Справа № 316/1845/20
Провадження № 2/316/120/21
"27" травня 2021 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді Бульби О.М.,
за участю секретаря судового засідання Журавльової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Енергодарі Запорізької області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу №316/1845/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар», про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, -
09.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар», в якій просить суд визнати договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 року №08/06/2018-08, який підписано Енергодарським міським головою ОСОБА_2 , що діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора ОСОБА_3 - недійсним та стягнути судові витрати з відповідача (а.с.8).
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що має у своїй власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.07.2008 року №1963687. Згідно ч.1 ст.5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Відповідно до ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. 08.06.2018 року між міським головою ОСОБА_2 , який діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , - з однієї сторони та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора ОСОБА_3 , з іншої сторони, в простій письмовій формі, підписано договір про надання послуг з утримання багатоквартирним будинком №08/06/2018-08. Встановлений зазначеним договором тариф на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень є значно вищим ніж тариф для комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, яке до цього надавало послуги з утримання будинку, а послуги відповідача 2 згідно зазначеного договору не те, що не покращились, а навіть стали гіршими, що, на думку позивача, призводить до порушення його прав, як споживача житлово-комунальних послуг. Позивач вважає, що умови, викладені в договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 року, №08/06/2018-08, не відповідають положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VІІ, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», умовам Типового договору затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.05.2009 року №484, а також позивач відносить до істотних умов договору і перелік майна, що передається в управління, розмір і форму плати за управління майном, що визначено ст.1035 ЦК України щодо договору управління майном. Також, позивач зазначає на відсутність у Договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 року №08/06/2018-08 кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та необхідної документації яка повинна бути додана до договору, а також на невідповідність Акту прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) який є додатком 1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 року №08/06/2018-08 вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV зі змінами, «Положенню про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку» затвердженому наказам Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, наказу Мінстату України від 29.12.1995 року №352 (форма №03-1), або наказу Мінфіну України від 13.09.2016 року №818. Крім того, позивач зазначає, що на все майно, яке перебуває на балансі комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, в тому числі і житловий будинок АДРЕСА_3 , в межах виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості з зазначеного комунального підприємства, постановами відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 16.01.2016 року ВП 4966596, від 16.01.2016 року ВП49636596, відділом ДВС Енергодарського МУЮ від 08.04.2016 року ВП50744581, від 23.05.2016 року ВП51204376, від 19.09.2014 року ВП44491624, відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Запорізькій області від 02.08.2017 року ВП50779867, від 23.08.2017 року ВП36769710, було накладено арешт майна боржника і заборону його відчуження. На адресу виконавчого комітету 14.12.2016 року (вх.№6185/01-01-39) надходила вимога державного виконавця від 08.12.2016 року, якою зобов'язано виконавчий комітет Енергодарської міської ради утриматись від будь-яких дій, направлених на відчуження, знищення або зменшення вартості рухомого та нерухомого майна комунального підприємства «Підприємство комунальної власності», таким чином Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 року №08/06/2018-08 суперечить і положенням ст.56 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач, вважає, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 року №08/06/2018-08 не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а саме загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.06.2020 рокувідкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.27).
Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 29.01.2021 рокузакрито підготовче провадження та справу призначенодо судового розгляду (а.с.41).
В судове засідання, для розгляду справи по суті, позивач не з'явився.
В судове засідання, для розгляду справи по суті, представник відповідача ТОВ «МДЛ Енергодар», не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав.
Про день, час та місце розгляду справи судом відповідач повідомлявся рекомендованою поштовою кореспонденцією через відділення поштового зв'язку «Укрпошта» за адресою місця відповідача зазначеною в позовній заяві позивачем (а.с.1). Поштові конверти судового відправлення на ім'я відповідача повернулися на адресу суду з відміткою про вручення (а.с. 33,38,45,49).
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про слухання справи належним чином та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Враховуючи, відсутність підстав для відкладення слухання справи визначених ч.2 ст.233 ЦПК України, наявність у сукупності всіх умов визначені ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив: провести розгляд справи у відсутності неявившихся учасників справи, в порядку заочного провадження, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін по справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19693687 від 29.07.2008 року, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 (а.с.25).
Судом встановлено, що 08.06.2018 року між співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , від імені яких діє Енергодарський міський голова Музика Павло Олексійович, якого уповноважено на укладання цього договору рішенням виконавчого комітету ЕМР від 06.06.2018 року №161, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», надалі іменовані - «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, який надалі йменується - «Управитель», з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-08 (далі - Договір №08/06/2018-08), відповідно до п.5 розділу «Розмір і форма оплати послуг управителя», якого, сторони погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень 5,88 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об'єкті яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників. Відповідно до п. 20, 21 Договору №08/06/2018-08, надання послуг з управління багатоквартирним будинком розпочалось з 01.08.2018 року та договір діє до 08.06.2019 року (а.с.10-15).
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 11 передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України), так і інші юридичні факти (п.4 ч.2 ст.11 ЦК України).
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами є сільські, селищні, міські ради.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Згідно частин 1, 3 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, яке виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно п.14 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Згідно п.16 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У постанові від 16.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
За приписами чинного законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.
При цьому, обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відповідно до положень п.1 Договору №08/06/2018-08, управитель, зобов'язався надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканців об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника (а.с.10).
Відповідно до п.5 Договору №08/06/2018-08, сторони погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень 5,88 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників (а.с.10).
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватись виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку визначених таким договором.
На виконання п.5 ст.13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №150 від 13.06.2016 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2016 року за №893/29023, було затверджено «Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» (далі - Порядок №150), приписами пункту 6 розділу V якого було визначено, що протягом п'яти календарних днів з дня прийняття виконавчим органом місцевої ради рішення про призначення управителя з переможцем конкурсу укладається договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком, що входив в об'єкт конкурсу, строком на один рік, який, від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель. Даний п.6 розділу V у вказаній редакції не зазнав змін, які були внесені у Порядок №150 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №211 від 13.08.2018 року тобто і на час укладання спірного Договору.
Абзацом 1 частини 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015 року передбачено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
Згідно абзацу 3 частини 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.
Зі змісту рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками визначено ТОВ «Місто для людей Енергодар» за об'єктом конкурсу №1 та за об'єктом конкурсу №2 і уповноважено міського голову ОСОБА_2 , підписати з ТОВ «Місто для людей Енергодар», від імені співвласників багатоквартирного будинку, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком що входив в об'єкт конкурсу №1 та конкурсу №2, строком на один рік.
З зазначеного вище, вбачається, що спірний Договір було укладено уповноваженою на це особою - міським головою ОСОБА_2 , який на законних підставах діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .
Судом не встановлено наявності доказів якими рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» визнано недійсним чи його скасовано, у встановленому законом порядку, а отже, воно є чинним і на час розгляду справи судом.
Стороною позивача не спростовано, що відповідач ТОВ «Місто для людей Енергодар» з дати визначеної Договором №08/06/2018-08, тобто з 01.08.2018 року не є надавачем послуг з управлення багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно ст.385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III, статтею 1, якого, встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
При цьому, згідно з положеннями «Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №109 від 24.02.2016 року, протоколи зборів співвласників з питань визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміни умов договору з управителем, обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням підлягають подачі до виконавчого комітету.
Абзацом 4 частини 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено, що якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
Проте, матеріали справи не містять доказів існування документів підтверджуючих наявність рішення співвласників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 якими було змінено форму управління багатоквартирним будинком або обрано іншого управителя.
Пунктом 21 спірного Договору, визначено, що ТОВ «Місто для людей Енергодар» розпочинає надання послуг з управління багатоквартирним будинком, за цим Договором, з 01.08.2018 року.
В силу положень ч.6 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору.
Наявності повідомлень про відмову від договору №08/06/2018-08 від 08.06.2018 року, судом не встановлено.
За положеннями статей 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ст.1035 ЦК України визначає правові засади та загальні принципи цивільно-правових відносин пов'язаних з управлінням майном, при цьому, договір з управління майном є самостійним договірним способом (типом) цільового здійснення змісту права власності в чужому інтересі та не відноситься до житлово-комунальної послуги, а отже положення ст.1035 ЦК України не підлягають застосуванню до спірного Договору.
Аналізуючи умови спірного Договору, судом не встановлено їх невідповідності умовам Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №484, враховуючи також і приписи ст.ст.626-632, 638 ЦК України.
При цьому, слід зауважити, що згідно ст.ст.215, 638 ЦК України, відсутність у договорі всіх істотних умов, є підставою для визнання такого правочину недійсним лише в разі доведення особою, яка не є стороною спірного Договору, наявності порушень (не визнання або оспорювання) її прав або охоронюваних законом інтересів, у протилежному випадку, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову без надання оцінки дійсності умов спірного Договору.
Проте, позивачем не обґрунтовано та не доведено які саме його цивільні права або законні інтереси порушує спірний Договір, наявності підстав для правового захисту прав або законних інтересів позивача у спірному Договорі, судом не встановлено.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно приписів ч.1, ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 638 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 18, 43, 76-82, 89, 95, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар», про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Енергодарським міським судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, при цьому, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення судового рішення. В разі, якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. М. Бульба