про повернення позовної заяви
31 травня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/4060/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 квітня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд виходив з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Таким чином, з урахуванням приписів статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом розпочався 01 жовтня 2020 року та закінчився відповідно 01 квітня 2021 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 21 квітня 2021 року, що підтверджується штампом відділення поштової організації на описі вкладення у цінний лист, а отже, позивач звернувся до адміністративного суду з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 не додано до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху. Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копія ухвали суду від 27 квітня 2021 року вручена позивачу 17 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
08 травня 2021 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивач дізнався про порушене право після отримання на своє звернення від 20 березня 2021 року листа Центру від 12 квітня 2021 року. Крім того, в якості причини пропуску строку звернення до суду з позовом позивач посилається на запровадження на території України карантину та встановлення обмежень, у зв'язку з його запровадженням, а також на те, що позивач є особою з інвалідністю.
Оцінюючи доводи заяви, суд повторює, що відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Дана позиція відповідає відповідним висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17.
Таким чином, в силу закону позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів 30 вересня 2020 року.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено можливість досудового порядку вирішення спору шляхом звернення особи за разовою грошовою допомогою до 5 травня саме у період з 05 травня відповідного року по 30 вересня відповідного року. У даному випадку до 30 вересня 2020 року.
Позивач звернувся до Центру із заявою від 20 березня 2021 року, тобто після 30 вересня 2020 року, на яку отримав у відповідь лист Центру від 07 квітня 2021 року №П-859/9, тому суд критично оцінює доводи позивача з посиланням на звернення до Центру з заявою, на яку позивачем отримано лист Центру, оскільки закон не встановлює права особи на звернення до Центру з заявою про виплату за разовою грошовою допомогою до 5 травня після 30 вересня 2020 року, як не встановлює і обов'язку особи вирішувати спір у позасудовому порядку.
Суд зауважує, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі “Перетяка та Шереметьев проти України” (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.
Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.
Зазначаючи про те, що позивач є особою з інвалідністю, позивачем не вказано, у чому саме полягали перешкоди для звернення позивача до суду у встановлений законом строк, як особи з інвалідністю.
Заява позивача про поновлення строку звернення до суду містить, серед іншого, посилання на впровадження в Україні карантину та обмежувальних заходів.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов:
1) якщо причини його пропуску є поважними;
2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Зважаючи на вищевикладене, сам по собі факт запровадження на території України карантину не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки не перешкоджав позивачу вчасно звернутися до суду з позовом, у тому числі, шляхом подання позову на пошту.
У поданій заяві позивачем не зазначено, яким чином та які саме обмеження, запроваджені Кабінетом Міністрів України під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вплинули на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що судом визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 , у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич