СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19958/20
пр. № 2/759/2078/21
18 травня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - П'ятничук І.В.,
за участю секретаря - Марус А.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,-
У листопаді 2020 року ОСОБА_5 звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення Святошинського районного суду міст Києва від 15.02.2011 і на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.10.2019.
Як на підставу для зменшення розміру присуджених судами аліментів позивач посилається на проблеми зі здоров'ям, стан якого погіршується, а також те, що на його утриманні перебуває батько та мати.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та надано відповідачці строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів з дня вручення відповіді позивача на відзив подати заперечення на відповідь.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 14 грудня 2020 року відкрито провадження у даній справі.
25 січня 2021 року від ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, у якій остання заперечувала проти зменшення розміру аліментів.
01 лютого 2021 року до суду від представника ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, які по своїй суті є відзивом на позовну заяву ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 просила відмовити позивачу у задоволенні його позову.
Ухвалою від 23 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлені вимоги з урахуванням поданих ним доказів.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували, пославшись на недоведеність позивачем своїх вимог.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 перебували у шлюбних відносинах, за час перебування в яких у сторін народилася дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин, дитина залишилась проживати з ОСОБА_7
15 лютого 2011 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 2-1838/11, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2010 року і до досягнення повноліття.
Судом також встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах, за час перебування в яких у сторін народилася дитина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин, дитина залишилась проживати з ОСОБА_3
25 жовтня 2019 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області ухвалено рішення у справі № 398/2920/19, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частини всіх видів зароітку(доходу), але не менше наж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.08.2019 і до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на наявність підстав для зменшення розміру раніше присуджених аліментів, які визначені ч. 1 ст. 192 СК України. Зокрема вказує в якості правових підстав для зменшення розміру аліментів, на зміну обставин, за яких він має матеріальну можливість сплачувати аліменти в частках, визначених рішеннями судів. Крім того, позивач посилається на наявну у нього хворобу, яка прогресує і те, що на його утриманні перебуває мати-пенсіонерка і батько, який має другу групу інфвалідності.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Диспозиція статті 192 СК України містить перелік обставин за яких суд може зменшити розмір аліментів за позовом платника аліментів, такими обставинами є зміна: матеріального стану, сімейного стану, стану здоров'я та інших обставин визначених СК України, які дають підстави для зменшення розміру присуджених судом аліментів.
Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач в позові, посилається на мінливість життєвих обставин та його сьогоднішній дохід. Крім того, позивач посилається на незадовільний стан його здоров'я.
Судом в судовому засіданні достовірно встановлено, що матеріальний стан позивача не погіршився. Докази, які надані позивачем на підтвердження цих обставин не дають змоги суду зробити беззаперечний висновок стосовно погіршення матеріального становища позивача.
Так, працездатність - це здатність до праці, що залежить від стану здоров'я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).
Постійна втрата працездатності - це повна чи часткова втрата здатності до загальної чи професійної праці.
Так, відповідно до статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров'я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сім'ї, у період карантину, для протезування, санаторно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу у встановленому порядку, а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або постійної втрати працездатності.
Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.
Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій.
Позивач у своєму позові вказує про його хворобу, в той же час надані позивачем докази, а саме копії медичних документів лише свідчать про тимчасове погіршення стану його здоров'я, а не стійку втрату працездатності.
Також позивачем не надано доказів того, за яких обставин він змінив місце роботи, де він отримував значно вищу заробітну плату на місце роботи із нижчим посадовим окладом.
Враховуючи те, що позивач не надав достатньо доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, адже вказаний факт мінливості життєвих обставин та його дохід, не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, та те, що розмір стягуваних аліментів за рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, ст. 180-183, 191, 192 Сімейного Кодексу України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.П'ятничук