ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2021Справа № 910/3459/21
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Компанія" (адреса місцезнаходження: 21037, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 6, прим. 99; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 35)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5)
про стягнення заборгованості,
Представники сторін:
від позивача: Клименко А.П. - адвокат
від відповідача: Карпенко І.В. - адвокат;
04 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Компанія" (позивач) надійшла позовна заява № 0103-20 від 01.03.2021 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути штраф за прострочення доставки вантажу за договором про надання послуг № 08541/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про надання послуг № 08541/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач порушив строки доставки товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/3459/21 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.2021 року.
02 квітня 2021 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% до розміру 119 421, 05 грн., а також застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 року судом оголошено перерву на 05.05.2021 року.
29 квітня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечив щодо обставин, викладених у відзиві на позов та зменшив розмір позовних вимог до 238 842, 10 грн. у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою.
05 травня 2021 року суд закрив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності, а також зменшити розмір штрафних санкцій на 50% до розміру 119 421, 05 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
12.02.2018 року між ТОВ "Перша Логістична Компанія" та ПАТ "Українська залізниця" (далі - Відповідач) було укладено Договір № 08541/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Згідно п. 8.8 Договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Пунктом 12.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладними ЕЦП в АС "Месплан", або АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 року до 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться з письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
На виконання договору відповідачем надавались позивачу послуги залізничного перевезення вантажів, а саме у вересні 2019 року та у січні 2020 року АТ "Укрзалізниця" здійснило перевезення вантажу, одержувачем якого було Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", а вантажовідправником виступав позивач.
Вказані перевезення оформлені наступними залізничними накладними:
- по маршруту: ст. Старокостянтинів І (код 334103) - ст. Чорноморська (експ. для ТІС) (код 403002) №№ 34809400 від 01.09.2019 року, 34831008 від 03.09.2019 року, 34848382 від 04.09.2019 року, 34835918 від 03.09.2019 року, 34858159 від 05.09.2019 року, 34899781 від 09.09.2019 року, 34899807 від 09.09.2019 року, 32025728 від 18.09.2019, 34848887 від 04.09.2019 року, 32110124 від 24.09.2019 року, 33569815 від 27.01.2020 року;
- по маршруту: ст. Суховоля (код 340301) - ст. Чорноморська (експ. для ТІС) (код 403002) №№ 34839944 від 03.09.2019 року, 33436353 від 12.01.2020 року;
- по маршруту: ст. Деражня (код 331001) - ст. Чорноморська (експ. для ТІС) (код 403002) №№ 34904292 від 09.09.2019 року, 34882613 від 07.09.2019 року, 34882589 від 07.09.2019 року, 3491867 від 10.09.2019 року.
Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно із п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).
Згідно з ст. 133 Статуту, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
На підставі викладеного вище Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс» передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Компанія" право пред'явлення претензії та позову за несвоєчасну доставку вантажу у залізничних вагонах до перевізника.
Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно із п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
У інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, за наслідком аналізу наведених вище норм законодавства, додатково зазначено, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу становить 238 842, 10 грн.
Розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу є обґрунтованим, арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідачем заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку штрафу не наведено.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог Законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту залізниць встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.
Відповідно до п. "д" ст. 134 Статуту залізниць встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до ст.135 Статуту залізниць, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.
Згідно ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
При цьому ч.ч. 1, 3, 4 ст. 315 ГК України конкретизовано, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Таким чином, позов до перевізника може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями п.п. 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 ГК України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду № 905/487/19 від 4 березня 2020 р.
З матеріалів справи слідує, що позивач направив відповідачу претензії №№ 370 від 22.03.2020 року, 372 від 24.03.2020 року, 371 від 24.03.2020 року, 381 від 25.03.2020 року, 380 від 25.03.2020 року сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
При цьому, всупереч вимог ст. 74 ГПК України станом на момент розгляду даної справи доказів які б свідчили про часткове або повне відхилення претензій Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Компанія" суду не надано.
Крім того, відповідно до вимог п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які набрали чинності 2 квітня 2020 р. до спливу строку позовної давності у спірних відносинах, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З матеріалів справи слідує, що в суд з указаним позовом позивач звернувся 04 березня 2021 р., тобто в межах строку позовної давності.
Тому посилання відповідача на перебіг строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом є безпідставними.
У своєму відзиві відповідач наголосив лише на відсутності його вини у простроченні доставки. Однак, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача, оскільки на залізничній накладній не проставлені відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
Жодних доказів в підтвердження викладених у відзиві посилань на те, що прострочення перевезення вантажу було здійснене не з вини залізниці, відповідач суду не надав. Вказані твердження обґрунтовані лише повідомленням структурного підрозділу відповідача, яке взагалі не було надано відповідачем у матеріали справи.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 238 842, 10 грн. штрафу.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу на 50% до 119 421, 05 грн.
У клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Також відповідач зазначає, що з січня 2019 року АТ "Українська залізниця" позбавлена пільг зі сплати земельного податку. Крім того, відповідач посилається на те, що зупинка регулярних пасажирських перевезень залізницею з метою запобігання коронавірусної хвороби призвела до неотримання значних доходів.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
На відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
У постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Оцінюючи наведені заявником доводи щодо наявності підстав для зменшення штрафу, суд зазначає, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке здійснює вантажні, пасажирські перевезення, а також перевезення військових пасажирів та перевезення військових вантажів в зону операції об'єднаних сил. В той же час, суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому товариству зривом плану пасажирських та вантажних перевезень, ремонту рухомого складу та верхньої будови колії на залізницях України, що у свою чергу може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави.
Судом взято до уваги добросовісну поведінку відповідача (зобов'язання з перевезення вантажу залізницею виконано в повному обсязі).
З наданого відповідачем у матеріали справи проміжного скороченого консолідованого звіт про фінансові результати АТ "Українська залізниця" станом на 30.06.2020 року, збитки відповідача від господарської діяльності за 6 місяців 2020 року становлять 8792015 тис. грн. Наведене підтверджує доводи відповідача про збитковість АТ "Українська залізниця".
Разом з тим, надаючи оцінку фінансовому стану обох сторін, суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Враховуючи вказані вище обставини, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, ураховуючи фінансовий стан обох сторін, враховуючи, що заявлена до стягнення сума штрафу не є співрозмірною із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, керуючись положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 50%, що ставить 119 421, 05 грн.
З урахуванням наведеного, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу суд вважає за можливе задовольнити.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу суд задовольняє позовні вимоги частково.
Оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3 582, 70 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Компанія" (адреса місцезнаходження: 21037, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 6, прим. 99; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 35; код ЄДРПОУ 37678031) штраф за несвоєчасну доставку вантажу на суму в розмірі 119 421, 05 грн. та судовий збір у розмірі 3 582, 70 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.05.2021 р.
Суддя М.В. Данилова