Провадження № 2-з/760/476/21
Справа № 760/11957/21
про повернення заяви про забезпечення доказів
17 травня 2021 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ,) про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
07.05.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 «про забезпечення доказів до подання позовної заяви».
У вказаній заяві, посилаючись на ст.ст. 116-119 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСОБА_1 просить витребувати у ТОВ «Інстафінанс» оригінал електронного доказу (інформацію в електронній (цифровій) формі, який підтверджує укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Інстафінанс», а саме:
- кредитний договір, укладений в електронній формі;
- графік розрахунків, що є невід'ємною частиною договору в електронному вигляді.
Заява обґрунтована тим, що не розуміючи звідки взялась заборгованість, 21.04.2021 позивач направив запит ТОВ «Інстафінанс» з проханням надати кредитний договір, інформацію щодо заборгованості позивача та заяву про досудове врегулювання, проте ТОВ «Інстафінанс» відповіді не надало.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично заяву передано судді по реєстру 12.05.2021.
Дослідивши матеріали заяви суд вважає за необхідне зазначити наступне
Відповідно до п.п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів, зокрема, зазначається:
-повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
-повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
-обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Проте заявник, звертаюсь до суду із заявою про витребування доказів до подання позовної заяви не дотримався вимог для відповідної заяви, а саме:
- вказав не точну адресу свого місця проживання (перебування), зазначивши: « АДРЕСА_1 »;
- не зазначив повне найменування іншої сторони, її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Так, зміст заяви про забезпечення доказів містить посилання на майбутнього відповідача із зазначенням лише «ТОВ «Інстафінанс», тобто без вказівки місцезнаходження та ідентифікаційного коду такої особи.
- не навів обґрунтування необхідності застосування саме інституту забезпечення доказів в контексті приписів ч. 1 ст. 116 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Отже, інститут забезпечення доказів покликаний не стільки на здобуття доказів, які стосуються предмету доказування і мають значення (потрібні) для вирішення справи, скільки, насамперед, на запобігання їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і лише за наявності відповідних умов та обставин, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Звідси основною складовою заяви про витребування доказів має бути обґрунтування та доведення обставин, які свідчать про існування достатніх підстав вважати, що такі докази можуть бути в подальшому втрачені.
Разом з тим, подана заява таких обґрунтувань не містить.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) викладено наступну правову позицію:
«Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».
Суд ще раз звертає увагу на те, що в матеріалах, які є предметом розгляду, не наведено будь-яких обставин та доказів, які дають підставу припускати, що докази, які заявник наразі просить суд витребувати, можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Вбачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до «здобуття доказів», а не їх «забезпечення», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.
З огляду на зміст заяви, її обґрунтування, додані до неї документи, а також зазначену правову позицію Верховного Суду, наразі суд не вбачає підстав для розгляду відповідної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Разом з тим, суд роз'яснює, що у разі подання позову, заявник не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про витребування визначених доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 84, 116, 117, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви - повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич