27 травня 2021 р. м. Рівне №460/7125/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРК"
доПоліської митниці Держмитслужби
про коригування митної вартості,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРК" до Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРК" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби №UA204120/2020/000236/2 від 14.07.2020 про коригування митної вартості товару "Кислота оцтова 99,5% технічна", що декларувався ТОВ "ВАРК" згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA204120/2020/054770 від 13.07.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРК" судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
20.05.2021 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.
Ухвалою суду від 24.05.2021 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до судового розгляду на 27.05.2021.
27.05.2021 від Поліської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
У судове засідання 27.05.2021 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відтак, враховуючи положення ст.ст.229, 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення у справі у порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
У силу вимог п.10 ч.3 ст.2 КАС України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є однією з основних засад адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за правилами частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу, частина третя цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносить витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, необхідно застосовувати критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).
Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).
Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:
1) договором про надання правової допомоги;
2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;
3) документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.
Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у даній справі надавав адвокат Парфелюк Геннадій Іванович згідно з ордером від 30.08.2020 серії АС №1008894, виданим Адвокатським об'єднанням "Сергій Степанюк і Партнери".
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням від 06.08.2020 №96/20, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРК" та Адвокатським об'єднанням "Сергій Степанюк і Партнери", акт надання послуг №96/20-1 від 12.05.2021 з описом наданої допомоги та розрахунком витраченого часу, платіжне доручення №200 від 07.08.2020 на суму 3000,00 грн., платіжне доручення №209 від 11.08.2020 на суму 3000,00 грн., платіжне доручення №10 від 12.01.2021 на суму 875,14 грн., платіжне доручення №130 від 14.05.2021 на суму 4632,95 грн., платіжне доручення №281 від 19.10.2020 на суму 2200,00 грн., наказ №1-в про службове відрядження від 11.01.2021, наказ №24-в про службове відрядження від 09.03.2021, наказ №29-в про службове відрядження від 05.04.2021, наказ №30-в про службове відрядження від 07.05.2021.
Загальна сума гонорару адвоката згідно з актом наданих послуг складає 11508,09 грн.
Загальна сума послуг перекладача згідно рахунку фактури №15/10/2020 від 15.10.2020 становить 2200,00 грн.
З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, яка є співмірною з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 06.08.2020.
Зокрема, підлягають стягненню судові витрати пов'язані із залученням перекладача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача щодо винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №460/7125/20.
Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі №460/7125/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРК" до Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРК" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судові витрати в сумі 13708,09 грн., в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11508,09 грн. та витрати, пов'язані із залученням перекладача в сумі 2200,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 31.05.21
Суддя У.М. Нор