Справа № 761/10330/18
Провадження № 2/761/259/2021
25 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Ковальчук В.А.,
за участі представника позивача: ОСОБА_5,
представника відповідача: ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
21 березня 2018 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах з врахуванням заяви від 31.07.2018 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача завдану йому вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України моральну шкоду в розмірі 132 800,00 грн.
Вимоги обгрунтовані тим, що 26.07.2016 року об 11 год. 48 хв. відповідач перебуваючи на території АЗС «БРСМ» з мотивів раптово виниклих неприязних відносин протиправно, з умислом спрямованим на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю наніс позивачу один удар кулаком лівої руки в область живота та один удар кулаком лівої руки в область лівої частини обличчя останнього. Після цього відповідач покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Було розпочате кримінальне провадження та в подальшому вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 22.06.2017 року по справі №752/7782/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено йому покарання - один рік позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Позивач зазначає, що вирок суду підтверджує факт вчинення відповідачем протиправних дій відносно позивача, виражених у формі нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості. В результаті протиправних та винних дій ОСОБА_2 було заподіяно потерпілому ОСОБА_1 фізичну шкоду у вигляді закритої травми нижньої щелепи: перелом тіла в ділянці кута справа та в проекції 33, 34 зубів (зліва) зі зміщенням уламків (перелом нижньої щелепи). Позивач перебував більше двох тижнів на лікуванні та проведено дві операції для поліпшення його стану здоров'я. В подальшому має бути проведена третя операція для остаточного виправлення наслідків отриманих травм.
Також позивач зазначає, що окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача було завдано позивачу немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті - моральної шкоди. А тому для відшкодування моральної шкоди позивач звернувся до суду з цим позовом.
25.05.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що позивачем не вказано у чому саме полягає моральна шкода, із урахуванням положень ст.23 ЦК України та не надано доказів, які б це підтверджували. Розмір відшкодування моральної шкоди є занадто завищеним та не відповідає характеру правопорушення, вчиненого відповідачем, глибині фізичних та душевних страждань позивача та іншим обставинам, які на нього впливають, зазначених у ч.3 ст.23 ЦК України, а наданий позивачем висновок експерта є недопустимим доказом по цивільній справі. Крім того, представник просив при винесенні рішення врахувати, що наслідки ситуації, яка склалася між сторонами 26.07.2016 року не призвела до інвалідності позивача та суттєвої втрати можливості вести звичайний спосіб життя; відповідач щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення; намір відповідача сплатити позивачеві суму компенсації, яку той відкинув; відповідач наразі є безробітним та не має будь якого доходу, а заробіток дружини не є високим; у родини ОСОБА_2 відсутнє власне житло та додаткові доходи; на утриманні відповідача перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , 2015 року народження.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги частково та не заперечував проти сплати моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши сторони, експерта, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 22.06.2017 року (справа №752/7782/17) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, та призначене йому покарання - 1 (один) рік позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_2 26.07.2016 року приблизно об 11 год. 48 хв., перебуваючи на території автозаправної станції «БРСМ», розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Василя Жуковського, 22, внаслідок неприязних відносин, які виникли в ході словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 , умисно наніс два удари кулаками рук по голові та корпусу тіла останнього, чим спричинив йому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме - закриту травму нижньої щелепи у виді перелому тіла в ділянці кута справа та проекції 33, 34 зубів (зліва) зі зміщенням уламків.
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.
Звертаючись до суду з позовом, позивач надав копію Висновку №2-18/01 Експертного психологічного дослідження складеного 18.01.2018 року Українським центром судових експертиз згідно з яким було встановлено, що ситуація спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 , що сталася 26.07.2016 року, явилась для потерпілого психотравмуючою, обумовила негативні зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер особистості, викликала появу негативних психологічних переживань, тобто спричинили ОСОБА_1 психологічні (моральні) страждання. Також було визначено орієнтовний розмір компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок отримання тілесних ушкоджень, що становить 41,5 мінімальних заробітних плат.
Як зазначив позивач, він за складання висновку сплатив 6 600,00 грн., проте суду банківські документи на підтвердження сплати надано не було.
За клопотанням позивача, ухвалою суду від 31.08.2018 року була призначена судово-психологічна експертиза.
Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи №21120/18-61 від 17.12.2020 року встановлено, що ситуація спричинення тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_2 , що сталося 26.07.2016 року, є психотравмуючою для ОСОБА_1 ОСОБА_1 завдані моральні страждання, орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди складатиме 108 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Закон пов?язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.
Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру.
Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей).
Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово.
Представник відповідача не надав суду доказів, що відповідач вчинив будь-які дії для відновлення порушеного права позивача.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідач пропонував позивачу відшкодувати витрати на лікування, проте останній відмовився від цього. Проте представник позивача категорично заперечував дану обставину.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 2000 - 5000 євро. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Отже, так як рішенням суду встановлено порушення прав позивача - спричиненням шкоди здоров'ю, враховуючи, що позивач тривалий час намагався відновити своє порушене право шляхом звернення до лікувальних установ для відновлення стану здоров'я до спричинення збитків; так як представник відповідача не надав суду доказів, що відповідач, крім визнання вини в судовому засіданні (при вирішенні питання про притягнення його до кримінальної відповідальності) вчинив будь-які дії для усунення негативних наслідків власних дій, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позивач зазнав моральних страждань та до відшкодування підлягаєморальна шкода в розмірі 25 000,00 грн.
Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок, 6 600,00 грн. витрат за проведення експертного дослідження та 704,80 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2021 року
Суддя: Н.Г.Притула