28 травня 2021 року м. Рівне №460/488/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 17.11.2020 №1700-0702-8/36225;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.7 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як жінці, що постійно зайнята у сільськогосподарському виробництві та виховала не менше п'яти дітей до 14-річного віку.
Ухвалою суду від 29.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відмова в призначенні пенсії є правомірною, оскільки первинними документами не підтверджено факту постійної зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
26.10.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як жінці, яка працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятьох і більше дітей (а.а.с.21-22).
ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю, яка виховала п'ятеро дітей до чотирнадцяти років та продовжує виховувати малолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей та довідками Виконавчого комітету Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (а.а.с.9-20).
Листом від 17.11.2020 №1700-0702-836225 пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії на підставі вказаної норми у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт виробництва сільськогосподарської продукції (а.а.с.23-24).
Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з вимогами статті 45 Закону №1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Пунктом 7 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання п.7 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 №244, якою визначено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу (п.1). Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства (п.2).
Таким чином, основними умовами, для призначення жінці пенсії, передбаченої пунктом 7 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, є:
- виховання нею не менше п'яти дітей (в тому числі усиновлених) до 14-річного віку;
- зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на час звернення за призначенням пенсії.
Відповідачем не заперечується той факт, що ОСОБА_1 народила та виховала вісьмох дітей, зокрема п'ятеро з них до 14-річного віку.
Спірним у цій справі є зайнятість позивача на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві.
Отже, в межах цієї справи підлягають встановленню обставини, які підтверджують або спростовують те, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.7 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV була зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві.
Відповідно до запису від 01.03.2018 №7 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.03.2018 за №4 02.03.2018 прийнято на роботу у СВК "Надія" дояркою на повний робочий день (а.а.с.6-7).
Жодних виправлень чи неточностей зазначений запис не містить.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Надія" зареєстроване як юридична особа 30.12.1999 (запис від 05.12.2007 15901200000000319). Основними видами економічної діяльності є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (КВЕД 01.11); вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11); оптова торгівля живими тваринами (КВЕД 46.23); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21); розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (КВЕД 01.42); розведення великої рогатої худоби молочних порід (КВЕД 01.41).
Відповідно до довідок СВК «Надія» від 23.10.2020 №82, №85, №90 ОСОБА_1 дійсно працює в кооперативі дояркою з 02.03.2018 по даний час та зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві (а.а.с.29, 31, 36).
Доказів того, що зазначені довідки містять недостовірну інформацію відповідачем не надано, а судом в ході розгляду справи не встановлено.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що документами, які підтверджують участь в сільськогосподарському виробництві, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.11.2018 у справі №822/1241/15 (№К/9901/4712/18, №К/9901/4711/18).
Як встановлено судом з трудової книжки позивача, з 02.03.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботу до СВК «Надія» дояркою на повний робочий день.
Враховуючи викладене, зазначений запис у трудовій книжці ОСОБА_1 у повній мірі підтверджує зайнятість останньої на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві з 02.03.2018.
Доказів визнання у встановленому законом порядку недійсним, нечинним або таким, що внесений помилково, запису у трудовій книжці позивача від 01.03.2018 №7 відповідачем суду не надано.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.
Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
За наведених обставин, посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на висновки акта перевірки достовірності документів про факт роботи та постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції для призначення пенсії згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 13.10.2018 (а.а.с.25-26) про те, що позивач не зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції, є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, на час звернення із заявою до відповідача позивач працювала у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятьох дітей до чотирнадцятирічного віку, а тому мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
У сукупності викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати у сумі 908,00грн, сплачені як судовий збір згідно з квитанцією від 09.01.2021 №8360 (а.с.48).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви від 26 жовтня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.7 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26 жовтня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, код за ЄДРПОУ 21084076).
Рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар