31 травня 2021 року справа №200/1839/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. у справі № 200/1839/21-а (головуючий І інстанції суддя Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,
19 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латиш Катерина Олександрівна звернулась до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - УПСЗН, відповідач), в якій просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.; вирішити питання відшкодування судових витрат (а.с. 1-3).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/1839/21-а позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 в розмірі 6800 грн.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь позивача разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист», враховуючи висновки в Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 коп.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради суму на користь позивача суму понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп. (а.с. 31-33).
У квітні 2021 представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що між позивачем та адвокатом Латиш К.О. узгоджена сума наданої правової допомоги із деталізацією наданих послуг у розмірі 1816 грн., матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката у розмірі 1816 грн.
З урахуванням наведеного просив суд змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: “Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 1816, 00 грн.”
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов наступного висновку.
Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.2016) (а.с. 6).
У квітні 2020 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплачено позивачу щорічну одноразову допомогу до 05 травня у розмірі 1390,00 грн.
Листом від 04.02.2021 № 29-01-14/1210 відповідач повідомив позивача про те, що щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік нарахована та виплачена в сумі 1390,00 грн., розмір допомоги визначений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 №112 (а.с. 10).
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/1839/21-а оскаржено в частині стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
За унормуванням ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Латиш К.О. укладений договір № 007/01/21 від 29.01.2021 про надання правової допомоги.
За пунктом 3.1 цього договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
В пункту 1 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 007/01/21 від 29.01.2021, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням, у розмірі 1816,00 грн.
Позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 1816,00 гривень, яку йому надавав адвокат Латиш К. О. Вартість правової допомоги підтверджується:
- додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги № 007/01/21 від 29.01.21;
- довідкою від 10.02.2021 про підтвердження сплати правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 007/01/21 (а.с. 20, 20 зв. бік).
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Боттацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зменшення розміру на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним.
Слід також відзначити, що у Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 007/01/21 від 29.01.2021 вказана назва послуги «Підготовка позовної заяви», в той час як в статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» такого виду адвокатської діяльності не зазначено і в ст. 20 цього закону до професійних прав адвоката не віднесено такої дії .
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
До того ж, це не перша справа за цією категорією позовних вимог, в якій позовна заява складена адвокатом Латиш К.О.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати в сумі 1816,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи.
З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими сплату позивачем адвокату витрат на суму 500 грн. за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. у справі № 200/1839/21-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 31.05.2021 року.
Колегія суддів Г.М. Міронова
І.В. Сіваченко
Е.Г. Казначеєв