28 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4167/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 07 травня 2021 року) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради /далі - відповідач/ про:
- визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи;
- зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видати відповідне посвідчення /а.с. 66-71/.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради із заявою щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та додав до неї всі необхідні документи. Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №05-46/2373 від 26 березня 2021 року йому повідомлено, що відсутні правові підстави в наданні йому статусу та видачі посвідчення як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказану відмову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права та гарантії у зв'язку з отриманням ним травми під час виконання обов'язків військової служби.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 77-81/ зазначив, що відповідно до інформації Національної поліції (лист №5007/01/12-2020 від 22 квітня 2020 року) законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Відповідно до записів у трудовій книжці позивача він проходив службу з 26 січня 2004 року по 06 листопада 2015 року в Управлінні МВС України в Полтавській області та з 07 листопада 2015 року по 15 січня 2016 року - в Національній поліції України. Таким чином, позивач не має права на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Також відсутні правові підстави для встановлення позивачу такого статусу відповідно до пункту 11 частини другої вказаної статті, оскільки відсутні документи, що підтверджують отримання ним такої інвалідності у зв'язку з участю в антитерористичній операції.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26 січня 2004 року по 06 листопада 2015 року, а з 07 листопада 2015 року по 15 січня 2016 року - в Національній поліції, що підтверджується записами в його трудовій книжці /а.с.14/.
Відповідно до акту №60 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженого начальником Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області 12 жовтня 2012 року /а.с.21-22/ та акту розслідування нещасного випадку від 12 жовтня 2012 року /а.с. 23-24/ ОСОБА_1 11 квітня 2012 року о 10 год 30 хв в робочий час при виконанні службових обов'язків під час навчань на військовому аеродромі, проводячи маневри, отримав травму 1-го пальця правої кисті, що призвела до часткової ампутації нігтьової пластини.
Згідно з довідкою УМВС України в Полтавській області №5/5-24 від 11 грудня 2013 року /а.с.20/ розслідування нещасного випадку, який стався 11 квітня 2012 року з ОСОБА_1 проведено та встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №1/16961 від 17 листопада 2014 року /а.с.12/ та №1/12649 від 26 липня 2015 року /а.с. 13/ ОСОБА_1 у періоди з 15 жовтня 2014 року по 17 листопада 2014 року та з 25 червня 2015 року по 26 липня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в місті Костянтинівка Донецької області.
Згідно з актом №5 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим т.в.о командира БПСПОП «Полтава» ГУНП в Полтавській області 18 грудня 2020 року /а.с.25-29/ та акту розслідування нещасного випадку від 18 грудня 2020 року /а.с. 30-35/ ОСОБА_1 18 листопада 2015 року, перебуваючи на робочому місці, двічі втратив свідомість у зв'язку з судомним нападом та внаслідок падіння отримав ЗЧМТ, струс головного мозку та встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до постанови №6 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" від 17 лютого 2021 року /а.с. 19/ захворювання (травми) колишнього співробітника ОСОБА_1 «наслідки органічного ураження центральної нервової системи з розсіяною органічною симптоматикою, синдромом вегетативної дисфункції за змішаним типом, лікворно-венозною дистензією, цефалгічним синдромом, епісиндромом у вигляді генералізованих судомних епінападів (18 листопада 2015 року два напади), … закрита черепно-мозкова травма (18 листопада 2015 року, … ТРАВМА, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків; забійна рана 1-го пальця правої кисті, часткова ампутація нігтьової пластини (11 квітня 2012 року), ТРАВМИ, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків; хронічна виразкова хвороба 12-ти палої кишки … ускладнена кровотечею 24 листопада 2014 року … ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №095807 від 16 березня 2021 року /а.с.51/ ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 04 березня 2021 року внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради із заявою від 19 березня 2021 року (вх.№12 від 19 березня 2021 року) /а.с.84/, в якій просив надати йому статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з 04 березня 2021 року до 01 червня 2023 року внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
На проведеному засіданні 24 березня 2021 року робочою групою щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи по заяві ОСОБА_1 прийнято рішення відмовити у наданні статусу згідно пункту 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" /а.с.83-зворот/.
Розпорядженням Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №12 від 24 березня 2021 року /а.с. 83/ відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи згідно чинного законодавства.
Листом Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №05-46/2373 від 26 березня 2021 року /а.с.52/ ОСОБА_1 повідомлено про відмову у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи. Відповідно до роз'яснення Міністерства у справах ветеранів України від 14 липня 2020 року №5636/02/09.1-20 та від 18 лютого 2021 року №1688/02/09.1-21 та відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Суб'єктом пункту 2 частини 2 статті 7 Закону є особи начальницького і рядового складу органів: Міністерства внутрішніх справ Союзу РСР, Комітету державної безпеки Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. Підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 вказаного Закону є довідки МСЕК, які підтверджують факт встановлення особам начальницького і рядового складу (визначених у цьому пункті органів) інвалідності, пов'язаної з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. За інформацією Національної поліції (лист №5007/01/12-2020 від 22 квітня 2020 року) законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття - особи начальницького і рядового складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. ОСОБА_2 проходив службу з 26 січня 2004 року по 06 листопада 2015 року в Управлінні МВС України в Полтавській області та з 07 листопада 2015 року по 15 січня 2016 року - в Національній поліції України. Таким чином, згідно викладених роз'яснень права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни він не має.
Не погодившись із відмовою відповідача у видачі йому посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22 жовтня 1993 року /далі - Закон №3551-XII/.
Статтею 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Частиною другою статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:
1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних: у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання. Дія абзацу третього цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України та кримінальні правопорушення проти громадської безпеки. Зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;
6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;
7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;
8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;
10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року. Абзац перший цього пункту не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які отримали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності. Участь осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я встановлюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зв'язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманими особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, під час участі у Революції Гідності, встановлюється за результатами медико-соціальної експертизи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України;
11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є (але не виключно): а) клопотання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону; б) довідка керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; в) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;
14) осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
15) осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними органами України і які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання своїх завдань на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися бойові дії.
Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11 - 15 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 18 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12 травня 1994 року /далі - Положення №302 (у відповідній редакції)/, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Питання медико-соціальної експертизи” №1317 від 03 грудня 2009 року, причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період; пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; одержані внаслідок політичних репресій; пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності); поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення; захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Отже, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.
Згідно з пунктами 1-3 розділу І Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №285 від 03 квітня 2017 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427 /далі - Положення №285, у редакції, чинній станом на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 04 березня 2021 року/, це Положення визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Основними завданнями ВЛК є, зокрема визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу).
Відповідно до пунктів 1, 8 та 9 розділу VIII Положення №285 за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).
Причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейським та військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу.
Постанови ВЛК про причинний зв'язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями, зокрема: 2) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції; 6) "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції" - якщо воно діагностовано в період проходження служби в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) або коли захворювання було діагностовано до служби, а в період служби досягло такого розвитку, що призводить до прийняття рішення про непридатність.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII /а.с.83 - 83-зворот/.
У розумінні пункту 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Судовим розглядом встановлено, що з 26 січня 2004 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в Управлінні МВС України в Полтавській області, а з 07 листопада 2015 року по 15 січня 2016 року - в Національній поліції України.
Відповідно до постанови №6 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 мав такі захворювання (травми) колишнього співробітника «наслідки органічного ураження центральної нервової системи з розсіяною органічною симптоматикою, синдромом вегетативної дисфункції за змішаним типом, лікворно-венозною дистензією, цефалгічним синдромом, епісиндромом у вигляді генералізованих судомних епінападів (18 листопада 2015 року два напади), … закрита черепно-мозкова травма (18 листопада 2015 року, … ТРАВМА, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків; забійна рана 1-го пальця правої кисті, часткова ампутація нігтьової пластини (11 квітня 2012 року), ТРАВМИ, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків; хронічна виразкова хвороба 12-ти палої кишки … ускладнена кровотечею 24 листопада 2014 року … ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №095807 від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 04 березня 2021 року внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Таким чином, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 04 березня 2021 року до 01 червня 2023 року внаслідок отримання ним травми під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції.
Тож суд враховує, що 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року, який не застосовує термін "особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", натомість, застосовує термін "поліцейський" для позначення осіб, що проходять службу в органах поліції.
Також вищенаведений закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ та поліцейських.
У листі Національної поліції від 22 квітня 2020 року №5006/01/12-2020 зазначено, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.
Підсумовуючи вищевикладене, законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органи поліції не свідчить про автоматичне ототожнення їх правових статусів.
Оскільки позивач отримав травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції, а законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, суд доходить висновку, що допозивача не можуть бути застосовними положення пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551 стосовно осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ.
Довід позивача про отримання ним травми 11 квітня 2012 року при виконанні службових обов'язків в УМВС України в Полтавській області під час навчань на військовому аеродромі, що призвела до часткової ампутації нігтьової пластини, суд відхиляє, оскільки така травма сама по собі не призвела до встановлення позивачу інвалідності, а лише була врахована в подальшому медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" у висновку №6 від 17 лютого 2021 року.
Водночас суд враховує, що у заяві від 19 березня 2021 року (вх.№12 від 19 березня 2021 року) позивач не зазначив на підставі якого пункту частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому належить надати статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з 04 березня 2021 року до 01 червня 2023 року внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, тоді як відповідач на проведеному засіданні робочої групи 24 березня 2021 року, в розпорядженні Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №12 від 24 березня 2021 року та листі Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради №05-46/2373 від 26 березня 2021 року перевіряв наявність підстав для надання позивачу такого статусу лише згідно пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та не проаналізував наявність підстав для встановлення позивачу відповідного статусу, передбачених іншими пунктами цієї статті, що свідчить про неналежний (неповний) розгляд заяви позивача відповідачем.
Суд зауважує, що виключний перелік осіб, які належать до інвалідів війни визначено статтею 7 Закону №3551-XII, за змістом якої до інвалідів війни віднесені особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій, у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Слід зазначити, що саме поняття "обов'язків військової служби" в Законі №3551-XII є невід'ємно пов'язаним з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), про що йдеться у частині першій статті 7 Закону № 3551-XII.
Враховуючи вищевикладене, встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов'язана з виконанням службових обов'язків" не є безперечною підставою для надання особі статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог Закону №3551-XII у випадку встановлення обставин щодо участі такої особи у захисті Батьківщини, перебування на фронті чи в районі воєнних дій.
Верховний Суд України в постановах від 20 січня 2015 року у справі № 21-528а14 та від 06 листопада 2013 року у справі № 21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов'язків.
При цьому суд зазначає, що віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", якими є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Така правова позиція підтримана і Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18 та від 02 квітня 2021 року у справі № 0540/9350/18-а при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.
З огляду на те, що відповідачем не здійснено повного та належного розгляду заяви позивача щодо встановлення наявності чи відсутності підстав для встановлення позивачу відповідного статусу згідно статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради щодо неналежного розгляду заяви позивача від 19 березня 2021 року (вх.№12 від 19 березня 2021 року) та зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву від 19 березня 2021 року (вх.№12 від 19 березня 2021 року) про надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видачу відповідного посвідчення.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат зі сплати судового збору та на оплату правничої допомоги, яка надана адвокатом Ковжогою Олександром Івановичем на підставі ордеру серії АН № 1031531 від 26 квітня 2021 року /а.с. 58/.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 138 вказаного Кодексу передбачено, що розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частинами третьою та дев'ятою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн позивачем надано до суду копії угоди про надання адвокатських послуг від 01 березня 2021 року, укладеної між позивачем (замовник) та адвокатом Ковжогою Олександром Івановичем (виконавець) /а.с.54/; розрахунку суми гонорару (винагороди) за надання адвокатських послуг (юридично-правової допомоги) /а.с.55/; акту виконаних робіт від 26 квітня 2021 року /а.с.56/; квитанції про оплату надання адвокатських послуг від 01 березня 2021 року /а.с. 57/.
Відповідно до підпункту 2.1 вказаної Угоди виконавець зобов'язується надати замовникові юридично-правову допомогу, а саме: надавати консультації та роз'яснення, підготовити та написати заяву, вивчити судову практику по аналогічним справам, підготувати позовну заяву про зобов'язання вчинити певні дії до Полтавського окружного адміністративного суду, особисто здійснювати захист та представлення прав та законних інтересів замовника під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, складати правові документи, готувати запити, клопотання, заяви, звернення, заявляти клопотання, вирішувати всі процесуальні питання відповідно до вимог КАС України.
Згідно з підпунктом "є" пункту 3.1 зазначеної Угоди замовник зобов'язаний за виконану роботу сплатити гонорар в розмірі 4000,00 (чотири тисячі гривень) грн, а згідно з пунктом 7.1 Угоди ця угода вважається укладеною з моменту підписання 01 березня 2021 року і діє на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Адвокатом Ковжогою О.І. прийнято від позивача згідно Угоди про надання адвокатських послуг від 01 березня 2021 року гонорар в сумі 4000,00 грн, що підтверджується квитанцією №б/н від 01 березня 2021 року.
Згідно з розрахунком суми гонорару (винагороди) за надання адвокатських послуг (юридично-правової допомоги) адвокат Ковжога Олександр Іванович згідно Угоди про надання адвокатських послуг від 01 березня 2021 року надає позивачу юридично-правову допомогу наступного характеру: зустріч з клієнтом, надання консультацій, роз'яснень - 500,00 грн, аналіз судової практики - 500,00 грн, підготовка та направлення заяви та позовної заяви, подати позов до суду - 3000,00 грн (500,00 грн + 2500,00 грн), всього сплачено станом на 26 квітня 2021 року - 4000,00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт від 26 квітня 2021 року згідно умов Угоди про надання адвокатських послуг від 01 березня 2021 року за виконану роботу згідно Угоди виконавець виконав усі умови та надав замовнику юридично-правову допомогу по вищевказаній угоді.
Суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки підготовка справи до судового розгляду не передбачала значних зусиль адвоката. Надання юридичної консультації, вивчення судової практики охоплюється складанням позовної заяви та поданням позову. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що не вимагало участі адвоката в судових засіданнях, надання додаткових пояснень тощо. Крім того, з питання вирішення подібних спірних правовідносин судами України напрацьовано сталу судову практику.
У відзиві на позовну заяву /а.с.80/ відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із неспівмірністю заявлених витрат зі складністю цієї справи та невідповідністю квитанції вимогам законодавства щодо проведення розрахунків.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню до 1000,00 грн.
Враховуючи викладений у рішенні висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.
Оскільки витрат по сплаті судового збору за подання цього позову позивач не поніс, то відсутні підстави для їх розподілу на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст.Халтуріна, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 03195240) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст.Халтуріна, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 03195240) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 березня 2021 року (вх.№12 від 19 березня 2021 року).
Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст.Халтуріна, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 03195240) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 березня 2021 року (вх.№12 від 19 березня 2021 року) про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видачу відповідного посвідчення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст.Халтуріна, буд.13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 03195240) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн (п'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк