27 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4054/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 квітня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків пенсій №3 управління забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220 від 19.02.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 про переведення його з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на 01.05.2016 він займав посаду, прирівняну до державної служби та мав стаж державної служби 10 повних років (з 04.04.2006 по 01.05.2016), а відтак з досягненням 62 річного віку набув право на пенсію державного службовця. Однак, рішенням №220 від 19.02.2021 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію як державного службовця відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2019 №889-VІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ з посиланням на відсутність правових підстав для проведення перерахунку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4054/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
14 травня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 41-43/, у якому представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів Управлінням прийнято вмотивоване рішення №220 від 19.02.2021 про відмову в переведенні з пенсії за віком, що обліковується на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 на пенсію державного службовця на підставі Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.03.2019 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується розпорядженням Кобеляцького ОУПФУ Полтавської області №163850001304 від 23.05.2019, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 87-88/.
17.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" /а.с. 110-112/. До цієї заяви позивач додав пакет документів, у тому числі, довідки Виконавчого комітету Руденківської сільської ради №02-14/1916 від 27.11.2020, №02-14/1923 від 27.11.2020 та №02-14/1924 від 27.11.2020 /а.с. 113-118/.
Рішенням відділу перерахунків №3 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.02.2021 №220 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію як державного службовця відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2019 №889-VІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з посиланням на відсутність правових підстав для проведення перерахунку /а.с. 29/.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220 від 19.02.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220 від 19.02.2021, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Статтею 10 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІ (надалі - Закон № 889-VІІ), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (надалі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено, що 04.04.2006 позивачу, який займав посаду Руденківського сільського голови, присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування (четверта категорія посад); 16.11.2010 позивача звільнено у зв'язку із закінчення строку повноважень, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; 16.11.2010 позивачу, обраному 03.11.2010 Руденківським сільським головою, присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування (четверта категорія посад); 10.11.2015 позивач обраний Руденківським сільським головою; 14.11.2017 повноваження Руденківського сільського голови завершилися /а.с. 19-20/.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим
значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що до стажу державної служби ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди роботи (служби) на посаді Руденківського сільського голови з 04.04.2006 по 01.05.2016 (день втрати чинності Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994).
Отже, станом на 01.05.2016 позивач працював на посаді Руденківського сільського голови та мав стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби, повних 10 років.
Водночас, на час звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" (17.02.2021) та на час винесення оскаржуваного рішення від 19.02.2021 №220, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досяг 62 років, що не відповідає статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Відповідно до приписів частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Станом на 11.03.2019 страховий стаж позивача становив 29 років 2 місяці 27 днів, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 23.05.2019 /а.с. 87/, трудовою книжкою позивача /а.с. 12-24/ та відомостями персоніфікованого обліку про застраховану особу /а.с. 79-84/ та не спростовано позивачем.
Станом на 17.02.2021 страховий стаж позивача становить менше 35 років, тобто у позивача відсутній страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, станом на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" (17.02.2021), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досяг віку 62 років та не мав необхідних 35 років страхового стажу, визначеного абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як передбачено частиною 1 статті 37 Закону 3723-ХІІ, а отже, не набув право на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2019 №889-VІІ та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №220 від 19.02.2021 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич