31 травня 2021 р. Справа № 440/4419/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2020, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 17.01.20 по справі № 440/4419/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій просив визнати незаконними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до виплати та зобов'язати виплатити нараховану пенсію з 01.03.2017 без обмежень її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії до виплати, починаючи з 01.03.2017.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимального розміру, визначеного частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.03.2017.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 грн 40 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що пенсія позивача до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI не перевищувала максимальний розмір пенсії та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку, а тому норма пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону на позивача не поширюється.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 27.04.1987 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу (а.с. 44).
В межах спірних правовідносин позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, в результаті якого розмір такої пенсії склав: з 01 березня 2017 року - 12956,53 грн, з 01 березня 2018 року - 17759,48 грн, з 01 березня 2019 року - 22161,52 грн.
В той же час виплата пенсії здійснювалася позивачу з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: 10740,00 грн - з 01.03.2017, 13730,00 грн - з 01.03.2018, 14350,00 грн - з 01.07.2018, 14970,00 грн - з 01.12.2018, 15640,00 грн - з 01.07.2019 /а.с. 13/.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі протиправними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи те, що пенсія ОСОБА_1 була призначена у 1987 році, а у 2017, 2018, 2019 роках відповідачем був проведений перерахунок, дійшов висновку, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії останнього на підставі статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є неправомірним.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до змісту частини першої статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
У відповідності до пункту "а" частини першої статті 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року /далі - Порядок № 418/, пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення") і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють. Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію, у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.
Підпунктом "а" пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають льотний склад, який безпосередньо виконує дослідні польоти на штатних робочих місцях літальних апаратів і парашутно-десантної техніки; льотчики (пілоти)-випробувачі, штурмани-випробувачі, бортінженери-випробувачі, бортмеханіки-випробувачі, бортелектрики-випробувачі, бортрадисти-випробувачі, бортоператори-випробувачі, парашутисти-випробувачі, провідні інженери з льотних випробувань або експериментальних робіт.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 418 пенсії працівникам льотно-випробного складу при вислузі у чоловіків 25 років і у жінок 20 років призначаються в розмірі 55 процентів заробітку і за кожний рік вислуги у чоловіків понад 25 років і у жінок понад 20 років - по 1 проценту /працівникам, зазначеним у пункті "а" пункту 6 цього Порядку, - 3 проценти/ заробітку. Розмір пенсії, обчислений відповідно до зазначених норм, не може перевищувати 75 процентів заробітку. Крім того, працівникам льотно-випробного складу до пенсії за вислугу років нараховуються надбавки та підвищення, передбачені статтями 21 і 77 Закону.
Як встановлено судовим розглядом, спір між сторонами щодо підстав та дат здійснення перерахунків пенсії позивача, а також щодо розмірів пенсії, визначених внаслідок перерахунків, відсутній. Між сторонами виник спір щодо розмірів виплаченої позивачу пенсії з 01 березня 2017 року.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 (надалі - Закон № 3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, установленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону № 1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам установлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Наведені норми кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Буквальний та системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вони не звужують зміст вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас, запроваджують обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до законів № 1788-ХІІ.
Колегія суддів ураховує, що Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, розглянувши у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17, зробив висновки щодо правозастосування пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року № 5207-VI по відношенню до пенсіонерів Верховний Суд визнав непрямою дискримінацією.
Норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Як убачається з матеріалів справи, перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01 березня 2017 року, враховуючи положення Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 713).
Згідно з довідкою № 4395 від 23.10.2019, виданою Управлінням обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 13/, за період з березня 2017 по грудень 2017 року розмір перерахованої пенсії позивача становить 12956,53 грн, а розмір виплаченої пенсії - 10740,00 грн.
В контексті зазначеного щодо спірного періоду, за який позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії без застосування обмежень її максимального розміру, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2017 становить 1247,00 грн, з 01.05.2017 - 1312,00 грн., з 01.12.2017 - 1373,00 грн.
За перерахунком, здійсненим відповідачем, розмір пенсії позивача з 01.03.2017 становить:
36116,53 грн. (заробітна плата) х 75 % = 27 087,40 грн
З урахуванням зазначеного вище, розмір пенсії до виплати з обмеженням з 01 березня 2017 року до 31 грудня 2017 склав 12956,53 грн.
Тобто, у період з 01 березня 2017 по 31 грудня 2017 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищував максимальний (тобто розмір десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що станом на 01 січня 2017 року становив 12470,00 грн). Однак, відповідачем в порушення вимог Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року фактична виплата здійснювалася з 01 березня по грудень 2017 року в розмірі 10740,00 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що виходячи з положень пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, протиправними є тільки дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01 березня по грудень 2017 року в розмірі 10740,00 грн (а не десяти прожиткових мінімумів).
За таких обставин, колегія суддів убачає в діях відповідача порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, у зазначений період.
Обмеження пенсії позивача максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) як у вказаний період, так і у подальшому, здійснено відповідачем правомірно.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, у справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, застосувавши до спірних відносин лише положення абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, який в системному зв'язку з наведеними нормами цього закону має інший зміст.
Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, є помилковим, адже у справі, що розглядалася судом касаційної інстанції, надавалася правова оцінка правомірності дій органу Пенсійного фонду в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до норм Закону Україну "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням того, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів, виходячи з того, що Другим апеляційним адміністративним судом було скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, враховуючи, що рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 по справі № 440/4419/19 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з її обмеженням максимальним розміром з 01 березня по 31 грудня 2017 року в розмірі 10740,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за вислугу років за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року без обмеження її максимальним розміром, визначеним частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді І.С. Чалий О.А. Спаскін