Справа № 333/6697/18
Провадження № 1-кп/333/56/21
Іменем України
21 травня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12018080040001969 від 19.06.2018 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта середня, офіційно непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 ,
ОСОБА_7 ,
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 , -
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
18.06.2018 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_13 , перебуваючи на території літньої площадки кафе «На Київській», яке розташоване по вул. Київській у м. Запоріжжі, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, з необережності, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_14 , оскільки легковажно розраховував на їх запобігання, умисно наніс йому рукою удар в обличчя, від якого він впав, вдарившись головою об асфальтне покриття. Внаслідок удару при падінні потерпілий ОСОБА_14 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2223 від 20.06.2018 року отримав закриту черепно-мозкову травму, з переломом кісток склепіння черепа, крововиливами над-і під оболонки головного мозку, вогнищами забою головного мозку, що привело до набряку головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_14 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , близько 08 год. 00 хв., в салоні автомобіля «Daewoo-HSO Lanos TF69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_14 після нанесення йому удару, за допомогою ОСОБА_15 , який керував автомобілем, доїхав до будинку АДРЕСА_2 , де й залишився ночувати, до моменту його виявлення свідком ОСОБА_15 без ознак життя.
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, - вбивство, вчинене через необережність.
3. Позиція обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що до зазначених в обвинувальному акті подій потерпілого не знав. На початку літа 2018 року, точної дати вже не пам'ятає, ввечері, він прийшов до кафе (магазину) «На Київській», яке розташоване по вул. Київській у м. Запоріжжі, де чекав товариша - ОСОБА_16 . У приміщені між чоловіками відбувався конфлікт за участю потерпілого ОСОБА_14 . А він в цей час перебував на території літньої площадки кафе. З приміщення кафе вийшов ОСОБА_14 і почав виражався нецензурною лайкою. Він зробив йому зауваження. Після цього ОСОБА_14 замахнувся, але він ухилився, зробив крок назад і наніс один удар лівою рукою по обличчю ОСОБА_14 в область щелепи, від якого останній впав на плитку набік. Ніякого умислу спричинити тілесні ушкодження потерпілому у нього не було. ОСОБА_14 був у стані алкогольного сп'яніння - хитався, від нього був запах алкоголю. Чи вдарився ОСОБА_14 головою, він не пам'ятає, але не виключає цього. Після цього ОСОБА_14 сидів кілька хвилин. Потім вони з ним розмовляли, він допоміг йому вмитися. Далі потерпілий ОСОБА_14 попрохав його занести речі господарю кафе і підвести додому на його автомобілі «Део Ланос», сірого кольору. Він заніс до кафе з багажника автомобіля пару пакетів потерпілого. Речі він носив самостійно. Багажник відчинив ОСОБА_14 . До магазину він з ОСОБА_14 заходили разом. Після цього він поїхав на таксі, а ОСОБА_14 залишився у кафе, сказавши, що його забере товариш. Він не бачив, щоб хтось ще наносив удари ОСОБА_14 . Свого товариша ОСОБА_16 він побачив вже після зазначених подій. Коли саме той прийшов і чи бачив, що трапилось, він не знає. У його власності ніякого автомобіля не було і на даний час немає. Протиправні діяння, які ставляться йому в провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється. Він визнає, що від його дій помер ОСОБА_14 . Обвинувачений цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_7 про стягнення з нього 48 578 грн. 93 коп. матеріальної шкоди і 700 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу, визнав частково, а саме в частині матеріальної шкоди визнав повністю всі витрати, що підтверджуються квитанціями, а в частині моральної шкоди зазначив, що цей розмір має бути адекватним його заробітку. Обвинувачений цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_9 про стягнення з нього 500 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, визнав частково, зазначив, що цей розмір має бути адекватним його заробітку.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_13 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, суд вважає, що вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_14 був її чоловіком, вони разом прожили більше 20 років. Десь за півроку-рік до вказаних подій у них виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_14 вдарив її головою, і через це вона разом з ним з того часу не проживала. Декілька разів ОСОБА_14 приходив до неї, щоб помиритися. 19.06.2018 року їй подзвонили зі служби поховань на роботу і повідомили, що помер ОСОБА_14 . У останнього у власності знаходився автомобіль «Део Ланос», сірого кольору. У будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_14 орендував житло. На місці подій вона побачила, що в автомобілі ОСОБА_14 знаходився в непритаманній для нього позі, на одному з коліс автомобіля не було болта, колеса були інші. ОСОБА_14 за життя працював на складі та інколи таксував. Він був неконфліктною людиною, відносно доньки та інших осіб він вів себе добре. Він міг інколи вживати алкогольні напої на вихідних. Обвинувачений не звертався до неї з приводу будь-якої компенсації.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 19.06.2018 року, коли вона була на морі, приблизно до обіду, на її мобільний телефон подзвонила тітка, рідна сестра її матері, - ОСОБА_17 , яка повідомила про те, що її батько ОСОБА_14 помер. Потім їй подзвонили зі служби поховань. Її батько був неконфліктною людиною. У 2018 році вона навчалася. ОСОБА_14 надавав їй матеріальну допомогу на оплату навчання в університеті. Це були грошові кошти у розмірі приблизно 5 000-6 000 гривень раз в чотири місяці. ОСОБА_14 алкогольними напоями не зловживав. Вона бачилась з батьком декілька разів на місяць, інколи вона готовила для нього їжу, так як у нього не було кухні. Обвинувачений перераховує на Укрпочту їй грошові кошти, перші два перекази були по 4 000 гривень. Таких переказів було десь чотири. Ці кошти вона не забирає, оскільки не розуміє на яких підставах обвинувачений перераховує їй ці кошти, вона з ним не про що не домовлялася. З фотознімків, що містяться в матеріалах справи, вона побачила, що в автомобілі ОСОБА_14 знаходився в непритаманній для нього позі. Крім того, у її батька пропали деякі особисті речі - барсетка, електроінструменти, колеса на його автомобілі були замінені. Діями обвинуваченого їй заподіяно моральну шкоду, так як в неї немає тепер батька. Вона стала через вказані події погано спати. На даний час у неї на нервовому ґрунті загострилися хвороби, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися за медичною допомогою до гастроентеролога. Її життя після смерті дуже змінилося.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він періодично брав автомобіль у ОСОБА_14 . Останній раз - десь за чотири дні до дня смерті ОСОБА_14 , він брав його автомобіль, ключі і свідоцтво. 17 чи 18 червня 2018 року він телефонував ОСОБА_14 , але той не відповів. Потім йому вже зателефонували працівники поліції і повідомили, що ОСОБА_14 помер.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що влітку 2018 року, ввечері, точний час він не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_19 і повідомив, що ОСОБА_14 п'яний і лежить біля туалету в кафе. Коли він приїхав, то побачив, що ОСОБА_14 п'яний, він хропів. Біля носу у нього був згусток крові, інших ушкоджень він не бачив. ОСОБА_19 віддав йому ключі від автомобіля і барсетку. Потім він разом з раніше незнайомими хлопцями поклали ОСОБА_14 в автомобіль на заднє сидіння і відвіз додому - до будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_14 хропів, він думав, що той спить, тому відкрив вікна і залишив його в автомобілі. Вранці наступного дня, коли він йшов на рибалку, то підійшов до автомобіля - ОСОБА_14 хропів, а після того, як повернувся додому, то побачив, що останній вже мертвий.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він є власником кафе «На Київській», яке розташоване по АДРЕСА_3 . Влітку 2018 року ОСОБА_13 і ОСОБА_14 знаходилися на літній площадці його кафе. Що між ними трапилося, він не знає. Коли він вийшов, то ОСОБА_14 був в стані алкогольного сп'яніння і сидів біля стіни. Ніякої бійки, він не бачив. Потім він зателефонував чоловікові, у якого потерпілий знімав житло, і повідомив, щоб той забрав ОСОБА_14 і його автомобіль. Хтось із покупців просив у нього пляшку води, сказавши, що комусь погано. Один із покупців, хто саме він не пам'ятає, заносив спортивну сумку на 15 хвилин, яку потім забрали. ОСОБА_15 і ще хтось з хлопців поклали ОСОБА_14 на заднє сидіння автомобіля, той при цьому спав, «хропів як п'яний». Крові у нього, він не бачив. Якби бачив кров, то викликав би швидку.
Свідок ОСОБА_20 була допитана у судовому засіданні щодо особи обвинуваченого для вирішення питання про зміну запобіжного заходу відносно останнього. Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що обвинувачений це її чоловік, у них є спільна дитина, 2011 року народження.
Від допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , сторона обвинувачення відмовилась.
Крім показів обвинуваченого, потерпілих і свідків, судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Із рапорту чергового Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, судом встановлено, що 19.06.2018 року о 12:00 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 об 11-59 за адресою: АДРЕСА_2 , помер ОСОБА_23 , труп знаходиться в автомобілі.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.06.2018 року судом встановлено, що в цей день ОСОБА_9 звернулася до поліції із заявою, в якій просить притягнути до відповідальності невстановлених осіб, які 19.06.2018 року нанесли тілесні пошкодження ОСОБА_14 , від яких останній помер у салоні свого автомобіля «Део Ланос», який був припаркований біля будинку № 6 по вул. Лікарській у м. Запоріжжі.
Із протоколу огляду місця події від 19.06.2018 року, судом встановлено, що 19.06.2018 року слідчий Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих, за участю судово-медичного експерта і спеціаліста-криміналіста провів огляд території, яка розташована на обочині автомобільної дороги по вул. Лікарській у м. Запоріжжі, навпроти будинку № 6. На відстані 1,5 м від паркану на обочині стоїть автомобіль «Део Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_14 . В салоні автомобіля на задньому сидінні в положенні сидячі виявлено труп чоловічої статті. Навколо лівого ока внутрішнього кута, на верхньому повіці правого ока виявлені синці, на лівій брові виявлена рана з нерівними краями 1,6 см. Кістки скелета на дотик цілі. Будь-яких інших тілесних ушкоджень при даних умовах огляду не виявлено. Згідно з водійським посвідченням труп належить ОСОБА_14 . При обробці дактилоскопічним порошком салону автомобіля та його кузову з наружної сторони виявлено і вилучено наступні сліди пальців рук: № 1 - з наружної сторони передньої лівої стійки, № 2 - з наружної поверхні задньої частини даху, № НОМЕР_2 і № 4 - з наружної поверхні кришки капоту. Під час огляду місця подій також було виявлено і вилучено: з салону автомобіля - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Део Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , мобільний телефон «Fly IQ 446», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , мобільний телефон «Nokia 1800 RM-653», ІМЕІ НОМЕР_5 , мобільний телефон «Nokia RM-697», ІМЕІ НОМЕР_6 , тканину розміром 1х1 м.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2018 року накладено арешт на наступне майно: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Daewoo-FSO Lanos TF 69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_14 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , мобільний телефон «Fly IQ 446», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , мобільний телефон «Nokia 1800 RM-653», ІМЕІ НОМЕР_5 , мобільний телефон «Nokia RM-697», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_6 ; спортивні штани чорного кольору з написом «Nike», футболку сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору.
Із протоколу огляду трупа від 20.06.2018 року, судом встановлено, що слідчий Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, в присутності двох понятих, за участю судово-медичного експерта, провів огляд трупа ОСОБА_14 , в ході якого в бічній оболонці правого ока виявлено блискучий світло-червоний крововилив, розміром приблизно 0,6х0,4 см. З отворів носа потьоки буруватої гемолізованної крові. На трупі було виявлено ушкодження на спинці носу садно округлої форми, розміром 0,6х0,7 см, садно розташовано на фоні синюшно-ліловій синець, розмірами 2х1,5 см. В лівій орбітальній області виявлено синець синюшно-лілового кольору, розмірами 5х3,5 см з чіткими контурами. По внутрішньому краю верхнього і нижнього повіка у правій орбітальній області виявлено синець синюшно-лілового кольору, розмірами 3х1 см. По внутрішньому краю лівої брові виявлена рана лінійної форми, розмірами 2,2х0,2 см, краї якої зазубрені, з саднами і крововиливами. На передній поверхні верхньої третини правого плеча виявлено синець синюшно-лілового кольору, округлої форми, розмірами 2,7х2,7 см. Виявлені численні садна на ділянці розмірами 17х15 см, в проекції куприка та внутрішніх верхніх квадратних сідниць, як округлих, так і лінійних вертикально розташованих форм, дно їх червоно-коричневе, розмірами від 4,5х0,1 см до 5,5х7,7 см. В проекції 11-12 ребер справа, навколо хребтової лінії, виявлено садно овальної форми, розмірами 3х1,3 см. В ході огляду трупу з правої і лівої кісті зроблені зрізи нігтьових пластин та відібрано зразки волосся з п'яти областей голови. Крім того, вилучено одяг трупа: спортивні штани чорного кольору з написом «Nike», футболку сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору.
Із лікарського свідоцтва про смерть № 2223, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР, судом встановлено, що смерть ОСОБА_14 настала внаслідок набряку головного мозку, крововиливів над і під оболонки головного мозку, закритого перелому кісток основи та склепіння черепу.
Із висновку судово-медичної експертизи № 2223 від 18.07.2018 року трупа ОСОБА_14 судом встановлено, що смерть ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми, з переломом кісток склепіння черепа, крововиливами над- і під оболонки головного мозку, вогнищами забою головного мозку, що призвело до набряку головного мозку. Це підтверджується: наявністю численних зовнішніх та внутрішніх ушкоджень з признаками при життєвості. Закрита черепно-мозкова травма утворилася приблизно за десятки хвилин-часи (на що вказують результати судово-гістологічної експертизи), до настання смерті ОСОБА_14 , знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, у живих лиць кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя. При експертизі трупа ОСОБА_14 виявлені наступні тілесні ушкодження: садно спинки носа, синці в орбітальних областях, забійна рана по внутрішньому краю лівої брови, крововилив у лівий скроневий м'яз, перелом лузки лівої скроневої кістки, гостра епідуральна гематома 120 мл, гостра субдуральна гематома 90 мл, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, забій головного мозку у скроневій долі правої великої півкулі - утворилися від ударних травматичних впливів тупими предметами як в область волосистої частини голови, так і в область обличчя, з додатком травмуючих сил в ділянки виявлених ушкоджень, таким чином в область обличчя було не менш одного травматичного впливу та волосистої частини голови (ліву скроню) було нанесено також не менш 1 травматичного впливу. Численні садна в проекції куприка, в проекції 11-12 ребер справа по навколо хребтовій лінії, синець правого плеча, крововиливи в поперековій та міжлопаточній областях - утворилися від ударних травматичних впливів тупими предметами, в один час з закритою черепно-мозковою травмою, з прикладанням травмуючих сил в ділянки виявлення ушкоджень, при житті, указані ушкодження, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. При судово-імунологічній експертизі рідкої крові встановлено, що кров від трупа ОСОБА_14 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При судово-токсикологічній експертизі крові та частин внутрішніх органів - шлунка і кишківника з вмістом, нирки трупа ОСОБА_14 виявлено етиловий спирт в крові в концентрації - 0,6 проміле, в сечі - 2,0 проміле. Указана концентрація етилового спирту в крові при житті зазвичай визиває легку ступінь алкогольного сп'яніння. Судячи за ступенем розвитку трупних явищ, з огляду на причину смерті і умови при яких знаходився труп до розтину, з часу настання смерті до початку експертизи трупа ОСОБА_14 в морзі (20.06.2018 року 11-00 - 12-00 години) пройшло біля 1,0 доби.
Із висновку судово-медичної експертизи № 297/к від 30.07.2018 року за матеріалами досудового розслідування, судом встановлено, що ушкодження на обличчі та волосистій частині голови утворилися від травматичних впливів тупими предметами. Садно спинки носа, синці в орбітальних областях, забійна рана по внутрішньому краю лівої брови - утворилися від травматичного впливу тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею. Крововилив у лівий скроневий м'яз, перелом лузки лівої скроневої кістки, гостра епідуральна гематома 120 мл, гостра субдуральна гематома 90 мл, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, забій головного мозку у скроневій долі правої великої півкулі - утворилися від травматичного впливу тупим предметом з переважною травмуючою поверхнею. Таким чином, в область голови було не менш 2-х травмуючих впливів. Ушкодження на обличчі могли утворитися при ударах руками, ногами або іншими предметами з обмеженою поверхнею. Зважаючи інерційний механізм утворення закритої черепно-мозкової травми, експерти вважають, що первинний вплив травмуючого предмета був в обличчя. Заподіяння виявлених ушкоджень на трупі власною рукою є малоймовірним. Ушкодження, які вважаються притаманними для боротьби і самооборони, при експертизі не виявлено. Враховуючи, що тілесні ушкодження знаходяться на обличчі, експерти вважають, що в момент спричинення ушкодження потерпілому, травматичний вплив було нанесено спереду. По даним судово-гістологічної експертизи закрита черепно-мозкова травма утворилася не менш як за десятки хвилин-часи до настання смерті. Будь-яких посмертних ушкоджень на трупі не виявлено. Не виключається здійснення потерпілим активних, цілеспрямованих дій, самостійно пересуватися, кричати, звати на допомогу, по мірі наростання явищ набряку головного мозку. Середовище, в якому знаходився труп, вказує слідчий в протоколі огляду місця подій. Ознак перебування трупа в будь-якому іншому середовищі, не знайдено. Тілесних ушкоджень або слідів, які характерні для переміщення трупа після настання смерті при судово-медичній експертизі не виявлено. Труп ОСОБА_14 має довжину тіла 173 см. При судово-імунологічній експертизі рідкої крові встановлено, що кров від трупа ОСОБА_14 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Наявність перелому черепу з епідуральним крововиливом з ділянкою травматичного впливу в скроневій області волосистої частини голови зліва, вогнищ забою головного мозку з субдуральним та субарахноїдальним крововиливом в скроневій долі справа свідчать про те, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_14 утворилась за інерційним механізмом, який є притаманним для падіння на площині з висоти власного зросту із положення стоячи чи близького до нього положення, на що також вказує наявність крововиливів в міжлопаточній та поперековій областях. Враховуючи наявність ушкоджень на обличчі можна зробити припущення, що імовірно мало місце падіння навзнак з попереднім прискоренням.
Із висновку судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук трупа ОСОБА_14 № 339 від 16.07.2018 року, судом встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук трупа ОСОБА_14 виявлена кров людини, визначити статеву належність якої не представилось можливим. При встановлені групової належності крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВ0, що не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від самого ОСОБА_14 .
Із висновку судово-медичної експертизи футболки, спортивних штанів потерпілого ОСОБА_14 № 1297 від 04.07.2018 року, судом встановлено, що на речах ОСОБА_14 (футболці) встановлена наявність крові і виявлений антиген А ізосерологічної системи АВ0 з ізогемаглютиніном анти-В. Такий результат міг бути отриманий за рахунок крові особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0, в тому числі від самого ОСОБА_14 .
Із висновку судової дактилоскопічної експертизи № 1-659 від 11.07.2018 року, судом встановлено, що сліди папілярних узорів рук, розмірами по вісях 105х39 мм, 14х23 мм, 14х24 мм, 86х47 мм, вилучені 19.06.2018 року в ході огляду транспортного засобу «Део Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , придатні для ідентифікації особи.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками і фототаблицями до нього від 20.06.2018 року встановлено, що 20.06.2018 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у приміщенні службового кабінету, в присутності двох понятих, провів пред'явлення свідку ОСОБА_21 для впізнання фотознімків чотирьох осіб, в ході чого свідок ОСОБА_21 впізнав особу на фотознімку під № 3 ( ОСОБА_13 ) як чоловіка на ім'я ОСОБА_24 , який наніс удар в область голови ОСОБА_14 , впізнав за загальними рисами обличчя, по формі лиця, носу.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2018 року встановлено, що свідок ОСОБА_21 , в присутності понятих, у службовому кабінеті слідчого, так як відмовився від проведення слідчого експерименту біля кафе «На Київській», розповів про події, що мали місце 18.06.2018 року і за допомогою статиста показав механізм нанесення тілесних ушкоджень йому і ОСОБА_14 чоловіком на ім'я ОСОБА_24 . ОСОБА_21 пояснив, що 18.06.2018 року, приблизно о 17 год. 00 хв., знаходячись на літній площадці кафе «На Київській» по вул. Київській у м. Запоріжжі, до нього підбіг чоловік на ім'я ОСОБА_24 , який наніс один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя. Після цього, ОСОБА_24 підійшов до ОСОБА_14 і наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя. Під час нанесення удару вони стояли обличчям один до одного на відстані не більше витягнутої руки. До нанесення удару на обличчі ОСОБА_14 тілесних ушкоджень він не бачив, а після - в області лівої брови з'явилася рана, з якої пішла кров. Після нанесеного удару, ОСОБА_14 впав на спину і при цьому вдарився потиличною частиною голови та втратив свідомість.
У судовому засіданні було переглянуто відеозапис, який знаходиться на СД-диску до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 .
Із висновку судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування за фактом смерті ОСОБА_14 № 298/к від 30.07.2018 року, судом встановлено, що наявність перелому черепу з епідуральним крововиливом з ділянкою травматичного впливу в скроневій області волосистої частини голови зліва, вогнищ забою головного мозку з субдуральним та субарахноїдальним крововиливом в скроневій долі справа свідчать про те, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_14 утворилась за інерційним механізмом, який є притаманним для падіння на площині з висоти власного зросту із положення стоячи чи близького до нього положення, на що також вказує наявність крововиливів в міжлопаточній та поперековій областях. Враховуючи наявність ушкоджень на обличчі можна зробити припущення, що імовірно мало місце падіння навзнак з попереднім прискоренням, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_21 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками і фототаблицями до нього від 20.06.2018 року встановлено, що 20.06.2018 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у приміщенні службового кабінету, в присутності двох понятих, провів пред'явлення свідку ОСОБА_22 для впізнання фотознімків чотирьох осіб, в ході чого свідок ОСОБА_22 впізнав особу на фотознімку під № 3 ( ОСОБА_13 ) як чоловіка, який наніс тілесні ушкодження ОСОБА_14 , впізнав за загальними рисами обличчя, за зачіскою і формою обличчя.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2018 року встановлено, що свідок ОСОБА_22 в присутності понятих, у службовому кабінеті слідчого, так як відмовився від проведення слідчого експерименту біля кафе «На Київській», розповів про події, що мали місце 18.06.2018 року і за допомогою статиста показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 чоловіком на ім'я ОСОБА_24 . ОСОБА_22 пояснив, що 18.06.2018 року, приблизно о 18 год. 00 хв., знаходячись на літній площадці кафе «На Київській» по вул. Київській у м. Запоріжжі, він бачив як чоловік на ім'я ОСОБА_24 наніс один удар кулаком лівої руки в праву сторону обличчя його знайомого ОСОБА_14 . Під час нанесення удару вони стояли обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки. До нанесення вказаного удару на обличчі ОСОБА_14 в області лівої брови вже була рана, з якої видно було кров. Після нанесеного удару, ОСОБА_14 впав назад на спину і при цьому вдарився потиличною частиною голови об плитку на долівці.
У судовому засіданні було переглянуто відеозапис, який знаходиться на СД-диску до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_22 .
Із висновку судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування за фактом смерті ОСОБА_14 № 299/к від 30.07.2018 року, судом встановлено, що наявність перелому черепу з епідуральним крововиливом з ділянкою травматичного впливу в скроневій області волосистої частини голови зліва, вогнищ забою головного мозку з субдуральним та субарахноїдальним крововиливом в скроневій долі справа свідчать про те, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_14 утворилась за інерційним механізмом, який є притаманним для падіння на площині з висоти власного зросту із положення стоячи чи близького до нього положення, на що також вказує наявність крововиливів в міжлопаточній та поперековій областях. Враховуючи наявність ушкоджень на обличчі можна зробити припущення, що імовірно мало місце падіння навзнак з попереднім прискоренням, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_22 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками і фототаблицями до нього від 25.06.2018 року встановлено, що 25.06.2018 року слідчий СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, у приміщенні службового кабінету, в присутності двох понятих, провів пред'явлення свідку ОСОБА_19 для впізнання фотознімків чотирьох осіб, в ході чого свідок ОСОБА_19 впізнав особу на фотознімку під № 2 ( ОСОБА_13 ) як чоловіка на ім'я ОСОБА_24 , який 19.06.2018 року знаходився у нього в кафе, впізнав за характерними ознаками обличчя, по носу, по формі обличчя, по очам, по зачісці, по підборіддю.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2018 року встановлено, що свідок ОСОБА_16 , в присутності понятих, біля магазину «На Київській» по вул. Київській, буд. 40, у м. Запоріжжі, розповів про події, що мали місце 18.06.2018 року і за допомогою статиста (понятого) показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 . ОСОБА_16 пояснив, що 18.06.2018 року, у період часу з 15-00 до 17-00 годині, точного часу не пам'ятає, він прийшов до зазначеного кафе. Знаходячись на вході, він покликав ОСОБА_25 , вслід за яким вийшов раніше не відомий йому чоловік у стані алкогольного сп'яніння і став виражатися грубою нецензурною лайкою. ОСОБА_13 зробив йому зауваження, на що чоловік відреагував неадекватно і замахнувся нанести удар ОСОБА_13 , однак останній ухилився і наніс удар кулаком лівої руки чоловікові, куди саме не пам'ятає, але це було або в область голови або в область тулубу. Удар був один. В момент удару вони знаходилися один від одного на відстані не більше витягнутої руки. Від удару чоловік мабуть присів, але точно не пам'ятає.
У судовому засіданні було переглянуто відеозапис, який знаходиться на СД-диску до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 .
Із висновку судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування за фактом смерті ОСОБА_14 № 540/к від 26.11.2018 року, судом встановлено, що згідно з протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_16 від 12.11.2018 року останній вказує, що ОСОБА_24 наніс один удар лівою рукою або в область голови, або в область тулубу (точну локалізацію свідок не вказує) невідомому чоловікові, після чого останній присів. Будь-яких даних про спричинення тілесних ушкоджень, механізму виникнення, травматичних впливів та інше, потерпілому ОСОБА_14 в ділянки обличчя, голови, спини і правої верхньої кінцівки у протоколі слідчого експерименту не відображено.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2018 року встановлено, що підозрюваний ОСОБА_13 , в присутності понятих, біля магазину «На Київській» по вул. Київській, буд. 40, у м. Запоріжжі, розповів про події, що мали місце 18.06.2018 року і за допомогою статиста показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 . ОСОБА_13 пояснив, що 18.06.2018 року, у період часу з 15-00 до 17-00 годині, точного часу не пам'ятає, він прийшов до зазначеного кафе, де взяв стакан чаю і стояв на літній площадці. В приміщенні кафе знаходилося приблизно 5 чоловік, серед яких відбувався конфлікт. Коли він виходив на вулицю, то за ним вийшов раніше не відомий йому чоловік і став виражатися грубою нецензурною лайкою. Коли він зробив йому зауваження, то той відреагував неадекватно і замахнувся нанести йому удар, однак він ухилився і наніс один удар кулаком правої руки чоловікові, куди саме не пам'ятає. Удар був один. В момент удару вони знаходилися обличчям до обличчя на відстані не більше витягнутої руки. Від удару чоловік впав на землю. Підлога на даній площадці виконана з бетонної плитки. Чим саме вдарився чоловік при падінні, він не пам'ятає.
У судовому засіданні було переглянуто відеозапис, який знаходиться на СД-диску до протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_13 .
Із висновку судово-медичної експертизи за матеріалами досудового розслідування за фактом смерті ОСОБА_14 № 539/к від 26.11.2018 року, судом встановлено, що згідно з протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_13 від 12.11.2018 року останній вказує, що наніс один удар лівою рукою в ділянку обличчя потерпілого, після чого останній впав на спину. Куди саме був нанесений удар в ділянку обличчя потерпілому та чим він вдарився в результаті падіння на землю, підозрюваний не пам'ятає. Співставляючи локалізацію (ділянки обличчя і голови) і характер ушкоджень (тупі) у ОСОБА_14 з механізмом їх утворення за показами підозрюваного ОСОБА_13 комісія вважає, що утворення ушкоджень в ділянці обличчя, можливе, якщо травматичний вплив наносився в верхню частину обличчя (ділянка носу та лівої брови) з виведенням потерпілого із стану рівноваги з послідуючим його падінням на землю і травмуванням лівої скроневої ділянки голови та ділянки спини. Будь-яких даних про спричинення тілесних ушкоджень, механізму виникнення, травматичних впливів та інше, потерпілому ОСОБА_14 в ділянку правої верхньої кінцівки у протоколі слідчого експерименту не відображено.
Судом також досліджувався диск СD-R з аудіозаписами допитів свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_22 слідчим суддею під час досудового розслідування.
25.06.2018 року під час досудового розслідування у судовому засіданні слідчим суддею відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України був допитаний свідок ОСОБА_21 , який повідомив, що о 17 год. 00 хв. 18.06.2018 року, коли він приїхав на своєму автомобілі до магазину «На Київській», яке розташоване по вул. Київській у м. Запоріжжі, то на літній площадці було двоє чоловіків, один з яких на ім'я ОСОБА_24 став виражатися на його адресу нецензурною лайкою і чіплятися до нього. Потім він зайшов до магазину, однак вислови нецензурною лайкою на його адресу не припинялися, тому він сів до автомобіля і поїхав до магазину, який розташований трохи вище. Через деякий час він побачив як на автомобілі «Ланос» до магазину «На Київській» під'їхав ОСОБА_14 , з яким він домовлявся там зустрітися. Він під'їхав до нього і підійшов поздороватися. Коли вони з ОСОБА_14 входили до магазину, то до нього підбіг чоловік на ім'я ОСОБА_24 і вдарив його кулаком в ліву частину обличчя, від чого він впав і на кілька секунд втратив свідомість. Коли він піднявся, то побачив, що ОСОБА_24 і інший чоловік забрали у ОСОБА_14 барсетку і ключі від автомобіля. Потім, коли ОСОБА_14 намагався забрати сумку, ОСОБА_24 вдарив його кулаком в обличчя в область брові, від чого той впав на плитку спиною, вдарився головою і втратив свідомість. В момент удару чоловік на ім'я ОСОБА_24 і ОСОБА_14 стояли один до одного обличчям. Після цього у магазині він набрав воду в пляшку і облив ОСОБА_14 , щоб обмити від крові. Він не бачив, щоб ОСОБА_14 вставав, ходив чи говорив після нанесеного удару. Потім він сів у свій автомобіль і від'їхав. Під час досудового розслідування він за участю понятих впізнав особу на фотознімку як чоловіка на ім'я ОСОБА_24 , який наніс удар в область голови ОСОБА_14 . Також за його участі під час досудового розслідування проводився слідчий експеримент, під час якого він за допомогою статиста показав механізм нанесення тілесних ушкоджень йому і ОСОБА_14 чоловіком на ім'я ОСОБА_24 .
25.06.2018 року під час досудового розслідування у судовому засіданні слідчим суддею відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України був допитаний свідок ОСОБА_22 , який повідомив, що 18.06.2018 року він знаходився біля кафе по вул. Київській у м. Запоріжжі. З магазину вийшов чоловік на ім'я ОСОБА_26 , підійшов до чоловіка на ім'я ОСОБА_24 і сказав, щоб той віддав йому ключі від автомобіля, на що ОСОБА_24 відповів, що не віддасть, оскільки той п'яний і за кермо йому не можна. Після цього ОСОБА_26 намагався вдарити ОСОБА_24 , але промахнувся. Далі ОСОБА_24 вдарив лівою рукою в обличчя ОСОБА_26 , останній впав і вдарився потилицею об бетону плитку. В момент удару ОСОБА_24 і ОСОБА_26 стояли один до одного обличчям. До нанесення вказаного удару на обличчі ОСОБА_26 в області перенісся вже була рана. Потім ОСОБА_24 відтягнув ОСОБА_26 до магазину. ОСОБА_26 поливали водою, але він був без свідомості. Потім він пішов, ОСОБА_26 залишався біля магазину.
Свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 під час судового слідства допитані не були, у зв'язку з тим, що встановити їх місцезнаходження не вдалося. Однак, судом було переглянуто аудіозаписи судових засідань від 25.06.2018 року, в яких під час досудового розслідування слідчим суддею відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України були допитані свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 .
Згідно з приписами ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
У зв'язку з вищезазначеним, суд при прийняті рішення врахував покази свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , надані ними під час досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Дослідженими під час судового слідства речовими доказами:
- спортивними штанами чорного кольору з написом «Nike», футболкою сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, зрізами вільних кінців нігтьових пластин, зразками волосся з п'яти областей голови, зразок крові на марлі ОСОБА_14 , вилученими під час огляду трупа 20.06.2018 року;
- фрагментом тканини розмірами 1х1 м з водійського сидіння, вилученою під час огляду місця подій 19.06.2018 року;
- мобільними телефонами «Fly IQ 446», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , «Nokia 1800 RM-653», ІМЕІ НОМЕР_5 , «Nokia RM-697», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_6 , вилученими під час огляду місця подій 19.06.2018 року;
У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_13 .
Із висновку судово-психіатричного експерта № 549 від 21.11.2018 року, складеного експертною комісією КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР, суд встановив, що ОСОБА_13 ознаків психічного розладу не виявляв та не виявляє на теперішній час. ОСОБА_13 у момент обстеження виявляє наступні індивідуально-психологічні особливості, що мають значення для даного кримінального провадження: порушень інтелектуально-мнестичних функцій не виявлено, загальний рівень інтелекту відповідає життєвому досвіду у особистості з акцентуйованими рисами характеру з притаманними йому: тривожністю, емоційною лабільністю, бажанням приховати невпевненість та низьку самооцінку за демонстрацією самоствердження, брехливістю, виверткістю. У ситуації, що досліджується, ОСОБА_13 не виявляв характерних феноменологічних ознак вираженої емоційної збудженості чи емоційної напруженості, які можуть розглядатися як психологічна основа виникнення сильного душевного хвилювання. Вище перелічені індивідуально-психологічні особливості особи ОСОБА_13 мали просте відображення у його поведінці у момент здійснення кримінального правопорушення. У ситуації, що досліджується, дії ОСОБА_13 не були викликані станом сильного душевного хвилювання (фізіологічним афектом або іншим емоційним станом: стресом, фрустрацією, образою, гнівом, ревнощами тощо). У ситуації, що досліджується, ОСОБА_13 з урахуванням індивідуально-психологічного стану особистості міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Отже, він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
У суду немає сумнівів у психічному стані обвинуваченого ОСОБА_13 і суд вважає його осудним.
У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
Від допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , сторона обвинувачення відмовилась.
5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
Під час допиту обвинувачений не заперечував, що саме він на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, з необережності, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_14 , умисно наніс останньому рукою удар в обличчя, від якого потерпілий впав з прискоренням та вдарився головою об асфальтне покриття, і беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Відповідно до положень ст. 25 КК України необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна і могла їх передбачити.
При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваної ним дії (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, відвернуть настання смерті. Однак такий розрахунок виявляється легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути його власні сили і можливості, діяльність інших людей тощо. При вчиненні злочину, що розглядається, характерним є те, що винний переконаний у ненастанні злочинного наслідку.
При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненої ним дії (бездіяльності), але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Умислом ОСОБА_13 не охоплювалось заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що потягли смерть. ОСОБА_13 , завдаючи потерпілому удар, не передбачав падіння потерпілого і настання наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, хоча повинен був і міг передбачити, а тому в його діях вбачається необережна форма вини у виді злочинної недбалості.
Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, показам свідків, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами, зокрема, протоколом огляду місця подій, висновками судово-медичних експертиз, речовими доказами, показами потерпілих і свідків, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_13 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.
Твердження потерпілої ОСОБА_7 і її представника про те, що в обвинувальному акті не було неналежним чином сформульоване обвинувачення і не зазначено про причетність ОСОБА_13 до вчинення дій, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. 186 КК України і ст. 187 КК України, єбезпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при скеруванні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Тому суд здійснював судовий розгляд у межах пред'явленого органом досудового розслідування ОСОБА_13 обвинувачення, а саме у вчинені ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України. При розгляді справи були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи. Формулювання обвинувачення, визнане доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені обвинуваченим дії.
6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_13 , суд визнає щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що свідчить поведінка обвинуваченого під час досудового розслідування і в суді, добровільне часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_7 завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_13 , суд не вбачає.
7. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України, викладеній у новій редакції згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року, який набрав чинності 01.07.2020 року, є нетяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, - раніше не судимий, його молодий вік, стан здоров'я - на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, соціальні зв'язки - одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2011 року народження, офіційно не працює, має мінливий дохід, за місцем проживання характеризується позитивно.
У рішенні «Бремер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, у тому числі й непоправних наслідків у виді смерті людини, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, і відсутність обставин, що обтяжують його покарання, думку потерпілих, які наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, що є підставою для призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції закону.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст. 75 КК України, оскільки застосування звільнення від покарання з випробуванням потребує врахування і оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація дискреційної функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи тяжкість і конкретні обставини скоєного ОСОБА_13 кримінального правопорушення, дані про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності та вчинив цей злочин з необережності, повністю визнав свою вину, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, а також з огляду на обставини, які суттєво пом'якшують покарання (щире каяття, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди), і відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд з урахуванням вимог ст. 75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_13 без ізоляції від суспільства і звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, а також відповідає принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації покарання.
8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , суд, виходить з наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2018 року ОСОБА_13 був затриманий о 16-50 годині 05.11.2018 року. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2018 року відносно ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2019 року запобіжний захід з тримання під вартою змінений на домашній арешт. 12.02.2019 року ОСОБА_13 був звільнений з-під варти. Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даний час закінчився і продовжений не був.
Враховуючи відсутність у учасників процесу відповідних клопотань, суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обирати.
По справі потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 матеріальної шкоди у розмірі 48 578 грн. 93 коп. і моральної шкоди у розмірі 700 000 грн. 00 коп. і потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. 00 коп.
Зазначені цивільні позови обвинувачений визнав частково. Позов потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди обвинувачений визнав повністю, а в частині стягнення моральної шкоди - у адекватному його заробітку розмірі. Позов потерпілої ОСОБА_9 обвинувачений визнав частково у адекватному його заробітку розмірі.
Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з'ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами і доповненнями внесеними постановою від 24 жовтня 2003 року, відповідно до яких у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання ( у тому числі на ритуальні послуги і обряди ) тій особі, яка понесла ці витрати.
На підставі ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 127 КПК України обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.
Вимоги потерпілої щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 48 578 грн. 93 коп., які складаються з: 7925,00 гривень - понесені витрати на атрибутику та ритуальні послуги (поховання) (рахунок-замовлення № 253 від 22.06.2018 року), 35300,00 гривень - витрати на спорудження пам'ятника (накладна № 704 від 17.12.2018 року), 4178,07 гривень - витрати на поминальний обід 22.06.2018 року (фіскальний чек від 21.06.2018 року), 1175,86 гривень - витрати на поминальний обід 27.06.2018 року (фіскальний чек від 26.06.2018 року), є повністю доведеними, визнаними і відшкодованими в добровільному порядку обвинуваченим, що підтверджується доданою до матеріалів справи квитанцією.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до квитанції від 11.03.2021року обвинувачений ОСОБА_13 здійснив потерпілій ОСОБА_7 переказ коштів на суму 49 306 грн. 70 коп.
Що стосується вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Оцінюючи вимоги потерпілої ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в загальній сумі 700 000 грн. 00 коп., суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв'язку з втратою рідної людини, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпіла в результаті вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення понесла фізичні та душевні страждання, пов'язані з непоправною втратою батька, поміняла звичний спосіб життя, порушила усталені нормальні зв'язки з оточуючими, втратила підтримку і опору в житті.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди частково, а саме стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_7 40 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_9 суд виходить з наступного.
Оцінюючи вимоги потерпілої ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в загальній сумі 500 000 грн. 00 коп., суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психолог ічного хвилювання у зв'язку з втратою рідної людини, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпіла в результаті вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення понесла фізичні та душевні страждання, пов'язані з непоправною втратою чоловіка, поміняла звичний спосіб життя, порушила усталені нормальні зв'язки з оточуючими, втратила підтримку і опору в житті.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди частково, а саме стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 10 0000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Процесуальні витрати за проведення судової трасологічної експертизи № 1-659 від 11.07.2018 року, які складають 715 грн. 00 коп., на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, відповідно до якої суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_27 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_13 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, у зв'язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_13 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_28 час його знаходження під вартою з 05.11.2018 року по 12.02.2019 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта по кримінальному провадженню у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок, стягнути з ОСОБА_13 на користь держави.
Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_13 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошову суму у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_13 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошову суму у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині цивільного позову - відмовити.
Арешт на автомобіль «Daewoo-FSO Lanos TF 69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_14 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , який знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_9 , - скасувати.
Речові докази:
- спортивні штани чорного кольору з написом «Nike», футболку сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, вилучені під час огляду трупа 20.06.2018 року, фрагмент тканини розмірами 1х1 м з водійського сидіння, вилучений під час огляду місця подій 19.06.2018 року, які належать ОСОБА_14 і знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_9 і ОСОБА_7 за належністю;
- зрізи вільних кінців нігтьових пластин, зразки волосся з п'яти областей голови, зразок крові на марлі ОСОБА_14 , що знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області - знищити;
- мобільні телефони «Fly IQ 446», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , «Nokia 1800 RM-653», ІМЕІ НОМЕР_5 , «Nokia RM-697», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_6 , вилучені під час огляду місця подій 19.06.2018 року, що належать ОСОБА_14 і знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_9 і ОСОБА_7 за належністю;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Део Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_14 і приєднане до матеріалів кримінального провадження,- повернути ОСОБА_9 і ОСОБА_7 за належністю;
- автомобіль Daewoo-FSO Lanos TF 69Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 - залишити останній за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1