26 травня 2021 р.Справа № 520/6799/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 26.06.20 року по справі № 520/6799/2020
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради третя особа Військова частина НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року та викласти речення з першого по третє резолютивної частини у наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (вул. Різдвяна, буд. 1, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03196676), третя особа Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік шляхом її нарахування в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населенні адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (вул. Різдвяна, буд. 1, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03196676) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 ріж в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми шляхом донарахування та надання до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевського, буд. 51, м. Харків. 61002, код ЄДРПОУ 0319667) відповідних відомостей». Просить здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» Управління веде автоматизований банк даних, який створено для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України. Вказує, що позивач в Управлінні на обліку в базі Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій, не перебуває. Третьою особою (за територіальним принципом) до Управління було надано списки, в яких зазначено, що позивач згідно зі ст.12 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має, зокрема, право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня (як учасник бойових дій), розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Нарахування разової допомоги до 5 травня у 2020 році позивачеві проводилося згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 1390,00 грн. Стверджує, що Управління в межах повноважень може лише здійснювати донарахування суми допомоги позивачеві з подальшим наданням усіх передбачених чинним законодавством документів (супровідного листа, розпорядження та розрахунку) до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з метою вчинення цією юридичною особою подальших дій в межах компетенції. Вважає, що факт не залучення судом першої інстанції до справи у якості співвідповідача юридичної особи, яка реалізує повноваження щодо безпосередньої виплати призначеної Управлінням допомоги, а саме Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, призвело до суттєвого порушення прав та законних інтересів відповідача по справі. Порушення прав відповідача міститься у визнанні бездіяльності особи щодо повноважень, не віднесених до її компетенції, протиправною, а також покладення на особу зобов'язання, яке входить компетенції іншої особи. Зауважує, що обов'язкова участь вищезазначеної юридичної особи у процедурі виплати спірної допомоги підтверджується, окрім іншого, приписами абз.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112. Зазначає, що відсутність в Управління повноважень щодо безпосередньої сплати спірної допомоги передбачає також відсутність відповідних бюджетних видатків, які можуть бути спрямовані на виконання оскарженого рішення суду. Вважає, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості у наявній редакції резолютивної частини. Підкреслює, що Управління є належним відповідачем по справі, тому що незалучення іншої особи у якості співвідповідача не впливає на процесуальний статус безпосередньо Управління. Проте, відповідач вказує на наявність підстав для внесення змін до резолютивної частини рішення, які призведуть до його відповідності до вимог процесуального закону та приписів матеріального права. Стверджує на необхідності залучення до апеляційного розгляду справи Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевського, буд. 51, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 0319667) на підставі ч. 2 ст. 49 та абз. 2 ч. 1 ст. 306 КАС України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 року зупинено провадження у справі №520/6799/2020 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 року поновлено провадження у справі №520/6799/2020 за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Позивачем подано до суду заяву про залучення до справи №520/6799/2020 в якості співвідповідача Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевського, буд. 51, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 0319694).
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника Військової частини НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_4 .
Також позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу здійснено виплату грошової допомоги в сумі 1390 гривень, яку перераховано Управлінням праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради на спеціальні рахунки Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач, вважаючи, що розмір допомоги не відповідає нормам чинного законодавства, що діяли на момент виплати допомоги, а саме без урахування рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, спірним питанням у даній справі є розмір грошової допомоги до 5 травня, яку позивач повинен був отримати у 2020 році.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 ст.116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон №3551-XII).
01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон №367-ХІV), яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Відповідно до пп.5 п.63 розд. І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №112 встановив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова Кабінету Міністрів України №112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), яка, враховуючи ч.5 ст.242 КАС України, повинна враховуватися судом апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у 2020 року разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Новобаварського району Харківської міської ради виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми.
Посилання апеляційної скарги на те, що позивач в Управлінні на обліку в базі Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій, не перебуває, відхиляються колегією суддів, оскільки це не є вирішальним при визначенні підстав для виплат. Наявність у позивача права на отримання спірної допомоги підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим апелянтом. Спірним питанням у даній справі є розмір грошової допомоги до 5 травня, яку позивач повинен був отримати у 2020 році.
Доводи апеляційної скарги про те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, разової грошової допомоги до 5 травня, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради не має правових підстав для виплати грошової допомоги в розмірах, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України №112, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна була виплачуватись позивачу у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не залучив до участі у справі Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації як співвідповідача, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки в спірних правовідносинах Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради є органом, який уособлює державу щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням праці та соціального захисту населення Новобоварського району Харківської міської ради перераховано частину одноразової грошової допомоги на рахунок Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог п.2 постанови Кабінету Міністрів України №112 військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.
Тобто, чинним законодавством передбачено, що районні органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат мають повноваження щодо нарахування коштів кожен самостійно.
Крім того, чинним законодавством не зобов'язано районні органи соціального захисту населення передавати відомості для нарахування грошової допомоги до центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Отже, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради є належним відповідачем по справі і відсутня необхідність у залученні, як зазначає позивач та відповідач, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в якості співвідповідача у даній справі.
Також, щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних призначень для виплати грошової допомоги у розмірах, що передбачено Законом №3551-ХІІ, а також посилання на те, що рішення суду першої інстанції, яким відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити вказану допомогу не може бути виконано відповідачем, оскільки відсутній механізм нарахування, то колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетних призначень у державних органів для виконання своїх зобов'язань щодо виплати соціальних допомог громадянам, або відсутність певного механізму для нарахування та виплати таких допомог не може виправдовувати ці органи у невиконанні ними таких зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 по справі № 520/6799/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 31.05.2021 року