Справа № 463/4251/21
31 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Луців-Шумської Н.Л.
секретар Степанюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання в квартирі АДРЕСА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті та на час відкриття спадщини.
Разом з позовом ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 85,5кв.м., що складається з трьох житлових кімнат, кухні та комори в підвалі площею 26,6кв.м.
Розгляд та вирішення заяви здійснюється судом без повідомлення і виклику учасників відповідно до ст.153 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ознайомившись з поданим клопотанням та матеріалами справи, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову безпідставне і не може бути задоволено.
Згідно положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За ч.2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом немайнового характеру - про встановлення факту постійного проживання в квартирі АДРЕСА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті та час відкриття спадщини.
В порядку забезпечення позову, просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 85,5кв.м.
Право власності на вищезгадану квартиру не є предметом спору в даному провадженні.
Відсутні підстави для висновку про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову як арешт квартири АДРЕСА_2 негативно вплине на можливість виконання рішення суду щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного місця проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті та час відкриття спадщини і зробить неможливим виконання такого рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153,247,259,353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська