про залишення позовної заяви без руху
31 травня 2021 року справа № 580/3424/21
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/3424/21
за позовом ОСОБА_1
до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України
третя особа Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради
про визнання протиправними і скасування рішення, прийнято ухвалу.
28.05.2021 вх.19031/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, третя особа Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення (з урахуванням додатка) Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України від 25.12.2008 №19-64/806 пр.20 п.12 у частині передачі на постійне зберігання Комунальному закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради державних нагород ОСОБА_2 : ордену Леніна (номер 7899), двох орденів Червоного прапора (номер 985 та 16372) - п.146, п.147, п.148 Переліку орденів і медалей померлих громадян та їх документів про нагородження, що підлягають зберіганню у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д.І. Яворницького.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до частини 6 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника. Позовну заяву подано представником позивача - адвокатом Садовським І.В., проте у позові не зазначено відомостей згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно представника позивача.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначає, що про оскаржуване рішення дізнався 15.03.2021 під час ознайомлення з відзивом у справі № 201/98/21, тому вважає, що строк звернення не закінчився.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанова ВС від 26.02.2020 у справі № 9901/496/19).
У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 №826/13430/17 зазначено, що незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 (ЄДРСР 86401310) зазначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та врахована судом у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).
У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 зазначено: «порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Позивач про порушення своїх прав мав змогу дізнатися з моменту прийняття оскаржуваного рішення, проте до суду з даним позовом позивач звернувся 26.05.2021 (дата подачі позову на пошту), тобто з порушенням шестимісячного строку.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та врахована судом у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).
У позовній заяві у якості третьої особи позивачем визначено Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради.
Суд зазначає, що у відзиві у справі № 201/98/21 йдеться про те, що доказів передачі до Центрального народного музею Придніпровської залізниці його матірю ОСОБА_3 орденів на тимчасове зберігання не надано.
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору може бути залучена до участі у справі також за клопотанням учасників справи, проте позивачем не заявлено та не обґрунтовано, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки такої третьої особи та не зазначено на стороні позивача або відповідача належить залучити зазначену третю особу.
До позову не надано доказів, що підтверджували би наявність дійсних істотних перешкод, що унеможливлювали ознайомлення позивача з інформацією про нагороди, передані музею.
Суд зазначає, що згідно відомостей ЄДРСР ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, третя особа Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 25.12.2008 №19-64/806 (ЄДРСР 96213376), проте у позові, поданому до Черкаського окружного адміністративного суду, зданого на пошту 26.05.2021 зазначив, що позивачем не подавався інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що Комісія державних нагород та геральдики - є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородної та геральдичної справи. Завдання - розгляд питань про передачу музеям державних нагород на тимчасове або постійне зберігання.
Указом від 13.08.2019 № 595/2019 затверджено персональний склад Комісії державних нагород та геральдики (додається), внесено до Положення про Комісію державних нагород та геральдики, затвердженого Указом Президента України від 31.12.2011 № 1211 «Питання Комісії державних нагород та геральдики», такі зміни: 1) абзац третій пункту 5 викласти в такій редакції: «відповідальним секретарем Комісії є за посадою Керівник Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України; 6. організаційною формою роботи Комісії є засідання, що проводяться у міру потреби; 3) пункти 9 і 10 викласти в такій редакції: « 9. Підготовка матеріалів на засідання Комісії та організаційне забезпечення її діяльності здійснюється Департаментом з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України». У постанові від 17.12.2020 у справі № 9901/82/20 (ЄДРСР 93748580) зазначено про належність відповідача - Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Кодексом адміністративного судочинства України (частини 4, 5 статті 94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото/ксерокопії документів, що не засвідчено у встановленому порядку, позаяк відсутня дата засвідчення копій.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, третя особа Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними і скасування рішення залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:
обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на її підтвердження;
засвідчених у встановленому порядку копій документів, доданих до матеріалів позовної заяви;
нової редакції позовної заяви із зазначенням: яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; позовних вимог сформованих відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; відомостей згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно представника позивача;
обґрунтованої заяви про залучення третьої особи.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова