Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1203/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, місто Київ, вул. Білоруська, 3)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, 6/8)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось 06.04.2021 р. до Господарського суду Харківської області з позовом до акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" з вимогою про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8467,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-0474834/05НТ від 21.11.2019, внаслідок настання 11.12.2019 року страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) та пошкодження автомобіля, який належить страхувальнику, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8467,20 грн. Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода ( ОСОБА_1 ), була застрахована відповідачем - Акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Гарант" на підставі полісу № А01053330, проте останній на вимогу позивача не здійснив дій щодо виплати страхового відшкодування. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1203/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
19.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8879), в якому відповідачем вказано про те, що розмір франшизи повинен встановлюватися за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі якого здійснюється відшкодування, а саме за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.06.2019 р., що укладений між AT “СК “МЕГА-ГАРАНТ” та громадянином ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 5 Полісу №АО/1053330 встановлено розмір франшизи в розмірі 2 000,0грн.
У відзиві відповідач вказує на те що, розрахунок суми був проведений позивачем на підставі рахунку ТОВ “Автоцентр - Україна Плюс” №СЧТ0088100 від 24.01.2020, згідно якого вартість ремонту автомобіля “SKODA RAPID”, д.н.з. НОМЕР_1 становила 8467,20 грн.
Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля “ЗАЗ TF699P”,д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована AT “СК “МЕГА-ГАРАНТ” згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО/1053330, діючого станом на 11.12.2019 , з лімітом за шкоду майну 100 000,00 грн., розміром франшизи - 2 000,00 грн, тому, на думку відповідача, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи.
Відзив на позовну заяву з доданими до нього документами (за вх. №8879 від 19.04.21) досліджено та приєднано до матеріалів справи.
06.05.2021 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", через канцелярію суду (вх.№10215) надійшла заява в якій просить суд вважати відзив відповідача у цій справі неподаним, оскільки , як посилається позивач, в якості додатків до відзиву відповідач надіслав позивачу лише копію витягу з ЄДР щодо АТ СК "Мега -гарант", іншій додатків не було надіслано.
Судом досліджено відзив поданий AT “СК “МЕГА-ГАРАНТ” разом із описом вкладення від 19.04.2021року, вказаний вище опис містить докази направлення відзиву на позовну заяву з додатками на адресу позивача, тому підстави вважати відзив у цій справі неподаним у суду відсутні, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача(вх.№10215 від 06.05.2021 року).
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Між Представництвом ТОВ «Кусум Фарм» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі за текстом - Позивач) був укладений Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 006-0474834/05НТ (далі за текстом - договір страхування), за яким застраховано транспортний засіб «SKODA RAPID», державний № НОМЕР_1 .
В період дії договору страхування, 11.12.2019 року в місті Павлограді, на вулиці Ватоліної4, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «SKODA RAPID», державний № НОМЕР_1 (власник - ТОВ «Кусум Фарм», водій - ОСОБА_3 ), та «ЗАЗ», державний № НОМЕР_3 (власник - ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_1 ).
Відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 року, винним в скоєнні ДТП є ОСОБА_1 .
Після вищезазначеної події потерпіла сторона в ДТП (Представництво ТОВ «Кусум Фарм») звернулась до Позивача із Заявою про виплату страхового відшкодування за подією, що мала місце 11.12.2019 року за участю застрахованого автомобіля, з метою отримання виплати страхового відшкодування. Оскільки, даний випадок є страховим за договором страхування № 006-0474834/05НТ, Позивачем вищевказана заява була прийнята та було здійснено дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.
Позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 8467,20 грн. Даний факт підтверджується страховим актом та платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування
Згідно цього Рахунку, вартість ремонту автомобіля «SKODA RAPID», державний № НОМЕР_1 становить 8467,20 грн.
Виплата страхового відшкодування здійснювалась на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ Автоцентр-Україна Плюс в сумі 8467,20 грн.
Як встановлено, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ», державний N9 НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, був застрахований в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант» (далі за текстом - Відповідач) за полісом № АО/1053330.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач 26.05.2020 року направив на адресу Відповідача вимогу (заяву) про виплату відшкодування, але така вимога (заява) залишилась без задоволення .
Невідшкодування відповідачем зазначеної суми стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Страхування, згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17.
Матеріали справи свідчать про дотримання позивачем річного строку з моменту скоєння ДТП на звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Оскільки полісом № АО/1053330 передбачена франшиза у розмірі 2 000,00 грн., страхове відшкодування має бути зменшене на цю суму.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 6467,20 грн., внаслідок проведеного розрахунку: 8 467,20 грн. (розмір виплаченого відшкодування) - 2 000,00 грн. (франшиза).
Отже, позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 6467,20 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на те, що спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов'язань, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2270,0 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.
На підставі ст.ст. 9, 16, 20, 25 Закону України "Про страхування", ст.ст. 6, 11, 512, 514, 979, 993 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, 6/8; ідент. код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, місто Київ, вул. Білоруська, 3; ідент. код 20344871) - 6467,20 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,0грн.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач : Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, місто Київ, вул. Білоруська, 3; ідент. код 20344871).
Відповідач :Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, 6/8; ідент. код 30035289).
Повне рішення складено "31" травня 2021 р.
Суддя О.О. Присяжнюк