31 травня 2021 р.Справа № 480/1545/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/1545/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.11.2020 в межах виконавчого провадження № 44198609.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача, оскільки борг за вказаним виконавчим написом становив 420 721, 66 грн., а предмет застави реалізовано за ціною 71 920, 00 грн, тому виконавче провадження № 44198609 повинно бути завершено згідно п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ще до заяви стягувача з повернення виконавчого документа.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває зведене виконавче провадження № 44932829 про стягнення з ОСОБА_1 на користь групи стягувачів заборгованості.
До складу зведеного виконавчого провадження входив і виконавчий документ про стягнення заборгованості на користь ТОВ "Вердикт Капітал", зокрема виконавче провадження № 44198609 з примусового виконання виконавчого напису № 878 виданого 11.03.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль МАЗ-544008-060-03 1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для погашення заборгованості ОСОБА_1 па користь ТОВ "ОТП Факторинг України" в сумі 422 421,66 грн.
25.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44198609 (а.с. 38).
Постановою державного виконавця від 29.09.2014 виконавче провадження № 44198609 приєднане до складу зведеного виконавчого провадження № 441932829 (а.с. 40).
26.06.2015 державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме: автомобіля МАЗ 3544008-060-031, 2008 року випуску, червоного кольору, днз НОМЕР_1 . Майно на відповідальне зберігання прийняв ОСОБА_1 (а.с. 47-49).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 по справі № 3216/19 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № ВТР 166879, виданого 11 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №878, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” на його правонаступника ТОВ “Вердикт Капітал” (36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б) (а.с. 54-58).
02.12.2019 державним виконавцем, на підставі п.1 ч. 1 ст.15 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 44198609, якою замінено стягувача з ТОВ “ОТП Факторинг Україна” на його правонаступника ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” (а.с. 59-60).
До відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшла заява ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” в якій зазначено, що стягувач надає згоду на реалізацію описаного та арештованого майна, а саме: автомобіля МАЗ-544008-060-031, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що є предметом застави (а.с. 66).
21.05.2020 державним виконавцем, винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № 44198609 (а.с. 64-65).
28.05.2020 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшов звіт з незалежної оцінки майна АС 1/5-20 колісного транспортного засобу МАЗ 544008-060-031 (сідловий тягач-Е), 2008 року випуску, днз НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 та є предметом застави ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ”.
29.05.2020 державним виконавцем сторонам виконавчого провадження направлено листа про ознайомлення з експертною оцінкою майна (а.с. 67-68).
В подальшому, державним виконавцем сформовано та направлено до ДП “СЕТАМ” заявку на реалізацію арештованого державними виконавцями майна для внесення відомостей для проведення електронних торгів.
В подальшому вказане майно було реалізовано за ціною 61755,00 грн.
09.11.2020 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшла заява ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с. 69).
16.11.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий документ виконавчий напис № 878 виданий 11.03.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль МАЗ-544008-060-03 1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для погашення заборгованості ОСОБА_1 па користь ТОВ "ОТП Факторинг України" в сумі 422 421,66 грн., повернуто стягувачу (а.с. 72-73).
Вважаючи зазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті вказаної постанови відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених вимогами статті 37, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 3 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закочу), 11, 14 і 15 час тини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження” передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт па майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.4 ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 1 Закону України “Про заставу” передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 7 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення па заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Частиною 8 статті 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Частиною 1 статті 24 Закону України “Про заставу” передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
З матеріалів справи встановлено, що стягувач у виконавчому провадженні № 44198609, ТОВ "Вердикт Капітал", подав заяву про повернення виконавчого документа.
На підставі поданої заяви, відповідачем було прийнято спірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.11.2020.
Отже, відповідач приймаючи спірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу діяв на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто в межах чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про те, що виконавче провадження № 44198609 мало бути закінчене на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження згідно п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 по справі № 480/1545/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова О.В. Присяжнюк