Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
31 травня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2306/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
без виклику представників сторін
розглянувши подання (вх.№12448 від 28.05.2021) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергія Володимировича про тимчасове обмеження виїзду за кордон
за позовом Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )
про стягнення заборгованості
В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа за позовом Фізичної особи-підприємця Омельченко Олега Миколайовича про стягнення заборгованості.
20.05.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергія Володимировича надійшло подання (вх.№12448 від 28.05.2021) про тимчасове обмеження виїзду за кордон, в якому просить суд:
- тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), заборонити йому перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за судовим наказом щодо примусового виконання постанови у справі № 922/2306/19 від 13.02.2020 року, виданого Господарським судом Харківської області на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від «06» лютого 2020 року, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 72 200 (сімдесяти двох тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, інфляційних витрат в розмірі 16 838 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 54 коп., 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову та судового наказу про примусове виконання додаткового рішення у справі № 922/2306/19 від 13.02.2020 року, виданого Господарським судом Харківської області на виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від «13» листопада 2019 року, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
- тимчасове обмеження права виїзду за кордон покласти на Державну прикордонну службу України.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що рішення суду не виконано, оскільки боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна і доходів.
Зазначив, що ухилення Пікуна Р.І. від сплати боргу в рамках ВП№61707879, а саме несплата боргу самостійно, а також приховування належного йому майна, унеможливлює здійснення виконавцем реалізації вказаного майна боржника, а також проведення інших виконавчих лій. які б забезпечили повернення боргу стягувану.
Розглянувши подання (вх.№12448 від 28.05.2021) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергія Володимировича про тимчасове обмеження виїзду за кордон, суд зазначає наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2019 позов Фізичної особи - підприємця Омельченка Олега Миколайовича до Фізичної особи - підприємця Пікуна Романа Івановича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Пікуна Романа Івановича на користь Фізичної особи - підприємця Омельченка Олега Миколайовича суму заборгованості у розмірі 89 000,00 грн., пеню у розмірі 1 377,60 грн., індекс інфляції у розмірі 17 555,95 грн., 3% річних у розмірі 2 670,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2019 заяву (вх.№26722 від 06 листопада 2019) представника Фізичної особи - підприємця Омельченка Олега Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Пікуна Романа Івановича на користь Фізичної особи - підприємця Омельченка Олега Миколайовича витрати на професійну правничу допомогу в розмір 2 500,00 грн. В іншій частині відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2019 року у справі №922/2306/19 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Пікуна Романа Івановича на користь Фізичної особи - підприємця Омельченка Олега Миколайовича 72 200,00 грн. основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 16838,54 грн., 1335,40 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Омельченка Олега Миколайовича на користь Фізичної особи - підприємця Пікуна Романа Івановича 2624,07 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
13.02.2020 на виконання додаткового рішення та постанови у даній справі видано відповідні накази.
Як вбачається з наданих приватним виконавцем матеріалів, останнім вчинено ряд виконавчих дій з метою виконання судового рішення у даній справі.
Так, 11.03.2020 та 16.03.2020 на підставі вищезазначених наказів приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61523158 та №61558721 відповідно.
02.04.2020 виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження за № 61707879.
Як стверджує виконавець, на теперішній час ні постанова Східного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2020 року по справі №922/2306/19 про стягнення з Пікуна Романа Івановича на користь Омельченка Олега Миколайовича боргу у розмірі 90373,94 грн., ні додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у справі №922/2306/19 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. боржником Пікуном Романом Івановичем (РНОКПП: НОМЕР_2 ) не виконані, в тому числі добровільно. Хоча боржник обізнаний про свій обов'язок сплатити заборгованість в межах даного виконавчого провадження, адже виконавцем здійснюється повідомлення боржника про вчинення виконавчих дій по ЗВП№ 61707879.
За даними Державної фіскальної служби України у боржника є відкриті рахунки, а саме: AT «СБЕРБАНК», AT КБ «ПРИВАТБАНК», AT «ОЩАДБАНК», AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», AT «УКРСИББАНК».
12.03.2020, 02.04.2020, 07.07.2020 та 24.11.2020 винесені постанови про арешт коштів боржника, та виставлені платіжні вимоги. Частково були списані грошові кошти у розмірі 417,09 грн. Кошти на рахунках відсутні.
За даними Управління Пенсійного фонду України останнє місце роботи боржника: ТОВ «ВЕТЛІДЕР». 08.04.2020 винесена постанова про звернення на заробітну плату боржника, та направлена для виконання в бухгалтерію підприємства. Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати з ТОВ «ВЕТЛІДЕР», боржник Пікун Р.І. зарплату не отримував.
Виходом виконавця за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що Пікун Р.І. за вказаною адресою прописаний, але не мешкає. Майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення, за цією адресою не виявлено.
За даними Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області громадянин Пікун Роман Іванович , ІНФОРМАЦІЯ_1 документувався паспортом для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 25.05.2016 терміном дії до 25.05.2026.
На переконання приватного виконавця, наявність діючого паспорта у Пікун Р.І. надає йому реальну можливість перетину кордону України, з метою ухилення від виконання рішення суду, що може спричинити завдання шкоди законним інтересам стягувачу.
Згідно наданих пояснень Пікуна Р.І. встановлено, що боржник працює ветеринарним лікарем в ТОВ «ВЕТЛІДЕР», але доходів не отримує, мешкає на зйомних квартирах, власного житла не має.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником Пікун Р.І. зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 .
Вищевказане нерухоме майно не було реалізовано на третіх електронних торгах, які відбулись 02.11.2020.
Стягувач відмовився отримати нереалізоване майно за ціною третіх електронних торгів.
12.03.2020 приватним виконавцем Цимбалом С.В. в рамках ВП№61707879 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на належні Пікуну Р.І. транспортні засоби - легковий автомобіль ЗАЗ11057 з д.н.з. НОМЕР_4 та легковий автомобіль DAEWOO MATIZ з д.н.з. НОМЕР_5 , а також постанову про розшук майна боржника, а саме вищевказаних транспортних засобів.
Даний факт також підтверджується відповіддю начальника Департаменту патрульної поліції управління поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Стрижак А. №1331/41/14/01-2021 від 11.02.2021, відповіддю Міністерства внутрішніх справ України на №99617423 від 24.03.2021.
Як стверджує приватний виконавець, боржник Пікун Р.І. володіє вказаними транспортними засобами, реалізація яких могла б забезпечити часткове виконання зобов'язань в рамках виконавчого провадження №61707879, натомість боржник свідомо ухиляється від виконання рішень суду та переховує належні йому транспортні засоби, що унеможливлює реалізацію виконавцем вказаного рухомого - на торгах.
Відповідно до відповіді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби №6504/6/20-40-24-15-20 від 02.03.2021, обсяг доходу за 2020 рік Пікун Р.І. складає 313 887,29 грн.
Однак маючи задекларований дохід боржник продовжує не виконувати рішення суду в рамках ВП№61707879.
На переконання приватного виконавця, Пікун Р.І. стабільно виїжджає за кордон, а отже має фінансову можливість кожного разу оплачувати такі не дешеві поїздки. Крім цього активний перетин боржником кордону дає підстави вважати, що Пікун Р.І. має всі об'єктивні можливості виїхати за кордон з метою уникнення виконання рішень суду щодо сплати його заборгованості перед стягувачем, та не повернутись на територію України в подальшому, чим порушить права Омельченка О.М. на отримання завданої йому не виконанням договірних зобов'язань шкоди. Отже, всі вжиті виконавцем заходи не дали бажаного результату, Пікуном Р.І. так і не виконуються рішення суду належним чином.
На підтвердження зазначеного приватний виконавець надав довідку Адміністрації Державної прикордонної служби України №91-3366\015-21 від 29.01.2021.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Нормами п.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 №261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
У рішенні в справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З огляду на викладене, судом встановлено, що приватним виконавцем у повному обсязі вчинені усі необхідні дії для примусового виконання судового рішення, проте, боржник ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд також вважає за необхідне зазначити, що ст.129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст.36 названого Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, за приписами ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).
При цьому, суд вважає, що вищенаведені виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки, в силу приписів ч.1 ст.18 Закону, державний/приватний виконавець зобов'язаний вживати усіх можливих заходів, передбачених Законом з примусового виконання рішень.
Матеріалами справи підтверджується, що приватним виконавцем вчинялись дії та вживались можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв'язку з відсутністю достатньої суми коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна, ухилення боржника від виконання вимог державного виконавця, останній позбавлений можливості виконати судовий наказ.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення боржника від виконання остаточного рішення суду та враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання остаточних судових рішень, суд дійшов висновку про можливість застосувати до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що наведена міра може змусити боржника виконати свої зобов'язання за судовим рішенням або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов'язання із стягувачем, а тому подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника підлягає задоволенню.
При цьому суд, оскільки ч.4 ст.337 ГПК України встановлено, що суд негайно розглядає подання виконавця, вважає за доцільне розглянути дане подання негайно без повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб та приватного виконавця.
Керуючись ст.ст. 232-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
Подання (вх.№12448 від 28.05.2021) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергія Володимировича про тимчасове обмеження виїзду за кордон - задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), заборонити йому перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за судовим наказом щодо примусового виконання постанови у справі № 922/2306/19 від 13.02.2020 року, виданого Господарським судом Харківської області на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2020 року, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 72 200 (сімдесяти двох тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, інфляційних витрат в розмірі 16 838 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 54 коп., 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову та судового наказу про примусове виконання додаткового рішення у справі № 922/2306/19 від 13.02.2020 року, виданого Господарським судом Харківської області на виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пікуна Романа Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Омельченка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Ухвалу підписано 31.05.2021.
Суддя Т.О. Пономаренко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.