Справа № 554/10423/20 Номер провадження 22-ц/814/1193/21Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
26 травня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Бутенко С.Б., Хіль Л.М.
Розглянула в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави, в складі судді Савченко Л.І., від 18 лютого 2021 року, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону вчиняти певні дії, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, після зміни предмета позову, просила зобов'язати відповідача утримуватися від дій, які можуть порушити її право приватної власності, житлові права і свободи, що гарантовані ст.ст. 30, 32, 41 Конституції України шляхом заборони ОСОБА_2 надавати дозвіл третім особам входити, тимчасово та постійно перебувати у квартирі АДРЕСА_1 , а також зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своєю власністю шляхом її вселення до житла - частини квартири АДРЕСА_1 , а саме кімнати площею 17, 3 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м., туалету площею 1 кв.м., вбудованої шафи площею 0,4 кв.м та коридору площею 7,3 кв.м.
Позов вмотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві приватної спільної часткової власності з липня 2005 року. Вважає, що відповідач посягав на її права і свободи шляхом надання дозволу третій особі зламувати, замінювати замки вхідних дверей, входити, користуватися квартирою. Окрім того відповідач змінив замок вхідних дверей квартири, чим унеможливив їй доступ до квартири та своїх речей. Вважає, що вказаними діями відповідача порушуються її права як співвласника майна.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1300 грн.
Судовий збір у сумі 1681 грн. 60 коп. віднесено на рахунок держави.
Відмова в задоволенні позовних вимог вмотивована недоведеністю останніх та неможливістю задоволення вимог про порушення прав позивача в майбутньому, що не ґрунтується на нормах права та є припущенням, оскільки судовому захисту підлягають права та інтереси, які порушені та підлягають відновленню. Враховуючи, що попередніми судовими рішеннями права позивача як співвласника квартири вже були захищені, усунуто перешкоди в здійсненні нею свого права спільної часткової власності шляхом надання їй як співвласнику ключів від квартири, підстав для задоволення даного позову, який обґрунтований посиланням на ст.ст. 386, 391, 379 ЦК України, по справі не має.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Зокрема вказує, що суд не розглянув заявлені нею позовні вимоги, а саме щодо вселення до спірного приміщення та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з неї витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, спірна квартира АДРЕСА_1 належить по Ѕ частці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За результатами звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з позовом про визначення порядку користування спірною квартирою, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2012 року визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділено в користування власнику Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 житлову кімнату площею 11,9 кв.м., власнику іншої Ѕ частини квартири ОСОБА_1 виділено в користування кімнату площею17.3 кв.м. Залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кухню 6,8 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., туалет площею 1,0 кв.м., коридор площею 7,3 кв.м., вбудовану шафу площею 0,4 кв.м.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що самі співвласники в квартирі не мешкають, оскільки мають інше постійне зареєстроване місце проживання - позивач в м. Черкаси, а відповідач в м. Суми.
Між тим, з приводу користування та розпорядження спірною квартирою між ними тривалий час існують судові спори.
Так, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві власності заборонено ОСОБА_3 зламувати, змінювати замки вхідних дверей в квартирі АДРЕСА_1 , без письмової згоди ОСОБА_1 входити та перебувати у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.08.2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 усунуто перешкоди у здійсненні права спільної часткової власності, шляхом надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 комплекту ключів від замків вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .
Однак, виконати вказане судове рішення не представилось можливим у зв'язку з небажанням стягувача отримувати ключі від вхідних дверей.
Відмовляючи в задоволенні вказаного позову, місцевий суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем належними доказами порушення її прав як співвласника квартири, оскільки попередніми судовими рішеннями її права в цій частині вже були відновлені та захищені у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України, решта позовних вимог обґрунтовувалась необхідністю захистити її права від майбутніх неправомірних дій відповідача, що є припущеннями, а відтак такі вимоги не гуртуються на законі.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Нормами ч.1 ст.79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як зазначалося вище, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.08.2018 року усунуто перешкоди у здійсненні права спільної часткової власності, шляхом надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 комплекту ключів від замків вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення Октябрським районним судом видано виконавчий лист №554/3672/17, який було пред'явлено позивачем ОСОБА_1 до примусового виконання.
Згідно акту державного виконавця Шевченківського ВДВС Яресько Л.В. від 19.12.2019 року боржник ОСОБА_2 з'явився до відділу ДВС з комплектом ключів для виконання рішення суду, в свою чергу стягувач ОСОБА_1 , будучи повідомленою не з'явилася.
В подальшому, згідно актів старшого державного виконавця Зарічного ВДВС у м. Суми Північно-східного МУ Міністерства юстиції (м. Суми) Печняк Ю.В. від 11.06.2020 року та 13.07.2020 року при примусовому виконання виконавчого листа № 554/3672/17, на 11.06.2020 року та 13.07.2020 року призначено виконання рішення суду.
На виклики державного виконавця Скрябін С.В. як боржник для виконання рішення суду заявлявся регулярно та приносив для передачі стягувачу ключі від вхідних дверей .
Разом з тим, виконати рішення не виявилося можливим у зв'язку з тим, що стягувач ОСОБА_1 у зазначений час та дату не з'явилася для виконання рішення суду, будучи завчасно повідомленою про проведення виконавчих дій.
З огляду на встановлені обставини, судова колегія приходить до висновку про відсутність порушення прав позивача щодо користування частиною спірної квартири, з огляду на той факт, що попередніми судовими рішеннями вже були усунуті перешкоди в користуванні власністю та було зобов'язано відповідача передати ключі від квартири ОСОБА_1 , натомість остання не з'явилася для реального виконання рішення суду, не проявила бажання отримати ключі від вхідних дверей, що спростовує її твердження про умисне створення відповідачем перешкод в користуванні та розпорядженні своєю частиною квартири внаслідок неможливості до неї потрапити.
Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що суд з порушенням норм процесуального права здійснив заочний розгляду справи, оскільки не було дотримано вимог ст. 280 ЦПК України. Вказане твердження спростовується матеріалами справи, які свідчать про належне повідомлення про час та місце судового розгляду учасників справи, в тому числі і відповідача.
Крім того, позивач не наділена правом стверджувати та доводити як підставу для скасування судового рішення допущених місцевим судом, на її думку, прав інших учасників процесу, зокрема відповідача, який самостійно про це не заявляє.
Крім того, відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки це суперечить матеріалам справи, які містять на а.с. 45 заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, яку і досліджував суд при постановленні судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються незгоди апелянта з тією правовою оцінкою, яку надав суд зібраним по справі доказам.
Окрім того вимоги щодо утримання від дій які можуть порушити право власності позивача, на думку колегії суддів стосуються майбутніх порушень, а отже є припущеннями.
Також є безпідставними посилання ОСОБА_1 на те, що місцевий суд не розглянув її вимогу про вселення, оскільки остання не позбавлена права самостійно вселитися в належну їй частку квартири, зважаючи на рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 передати їй ключі від квартири та направлення останнім вказаних ключів на адресу ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач під час примусового виконання рішення щодо передачі їй ключів від квартири не зверталася до виконавчої служби для їх отримання.
Що стосується незгоди ОСОБА_1 з рішенням суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Матеріалами справи доводиться, що відповідач згідно договорів №31 та №36 на ведення цивільної справи в суді сплатив адвокату Сукач Л.С. гонорар в сумі 700 грн. та 600 грн, а загалом 1300 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Таким чином, зважаючи на документальне підтвердження належними доказами понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в цій частині, з огляду на ухвалене рішення суду про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 травня 2021року.
Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Хіль Л.М.