25 травня 2021 р.Справа № 520/19052/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 01.03.21 року по справі № 520/19052/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Управління Державної казначейської служби України в Київському районі м. Харкова Харківської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Управління Державної казначейської служби України в Київському районі м. Харкова Харківської області, в якому просив суд першої інстанції:
- визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) звернутися із поданням до відповідного органу Казначейства про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, а саме: у розмірі 4137,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять сім гривень грн. 00 коп.).
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн (сім тисяч гривень) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування вимог посилався на протиправність рішення відповідача про відмову відповідача у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх), третя особа - Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (вул. Алчевських, буд. 44, корп. А, м. Харків,61024) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнано протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) звернутися із поданням до відповідного органу Казначейства про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, а саме: у розмірі 4137,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять сім гривень грн. 00 коп.).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч гривень) 00 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн.) 80 коп.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року по справі №520/19052/2020 в повному обсязі та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що Верховний Суд України 20.02.2018 року при розгляді справи № 819/1730/17 (провадження №К/9901/404/17) встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбав нерухомість вперше. Вказує, що як зазначає позивач у позові, суму 4137,00 грн. він сплатив помилково, але при цьому позивач не надає до суду доказів помилковості сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Посилається, що із наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 4137,00 грн. для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката зазначає наступне при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначає, що відповідно до висновку наведеному в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зазначає, що можна зробити висновок, що вимога представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 .
Учасники по справі про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечив щодо задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечив щодо стягнення вказаних витрат у суді апеляційної інстанції.
Позивач та третя особа, будучи належним чином повідомленими, не з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2020 року між позивачем - ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні проекти» яке діє від власного імені та в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Слобожанець» укладено договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області О.О. Петриченко та зареєстрований в реєстрі за № 7799, згідно з яким позивач придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу від 02.11.2020 року продаж квартири вчинено за 413 700,00 (чотириста тринадцять тисяч сімсот) гривень.
02.11.2020 року позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 4137,00 грн., сплата якого підтверджується копією квитанції №ПН192926С1 від 02 листопада 2020 року.
04.12.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4137,00 грн.
Листом від 17.12.2020 року № 10296-16714/Н-05/8-2000/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повідомило позивача, що органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше та зазначено, що первинність придбавання нерухомого майна може бути встановлена органами суду.
Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна, звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність відмови у поверненні ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч гривень) 00 коп., суд першої інстанції, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано також Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Так, з аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14.11.2019 року по справі №819/442/17.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 03.07.2018 р. по справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі по тексту - Порядок № 787).
Приписами п.5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п. 8 Порядку № 787).
Крім того, згідно з п. 7.2 Порядку ведення органами ПФУ обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-2 суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 14.11.2019 року по справі №819/442/17 та від 28.11.2018 року по справі №813/1126/17.
Як вбачається з матеріалів даної справи, а саме завіреної копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №230638728 від 02.11.2020 року позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 7799 посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Петриченко О.О. (а.с. 9-10). Факт сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4 137.00 грн. підтверджується завіреною копією квитанції №ПН192926С1 від 02 листопада 2020 р. (а.с.11).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що в спірних правовідносинах позивач є особою, яка звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири у розмірі 4137, 00 грн., підлягає поверненню.
Отже, відсутність механізму перевірки органами ПФУ інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірності рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, а також не було доведено обов'язку позивача надавати конкретні документи щодо факту відсутності попереднього придбання нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що Верховний Суд України 20.02.2018 року при розгляді справи № 819/1730/17 (провадження №К/9901/404/17) встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, а тому таким чином спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбав нерухомість вперше, колегія суддів відхиляє, як такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні змісту вказаного рішення, оскільки його висновки жодним чином не суперечать висновкам суду апеляційної інстанцій у даній справі.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав до суду доказів помилковості сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а також доводи апеляційної скарги про те, що із наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 4137,00 грн. для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду, колегія суддів відхиляє, як такі, що не впливають на вирішення даної справи з урахуванням наведеного вище.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) звернутися із поданням до відповідного органу Казначейства про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, а саме: у розмірі 4137,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять сім гривень грн. 00 коп.).
Відповідно, з урахуванням задоволення наведених вище позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн.) 80 коп.
Разом з тим, що стосується стягнення судом першої інстанції за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, З під'їзд, 2 поверх код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч гривень) 00 коп., то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі по тексту - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Так, як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн. його представником було надано наступні документи:
- належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2020 р. відповідно до якого предметом договору є надання адвокатом ( ОСОБА_2 ) усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту ( ОСОБА_1 ) у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а.с.15-16);
- належним чином завірена копія ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серія АХ №1023668 відповідно до якого адвокат Бірючинський Е.О. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 04.09.2020 р. надавав правничу (правову) допомогу ОСОБА_1 у Харківському окружного адміністративному суді (а.с.14);
- належним чином завірену копію додатку договору про надання правової допомоги від "04" вересня 2020 р. від "21" грудня 2020 р. (а.с. 17);
- належним чином завірена копія розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу адвоката Бірючинського Е.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2114, видане на підставі Рішення Ради адвокатів Харківської області №121 від 12.07.2017 р. ( 21.12.2020 - попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин; кількість витраченого часу - 1 год.; ставка за годину - 1000 грн.; вартість - 1000 грн.; 22.12.2020 -вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; кількість витраченого часу - 2 год.; ставка за годину - 1000 грн.; вартість - 2000 грн.; 22.12.2020 - 24.12.2020 - підготовка процесуальних документів до суду та подача позову кількість витраченого часу - 4 год.; ставка за годину - 1000 грн.; вартість - 4000 грн.; разом 7000 грн.; фактично сплачено 7000 грн. (а.с. 19);
- належним чином завірений акт про прийняття - передачу наданих послуг від 24 грудня 2020 року відповідно до якого виконавець (адвокат Бірючинський Е.О.) 21 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року надав Замовнику ( ОСОБА_1 ) юридичні послуги відповідно до розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 04.09.2020 року та додатку до нього від 21.12.2020 року, а Замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг становить 7 000,00 (сім тисяч) гривень. (а.с.20);
- належним чином завірена квитанція до прибуткового касового ордера №21/12 від 21 грудня 2020 року, відповідно до якої адвокатом Бірючинський Е.О. прийнято від ОСОБА_1 7000 грн. (сім тисяч гривень) (а.с. 21).
Колегія суддів, зазначає, що вищевказані документи підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч.ч. 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 19.09.2019 р. по справі №810/2816/18 обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем по справі, у відповідності до ч.6 ст. 134 КАС України, було заявлено відповідне клопотання, шляхом зазначення про це у відзиві на адміністративний позов (а.с. 30 - 34).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Окрім того, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 р. по справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч гривень) 00 коп. є суттєво завищеною такою, що не є співмірною із складністю справи, роботою (наданими послугами); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки як вбачається з матеріалів даної справи розгляд даної справи в суді першої інстанції відбувався в порядку спрощеного провадження; заявлена сума вказаних витрат майже вдвічі перевищує суму помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна, що є предметом спірних правовідносин; обсяг наданої правової допомоги (послуг) фактично пов'язаний лише зі складенням та зверненням з позовною заявою до суду першої інстанції; сума, яка заявлена до відшкодування позивачу не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.
Відповідно доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч гривень) 00 коп. є помилковими та необґрунтованими.
При цьому, враховуючи принципи обґрунтованості, пропорційності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що належною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є сума у розмірі 2000 грн. 00 грн.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
Статтею 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі №520/19052/2020 підлягає зміні, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень) 00 коп. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі №520/19052/2020 підлягає залишенню без змін.
Щодо заявленої представником позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн. 00 коп., то колегія суддів зазначає наступне.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача було надано наступні документи:
- належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2020 р. відповідно до якого предметом договору є надання адвокатом ( ОСОБА_2 ) усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту ( ОСОБА_1 ) у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів;
- належним чином завірену копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серія АХ №1023668 відповідно до якого адвокат Бірючинський Е.О. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 04.09.2020 р. надавав правничу (правову) допомогу ОСОБА_1 у Другому апеляційному адміністративному суді;
- належним чином завірену копію додатку договору про надання правової допомоги від "04" вересня 2020 р. від "14" травня 2021 р.;
- належним чином завірена копія розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу адвоката Бірючинського Е.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2114, видане на підставі Рішення Ради адвокатів Харківської області №121 від 12.07.2017 р., відповідно до якого надано правову допомогу (послугу) 14.05.2021 з підготовки процесуальних документів, а саме відзиву на апеляційну скаргу для Другого апеляційного адміністративного суду та подача , 3 год. витраченого часу, ставка за годину 1000 грн., вартість 3000 грн., разом на суму 3000 грн.; фактично сплачено 3000 грн. (а.с. 19);
- належним чином завірений акт про прийняття - передачу наданих послуг від 14 травня 2021 року відповідно до якого виконавець (адвокат Бірючинський Е.О.) 14 травня 2021 року надав Замовнику ( ОСОБА_1 ) юридичні послуги відповідно до розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 04.09.2020 року та додатку до нього від 14.05.2021 року , а Замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг становить 3 000,00 гривень.
- належним чином завірена квитанція до прибуткового касового ордера №21/12 від 14 травня 2020 року , відповідно до якої адвокатом Бірючинський Е.О. прийнято від ОСОБА_1 3000 грн. (три тисячі гривень).
Колегія суддів, зазначає, що вищевказані документи підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 01.09.2020 р. по справі №640/6209/19 судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, зокрема заперечив щодо заявленої представником суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., тим самим в розумінні наведеної вище норми КАС України заявивши відповідне клопотання.
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 року по справі №2040/6747/18, надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Колегія суддів дослідивши матеріали даної справи, зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн. 00 коп. є суттєво завищеною та такою, що не є співмірною із складністю справи, роботою (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки дана справа є не є справою значної (особливої) складності та відповідно не потребувала під час її апеляційного перегляду надання значного об'єму правової допомоги; обсяг наданої правової допомоги (послуг), пов'язаний, виключно з написанням відзиву на апеляційну скаргу, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.
При цьому, колегія суддів враховує, зазначені вище висновки, щодо обґрунтованості суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, в розмірі 2000 грн. та відповідно неможливості перевищення таких витрат у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає за можливе обмежити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначивши таку суму в розмірі 1000 грн. 00 коп.
При цьому, колегія суддів не вбачає невідповідності витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп., виконаній адвокатом роботи (наданих послуг) в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень ) 00 коп.
Керуючись ст.ст.134, 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі №520/19052/2020 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень) 00 коп.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі №520/19052/2020 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень ) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 31.05.2021 року