Номер провадження 22-ц/821/957/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/1630/21 Категорія: 310020000 Пироженко С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
27 травня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кожем'як Марини Олегівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2021 року (повний текст виготовлено 12 квітня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кожем'як М.О. звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 і зазначила, що з відповідачем вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2015 року по 06 квітня 2017 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2017 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та аліменти на утримання дружини в розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
Після досягнення дитиною трьох років, ОСОБА_1 у 2019 році звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на її утримання, оскільки дитина постійно хворіла і на підставі довідки ЛЛК від 13 листопада 2018 року № 123 потребувала постійного догляду, тому вона й надалі перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2019 року стягнуто з відповідача аліменти на її утримання у розмірі ј частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 30 січня 2019 року по 01 грудня 2019 року.
На даний час вона перебуває на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості і отримує лише виплати по безробіттю, але цих коштів не вистачає на власне утримання.
Окрім того, дитина перехворіла двобічною полісегментірною в легенях правобічною пневмонією, хворіє на патогенну дистиляцію міокарда. З 23 січня 2020 року дитина перебуває на диспансерному обліку і потребує домашнього догляду з 09 лютого 2021 року. Окрім щоденних витрат збільшилися витрати на лікування та догляд за сином, тому вона потребує допомоги на своє утримання. У зв'язку з цим, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до 09 серпня 2021 року, а також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Судом вказано на те, що особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Районний суд врахував, що дохід відповідача складає лише заробітна плата, він сплачує аліменти на утримання дитини, тому виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням можливостей відповідача надавати матеріальну допомогу, наданих позивачем доказів, позов залишив без задоволення.
Не погоджуючись з такими рішенням суду першої інстанції, позивачка оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Вважаючи рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, скаржниця просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи скарги зводяться до того, що суд при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що дитина сторін, у справі не має змоги у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, відвідувати садок та змушена перебувати під домашнім доглядом матері. Позивачка у свою чергу не має змоги вийти на роботу і утримувати дитину і себе. Окрім щоденних витрат, збільшилися витрати на лікування та догляд за сином, тому позивачка як ніколи потребує допомоги на своє утримання. Неодноразово вона зверталася до відповідача з проханням допомогти фізично і матеріально їй та синові, на що отримувала лише відмову.
ОСОБА_1 обгрунтовує свої вимоги посиланнями на ч. 3 ст. 84 СК України та ч. 4 ст. 75, ч. 4 ст. 76 СК України та наголошує на тому що вона наразі є особою, яка після розірвання шлюбу потребує матеріальної допомоги, оскільки не отримує матеріальної допомоги чи пенсії, заробітної плати не має, оскільки вимушена знаходитися вдома та доглядати дитину, а відповідач має реальну змогу сплачувати аліменти на її утримання у розмірі ј частини всіх видів його заробітку щомісячно до 09 серпня 2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду, на думку колегії суддів, не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2015 року по 06 квітня 2017 року, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м, Черкаси від 06 квітня 2017 року.
У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , який проживає разом із позивачкою.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2017 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини в розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, з 20 грудня 2016 року до досягнення дитиною трьох років.
В подальшому, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2019 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі ј частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 30 січня 2019 року по 01 грудня 2019 року.
Даний позов заявлено ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання до 09 серпня 2021 року у зв'язку із медичними показами та потребу сина у постійному догляді.
Статтею 84 СК України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.
Так, частиною третьою вказаної статті визначено, що якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Таким чином, підставою для отримання дружиною матеріальної допомоги від чоловіка є наявність у дитини фізичних або психологічних вад до шести років.
Станом на час звернення позивачки до суду із позовом 17 лютого 2021 року малолітньому сину сторін ще не виповнилося шести років.
Посилаючись на вказану статтю СК на підтвердження наявності у дитини вад фізичного і психічного розвитку позивачка посилається на довідку № 16 амбулаторії №1 Першого черкаського міського центру первинної медико-санітарної допомоги від 09 лютого 2021 року, згідно з якою ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку та з 09 лютого 2021 року потребує домашнього догляду. Довідка дійсна до 09 серпня 2021 року.
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується, що дитина сторін має незадовільний стан здоров'я, та позивачем вживаються заходи щодо належного її лікування. Необхідність дитини у домашньому догляді та неможливість відвідування дошкільних навчальних закладів позбавляє матір дитини, з якою хлопчик проживає, працювати та забезпечувати себе та дитину.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, з урахуванням обставин, що мають істотне значення, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка має право за наявності умов, передбачених ч. 3 ст. 84 СК України, на її утримання від чоловіка.
Визначаючи термін, до якого ОСОБА_1 має право на утримання, колегія суддів враховує, що довідка, якою підтверджуються фізичні вади дитини, дійсна до 09 серпня 2021 року, тому право на утримання активне саме до 09 серпня 2021 року.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 76 СК України якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Проте, посилання апелянта на вказану статтю є безпідставними, оскільки право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу, а шлюб між сторонами було розірвано 06 квітня 2017 року.
Враховуючи викладені обставини, розмір середньомісячної заробітної плати відповідача, сплату відповідачем аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 від заробітку, розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу (відповідача), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір аліментів на утримання позивача, про який вона заявляє в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача є завищеним, не є співмірним з матеріальним становищем відповідача та його фінансовими можливостями, а також обставинами справи.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим та справедливим задовольнити апеляційну скарг частково та визначити аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) відповідача.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Позовні вимоги позивачки задоволено на 50 % від заявлених.
Позивачку відповідно до п. 3 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнено від сплати судового збору.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі, визначеному згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подачу позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За нормою статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2 270 грн., в зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 908 грн.
За звернення з апеляційною скаргою на вказане рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 % відсотків від розміру судового збору, який повинен бути сплачений у районному суді, що в даному випадку становить 1 362 грн.
Таким чином із ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 135 грн.
Оцінюючи підстави для стягнення та розмір витрат, понесених позивачем на правову допомогу, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує про понесені нею судові витрати за правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Правову допомогу у суді першої інстанції позивачці надавала адвокат Кожем'як М.О. на підставі ордеру № 147066 від 16 лютого 2021 року (а.с. 21) та договору про надання правової допомоги №3 від 16 лютого 2021 року. (а.с.22-23).
У п. 4.1. вказаного договору сторонами визначена вартість послуг адвоката у формі фіксованого гонорару у розмірі 4 000 грн.
Зміст наданих послуг (консультація, підготовка позову, подання позову до суду, представництво у суді) та підтвердження оплати їх вартості розкрито у квитанції № 3 від 16 лютого 2021 року. (а.с. 24)
Відсутність обов'язку сторони подавати детальний розрахунок наданих адвокатських послуг у випадку встановлення фіксованого гонорару підтверджена позицією ВС у постанові від 17 березня 2021 року за результатами розгляду справи № 712/1720/19.
Підстав для зменшення розміру суми цих витрат не встановлено.
Отже, на підставі приведених вище доводів та норм закону, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кожем'як Марини Олегівни задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 17 лютого 2021 року по 09 серпня 2021 року.
В іншій частині - в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді