Справа № 500/90/21
26 квітня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Південно-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.03.2019 року у ВП №44643800, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.03.2019 року у ВП №44643800.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно судового наказу про примусове виконання рішення від 04 липня 2014 року виданого на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року яке набрало законної сили 04 липня 2014 року було стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 120 082 (Сто двадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 53 коп. - основного боргу, 12727 (Дванадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 83 коп. - пені, 12008 (Дванадцять тисяч вісім) грн. 00 коп. штрафу та 3543 (Три тисячі п'ятсот сорок три) грн. 53 коп. судового збору.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 40 років, про що 02 січня 2019 року складено відповідний актовий запис №22. Враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 07.03.2019 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження №44643800.
У зв'язку із цим позивач вважає, що дії працівників Тернопільського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо винесення постанови про закриття виконавчого провадження є передчасними, протиправними, незаконними, що суперечать нормам чинного законодавства України та не сприяють примусовому виконанню рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року і стягненню із належного боржника на користь позивача матеріальних збитків в розмірі - 120 082 грн. 53 коп. А тому звернувся до суду із даним позовом.
15 січня 2021 року ухвалою суду було залишено без руху позовну заяву та надано час для усунення недоліків, шляхом подання до Тернопільського окружного адміністративного суду оригіналу відповідного документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі або докази звільнення від сплати судового збору.
03 лютого 2021 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, а саме долучено до матеріалів справи оригінал квитанції № 8 від 03.02.2021 року на суму 67,20 грн.
Ухвалою від 08.02.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 18.02.2021 о 12:00 год. Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
18 лютого 2021 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 03.03.2021 о 10:45 год., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
Ухвалою суду від 03.03.2021 знову відкладено розгляд справи на 23.03.2021.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 22.03.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
У Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби на виконанні перебувало виконавче провадження №44643800 стосовно ОСОБА_2 , при примусову виконанні наказу №921/494/13-г/9 від 04.07.2014 року виданого Господарським судом Тернопільської області.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 40 років, про що 02 січня 2019 року складено відповідний актовий запис №22.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами п.3 частини першої статті 39, статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження», 07.03.2019 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження №44643800.
У разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Отже, за вказаних вище обставин, а саме, наявності у державного виконавця відомостей про смерть боржника, правових підстав для вчинення інших дій, окрім як тих, що передбачені пунктом третім частини першої та частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця не було, оскільки вказані вище положення Закону містять імперативні норми щодо обов'язку державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із смертю боржника, зокрема, в день, коли йому стало відомо про цю обставину. А тому просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 23.03.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залучено в якості співвідповідача Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та оголошено перерву до 26.04.2021 о 10:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
26.04.2021 в судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити. Подав відповідь на відзив, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності. Не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив в його задоволенні відмовити повністю. Просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 26.04.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснено перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби на виконанні перебувало виконавче провадження №44643800 стосовно ОСОБА_2 , при примусову виконанні наказу №921/494/13-г/9 від 04.07.2014 року виданого Господарським судом Тернопільської області. Було стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 120 082 (Сто двадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 53 коп. - основного боргу, 12727 (Дванадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 83 коп. - пені, 12008 (Дванадцять тисяч вісім) грн. 00 коп. штрафу та 3543 (Три тисячі п'ятсот сорок три) грн. 53 коп. судового збору.
09.09.2014 року Тернопільського міського відділу ДВС управління юстиції в Тернопільській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу жодних відомостей та коштів, що були визначені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16 червня 2014 року не отримував, позивач вирішив звернутися за надання правової допомоги до адвоката Ващука Ярослава Сергійовича .
Адвокатом направлявся адвокатський запит до начальника Тернопільського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) у відповідь на який був наданий лист начальником Тернопільського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ), де було зазначено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 40 років, про що 02 січня 2019 року складено відповідний актовий запис №22. Враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 07.03.2019 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження №44643800.
Як видно з матеріалів справи, позивач жодних листів за місцем свого проживання від Тернопільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, у якого на виконанні перебувало виконавче провадження №44643800 про стягнення із Приватного підприємця ОСОБА_2 коштів в розмірі 120 082 не отримував.
Не погодившись із винесеною постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.03.2019 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом № 1404-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Суд звертає увагу на те, що що така подія, як смерть фізичної особи, породжує низку, як матеріально - правових, так і процесуально - правових наслідків. Зокрема, згідно з положенням п. 3 ч.І ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувана чи боржника. Натомість слід відзначити про те, що під час аналізу процедури закінчення виконавчого провадження державний виконавець має встановити юридичні факти, з якими законодавець пов'язує закінчення виконавчого провадження, однією з обставин для ухвалення рішення про закінчення виконавчого провадження є смерть стягувана чи боржника.
Частиною 1 ст. 608 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Від так, з огляду на приписи п.3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», які є однозначні та лаконічні, варто зауважити, що після смерті сторони виконавчого провадження тобто боржника постає необхідність вирішення питання можливості правонаступництва його прав та обов'язків. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Підпунктом 3 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Статтею 8 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що: «Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов'язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження Національному агентству з питань запобігання корупції на його письмовий запит, здійснений з метою виконання повноважень, визначених Законом України "Про запобігання корупції".
На вимогу Міністерства юстиції України та його територіальних органів з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.
Нотаріус на письмовий запит податкових органів, державного виконавця, приватного виконавця Національного агентства з питань запобігання корупції надає інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов'язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про майно, отримане за правом успадкування.
Заміна сторони у виконавчому провадженні являє собою заміну сторони в судовій справі, оскільки згідно з ч. 1 ст. 52 ГПК України господарський суд у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. А згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ч.І ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. (ч.2 ст. 334 ГПК України)
Якщо є рішення суду про стягнення боргу з фізичної особи яка померла, та щодо неї відкрито виконавче провадження, то смерть боржника є підставою для його зупинення до моменту визначення його правонаступників.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Виходячи зі змісту указаної норми, це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.
Основна функція нотаріуса полягає в захисті права власності та інших прав осіб, які звертаються до нього за вчиненням нотаріальних дій. На відміну від суддів, які розглядають і вирішують цивільні справи відкрито і гласно, нотаріуси та посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані зберігати таємницю їх вчинення або навіть факту звернення до нотаріальних органів.
Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.
Відтак, з огляду на те, що ОСОБА_1 є громадянином України, якому нотаріус не може надати інформацію, щодо відкритої спадкової справи, прізвища та ім'я спадкоємця чи спадкоємців та майна, що передається у спадщину, оскільки дана інформація захищена нотаріальною таємницею та законом.
Представник відповідача зазначив, що згідно повного доступу до витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть у державного виконавця не було підстав для звернення до Тернопільської районної Державної нотаріальної контори та посилаючись на п.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому що державний виконавець не зобов'язаний направляти заяву щодо зміни сторони виконавчого провадження.
Отже, суд приходить до висновку, що у діях державного виконавця Тернопільського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) міститься протиправна поведінка та халатність до виконання своїх службових обов'язків, оскільки останній зважаючи на наявну заборгованість з боку боржника по сплаті коштів визначених рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2014 року станом на день його смерті, не здійснив жодних дій щодо встановлення спадкоємців після смерті боржника, які в межах успадкованого майна зобов'язані здійснити погашення боргу, що утворився за життя спадкодавця-боржника, та підлягає до спадкування поряд із активами спадкодавця, тому має бути погашена спадкоємцями на користь кредитора спадкодавця, ну і звісно заважаючи на ці обставини не звернувся у визначеному законом порядку до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження (боржника).
Як відомо, згідно зі ст. 8 Основного Закону Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Відповідно до ст.1291 Конституції судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи, є найважливішим актом судової влади. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення» воно покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Судове рішення ухвалюється іменем України незалежно від того, до якого рівня судової системи або юрисдикції належить суд і в якому складі суддів (одноособово чи колегіально) розглянуто справу; саме в ньому підбивається підсумок судового розгляду.
Принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості закону по справі, у якій вони постановлені. Тому вони є обов'язковими для виконання на території України всіма фізичними і юридичними особами, яких ці рішення стосуються. Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, вищенаведене свідчить про те, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна вчинити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції принципу верховенства права.
Окрім цього ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5)справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.І ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У публічно-правових спорах фізичної особи із суб'єктом владних повноважень спір виникає у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій відносно цієї особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №63 від 30.12.2020 та в розмірі 67,20 грн. згідно квитанції № 8 від 03.02.2021.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.03.2019 року у виконавчому провадженні №44643800 у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок згідно квитанції №63 від 30.12.2020 та в розмірі 67 (шістдесят сім) гривень 20 копійок згідно квитанції № 8 від 03.02.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Князя Острозького, 14,м. Тернопіль,46008 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40330167).
- Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грюнвальдська, 11,м. Івано-Франківськ,76018 код ЄДРПОУ 43316386).
Головуючий суддя Подлісна І.М.