Справа № 462/2359/20
01 червня 2021 року
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Іванюк І.Д.
секретар судових засідань: Колодій У.Б.
за участю учасників процесу:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
представника третьої особи ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , Львівська міська рада, ОСОБА_7 про демонтаж, -
встановив:
На розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , Львівська міська рада, ОСОБА_7 про демонтаж самочинного будівництва - дерев'яного туалету з унітазом.
У судовому засіданні позивач просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки 28.05.2021 року відповідач виконала його позовні вимоги та демонтувала самочинну споруду - дерев'яний туалет з унітазом. Представник позивача вказане клопотання підтримав. Водночас просили вирішити питання про стягнення із відповідача судових витрат відповідно до вимог ч. 5 ст. 142 ЦПК України та стягнути із відповідача на користь позивача 6900 грн. витрат на правову допомогу та 840,80 грн. судового збору.
Відповідач та її представник у судовому засіданні подане клопотання про закриття провадження у справі підтримали. Проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечили, оскільки такі є завищеними, у період з 28.11.2014 року по 23.10.2020 року, а отже на час подання позову, право на зайняття адвокатською діяльністю представника позивача ОСОБА_2 було зупинене, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат, розрахованих за цей період.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - представник Львівської міської ради та ОСОБА_5 подане клопотання про закриття провадження у справі підтримали, ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч.1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Із наведеного вбачається, що суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, а також у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами після звернення з позовом.
Враховуючи викладене, оскільки відсутній предмет спору, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, як це передбачено п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 необхідно повернути сплачений при подачі позову судовий збір.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). За таких обставин при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З п. 5 договору про надання правової допомоги за № 2-к від 28.10.2020 року, укладеного між адвокатом Суптелем В.О. та ОСОБА_1 , а також із акту -розрахунку за договором від 28.10.2020 року вбачається, що сторонами узгоджено оплату послуг адвоката. На підтвердження понесення витрату сумі 6900 грн. адвокат видав позивачу відповідний документ - квитанцію. (що узгоджується із позицією, висловленою у постанові ВС від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19).
Однак, суд вважає неспіврозмірним витрати позивача на правову допомогу із складністю справи та обсягом наданої правової допомоги, зокрема засідання 28.10.2020 року тривало 49 хв., 16.12.2020 року - 12 хв., 28.01.2021 року та 02.03.2021 року представник позивача присутнім не був, 01.04.2021 року - 5 хв., 25.05.2021 року - 38 хв., а тому, беручи до уваги вищевказані норми законодавтсва та узгоджені сторонами тарифи, суд дійшов до переконання про задовелення вимоги щодо відшкодування коштів на правничу допомогу у розмірі 1500 грн., яка є на думку суду цілком достатньою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 141-142, 255, 260, 261 ЦПК України, п. 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -
постановив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , Львівська міська рада, ОСОБА_7 про демонтаж - закрити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1500 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. згідно з квитанцією № 69 від 28.04.2020 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, а саме до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Іванюк І.Д.