначено підготовче засідання на 12:00 год. 15.04.2021.
Ухвалою суду від 15.04.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи призначено на 22.04.2021 року о 13:30 год.
У судове засідання 22.04.2021 сторони не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.05.2021 року о 13:30 год.
У судовому засіданні 06.05.2021 оголошено перерву до 13:40 год. 17.05.2021.
У судовому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву до 12:40 год. 20.05.2021.
Явку своїх представників у судове засідання 20.05.2021 сторони не забезпечили.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ВИСНОВКИ СУДУ
Дії сторін щодо укладення договору підряду
У кінці 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Іллічі (замовник) в особі директора по інжинірингу Емельянова С.М., який діяв на підставі довіреності №398 від 06.12.2016 та Закритим акціонерним товариством «Промважмаш» (підрядчик) в особі генерального директора Гулевич А.В., яка діяла на підставі статуту, був підписаний проєкт договору №2117 від 20.10.2017 з протоколом розбіжностей від 15.11.2017. Застереження щодо підписання правочину з протоколом розбіжностей зроблене позивачем.
За своєю сутністю проєкт договору №2117 від 20.10.2017 стосувався підрядних робіт.
Позивачем до позовної заяви додано копію протоколу розбіжностей до договору №2117 від 20.10.2017, у якому зазначено, що протокол розбіжностей є невід'ємною частиною договору №2117 від 20.10.2017 і він (протокол розбіжностей) набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Зазначений протокол підписаний тільки зі сторони підрядчика - ЗАТ «Промважмаш». Відповідачем протокол розбіжностей підписаний не був.
Також до позовної заяви додано копію специфікації №1 від 11.10.2017, яка підписана тільки підрядником (позивач) і передбачає, що ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) та ЗАТ «Промважмаш» (підрядчик) уклали специфікацію на виконання підрядчиком робіт «сборка направляющей коробки рейки и колеса привода поворота миксера, ведомость дефектов №86» у строк жовтень - листопад 2017 року за ціною 211 632, 00 грн. з ПДВ. Зазначена специфікація підписана тільки ЗАТ «Промважмаш».
Укладення (не укладення) договору №2117 від 20.10.2017
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Приписами ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що «при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду».
У постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, на яку посилається позивач у своїх поясненнях, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права».
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У «випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли» (п.7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію (п.7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України передбачено: «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».
Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України «договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції».
Відповідно до ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України «відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною».
Ч.1 ст.646 Цивільного кодексу України передбачено, що «відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію».
За приписами ч.ч.4, 5, 6 ст.181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Доказів на підтвердження досягнення згоди сторонами щодо умов договору №2117 від 20.10.2017 позивачем не надано. Також відсутнє рішення суду, яким би було врегульовано розбіжності за даним договором.
Як встановлено ч.8 ст.181 Господарського кодексу України «у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України».
Оскільки ЗАТ «Промважмаш» і ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» не досягли згоди з усіх істотних умов договору №2117 від 20.10.2017, проєкт якого комбінатом був направлений позивачеві; останнім він був підписаний з протоколом розбіжностей, отримання якого комбінатом заперечується, а позивачем не надано доказів його надсилання комбінату; згідно чинного цивільного законодавства акцепт повинен бути повним і безумовним, чого під час укладення договору №2117 від 20.10.2017 не було; згода укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією; умови, зазначені позивачем у протоколі розбіжностей і щодо яких між сторонами мала бути досягнута згода, є істотними умовами господарського договору, у господарського суду відсутні підстави вважати договір №2117 від 20.10.2017 укладеним.
Переписка щодо встановлення стосунків між сторонами і виконання робіт
13.10.2017, тобто ще до направлення проєкту договору №2117 від 20.10.2017, ПрАТ «ММК ім. Ілліча» звернувся до генерального директора ЗАТ «Промважмаш» з гарантійним листом №115Д/1460, яким повідомляв позивача що він став переможцем тендера з ремонту обладнання комбінату і з посиланням на виробничу необхідність просив приступити до виконання робіт з 13.10.2017, виконати їх в максимально стислі строки та гарантував прийняття (з підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт) робіт по «сборке направляющей коробки рейки и колеса привода поворота миксера №3» конвертерного цеху ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», за умови якісного виконання даних робіт в повному обсязі відповідно до відомості дефектів №86.
Цим листом №115Д/1460 відповідач-1 також гарантував здійснити оплату з відстрочкою платежу 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт по «сборке направляющей коробки рейки и колеса привода поворота миксера №3». В листі обумовлено і гарантійний строк - 12 місяців. Лист підписаний директором по інжинірингу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» С.М. Емельяновим, який діяв на підставі довіреності №398 від 06.12.2016 з терміном її дії до 06.12.2017.
Згідно наявних в матеріалах справи пояснень і документів, на лист №115Д/1460 позивач відповіді комбінату не надавав, проте приступив до виконання зазначених у ньому робіт. Так, відповідно до акту прийому - передачі №798 від 23.10.2017 ЗАТ «Промважмаш» прийняло в ремонт від ПрАТ «ММК ім. Ілліча» наступне обладнання:
- направляючу коробку повороту міксера 1300т ч.0-7445 б/у у кількості 1 шт.;
- рейку ч.2-18646 б/у у кількості 1 шт.;
- втулка рейки ч.3-12123 у кількості 1 шт.;
- втулка ч.3-24506 у кількості 2 шт.;
- вкладиш верхній ч.3-12374ВА у кількості 2 шт.;
- вкладиш нижній ч.3-12375А у кількості 2 шт.
Акт підписано лише зі сторони ЗАТ «Промважмаш».
Листом від 25.10.2017 №115Д/1531, адресованим позивачу, ПрАТ «ММК ім. Ілліча» підтвердило факт передачі обладнання для виконання ремонтних робіт і просило забезпечити виконання робіт та повернення обладнання в строк до 05.11.2017.
Як уже було зазначено, згідно ч.8 ст.181 Господарського кодексу України «у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України». Незважаючи на те, що договір №2117 від 20.10.2017 між позивачем і комбінатом укладений не був (з формальної точки зору), виниклі стосунки підпадали під дію глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовя'зання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.2 ст. 843 Цивільного кодексу України якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Приписами ч.2 ст.846 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
03.11.2017 ЗАТ «Промважмаш» звернулось до відповідача з листом №03/11-1 щодо робіт по зборці направляючої коробки привода повороту міксера, у якому зазначало про необхідність виконання додаткових робіт з заміною і частковим виготовленням комплектуючих та пропонувало виконати їх за власний рахунок.
Листом від 08.11.2017 №115Д/1603 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» узгодило виконання додаткових робіт за рахунок ЗАТ «Промважмаш».
08.11.2017 ЗАТ «Промважмаш» звернулось до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з листом №08/11, яким на виконання робіт за гарантійним листом №115Д/1460 від 13.10.2017 просило дозволити ввезення з ремонту матеріальних цінностей за переліком:
- направляючу коробку повороту міксера 1300т ч.0-7445 б/у у кількості 1 шт.;
- рейку ч.2-18646 б/у у кількості 1 шт.;
- втулка рейки ч.3-12123 у кількості 1 шт.;
- втулка ч.3-24506 у кількості 2 шт.;
- вкладиш верхній ч.3-12374А у кількості 2 шт.;
- вкладиш нижній ч.3-12375А у кількості 2 шт.
08.11.2017 ПрАТ «ММК ім. Ілліча» було отримано з капітального ремонту направляючу коробку повороту міксера 1300 кр.0-7445 б/у у кількості 1 шт.; рейку кр.2-18646 б/у у кількості 1 шт; втулка рейки кр.3-12123 у кількості 1 шт.; втулка кр.3-24506 у кількості 2 шт.; вкладиш верхній кр.3-12374А у кількості 2 шт.; вкладиш нижній кр.3-12375А у кількості 2 шт. (усього 9 позицій) на суму 211 632,00 грн. та акт №1 приймання виконання підрядних робіт, що підтверджується товарно - транспортною накладною №93 від 08.11.2017, на якій стоїть підпис відповідальної особи та відбиток штампу ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника «прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові».
ПрАТ «ММК ім. Ілліча», прийнявши з капітального ремонту обладнання, акт приймання-передачі з ремонту ТМЦ №1 від 09.11.2017 і акт приймання виконаних підрядних робіт з капітального ремонту від 09.11.2017 не підписало без зазначення причин. Не зважаючи на те, що у відзиві комбінат наголошував на неякісному виконанні робіт позивачем, проте доказів інформування останнього про виявлені недоліки і у чому вони полягали суду надано не було, наслідком чого згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України є втрата права у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.
17.11.2017 ЗАТ «Промважмаш» було направлено на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» акт №1 приймання виконаних підрядних робіт, що підтверджується декларацією відправлення UA№2201528.
Відповідно до інформаційного листа ПП «ДКО - Експрес» ПрАТ «ММК ім. Ілліча» отримало відправлення за номером UA№2201528 20.11.2017 (вручено співробітнику Чистова).
24.11.2017 ЗАТ «Промважмаш» було направлено на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» рахунок-фактуру №СФ-0000093 від 09.11.2017 на сплату робіт з капітального ремонту міксеру №3, складання направляючої коробки рейки та колеса приводу повороту міксера згідно відомості дефектів №86 на суму 211 632, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у відправлення на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та квитанцією. Позивачем доказів отримання комбінатом рахунку-фактури до позову не надано, так само як і не зазначено дати його отримання, проте останнім факт надходження рахунку-фактури не заперечується. З огляду на те, що пробіг пошти у той період складав 3-5 днів, комбінат мав отримати рахунок-фактуру №СФ-0000093 від 09.11.2017 не пізніше 29.11.2017.
Порядок оплати підрядних робіт обумовлений ст.854 Цивільного кодексу України, згідно ч.1 якої «якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як було встановлено судом, договір підряду між позивачем і комбінатом укладений не був, а на лист №115Д/1460, яким останній гарантував здійснити оплату з відстрочкою платежу 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт, позивач відповіді комбінату не надавав, господарський суд вважає, що строк оплати підрядних робіт погоджений не був, а відтак до таких правовідносин має бути застосоване положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на зазначене та враховуючи факт направлення позивачем відповідачу-1 рахунку-фактури №СФ-0000093 від 09.11.2017 на оплату виконаних робіт на суму 211 632,23 грн. 24.11.2017, відповідач-1 повинен був сплатити вартість виконаних робіт не пізніше 06.12.2017.
Виконані позивачем на замовлення відповідача-1 підрядні роботи ні до 06.12.2017, ні після цієї дати останнім оплачені не були.
22.10.2018 ЗАТ «Промважмаш» звернулось до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з листом про сплату заборгованості виконаних робіт по ремонту направляючої коробки рейки і колеса привода повороту міксера у сумі 211 632, 00 грн. Також позивач просив направити на його адресу підписаний акт виконаних робіт.
Отримання ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» вказаного листа підтверджується рекомендованим повідомленням, відповідно до якого відправлення отримане 29.10.2018.
Несплата відповідачем-1 виконаних позивачем підрядних робіт дає суду підстави для визнання позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних обґрунтованими, проте позов задоволенню не підлягає внаслідок спливу позовної давності, про що ПрАТ «ММК ім. Ілліча» заявлено у відзиві.
Заява відповідача про застосування позовної давності судом задовольняється з огляду на таке:
· відповідно до ст.256 ЦК України «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу»;
· ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки;
· згідно ст.266 ЦК України «зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо)»;
· ч.1 ст.261 ЦК України передбачено, що «перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила»;
· за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи;
· відповідно до ст.262 ЦК України «заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності»;
· згідно ч.4 ст.267 ЦК України «сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові»;
· позивач звернувся до суду з позовом 22.12.2020 (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто через 3 роки і 16 днів після того, як у первісного кредитора виникло право на позов (07.12.2017 права позивача були порушені).
Стосовно договору поруки №2207/2020 від 22.07.2020
22.07.2020 між ЗАТ «Промважмаш» (кредитор) в особі директора Гулевич А.В., що діяла на підставі статуту та АТЗТ «Промпобутуніверсал» (поручитель) в особі генерального директора Троценко О.А., що діяла на підставі статуту підписано договір поруки №2207/2020.
Згідно договору АТЗТ «Промпобутуніверсал» поручається перед ЗАТ «Промважмаш» за виконання обов'язку ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (боржник) щодо оплати виконаних ЗАТ «Промважмаш» підрядних робіт за основним договором (пункт 1.1.). Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником умов основного договору (пункт 1.2.).
Під основним договором розуміється договір №2117 від 20.10.2017 (пункт 2.1.).
Пунктом 3.1. передбачено, що поручитель солідарно з боржником відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань згідно основного договору у сумі, що дорівнює сумі виниклої заборгованості боржника з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також судових витрат за їх наявності.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку дії основного договору (пункт 5.1.).
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотної умови договору поруки слід віднести визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, оскільки згідно із частиною другою статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а частиною другою статті 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника: хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із частиною першою статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 530/1450/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду відсутності підтвердження факту укладення основного договору (договору №2117 від 20.10.2017) за договором поруки №2207/2020, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача 2 щодо стягнення, не доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення судом також врахована і та обставина, що листування між позивачем та відповідачем-1 і складення певних документів, зокрема наявність гарантійного листа ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» №115Д/1460 від 13.10.2017; листа ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» №115Д/1531 від 25.10.2017, який підтверджує акт прийому - здачі в ремонт №798 від 23.10.2017; листа ЗАТ «Промтяжмаш» №03/11-1 від 03.11.2017; листа №115Д/1603 від 08.11.2017 ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»; супровідного листа ЗАТ «Промтяжмаш» №08/11 від 08.11.2017; товарно - транспортної накладної №93 від 08.11.2017; рахунку фактури №СФ-0000093 від 09.11.2017, не підтверджують укладення правочину (договору підряду) кількома документами, шляхом листування, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України), оскільки вони у сукупності не містять істотних умов для такого договору, а саме: сторонами не погоджені ціна та строк дії договору.
Твердження позивача про те, шо рахунок-фактуру №СФ-0000093 від 09.11.2017 не є вимогою у розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, судом до уваги не взяте, оскільки зазначена правова норма не містить певних вимог до вимоги кредитора до боржника про виконання обов'язку, тобто вимога може пред'являтись у довільній формі як шляхом направлення листа, так і рахунку, рахунку-фактури і т.п.
Та обставина, що протокол розбіжностей був складений після виконання підрядних робіт, не впливає на прийняття рішення по справі, так як не підписання проєкту договору стороною, яка його отримала, рівнозначно його підписанню з протоколом розбіжностей щодо умов договору, укладення якого не є обов'язковим, та не підписання протоколу розбіжностей іншою стороною, наслідком чого як у першому, так і у другому випадках є визнання такого договору згідно ч.8 ст.181 Господарського кодексу України неукладеним (таким, що не відбувся).
Судові витрати в межах, встановлених законодавством, відповідно до ст.129 Господарського кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (в даному випадку - на позивача).
Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 з подальшими змінами і доповненнями), господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).
Повний текст судового рішення складено 31.05.2021.
Суддя В.І. Матюхін