28 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4628/19
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що виконавчий лист №440/4628/19 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року направлений до Державної казначейської служби України 6 жовтня 2020 року і по теперішній час не виконаний, на його звернення Державна казначейська служба України відмовилася виконувати судове рішення, посилаючись на те, що будь-які платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Ухвалою суду від 5 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду у письмовому провадженні, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Державну казначейську службу України надати до Полтавського окружного адміністративного суду докази щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 у справі №440/4628/19.
Ухвалою суду від 23 квітня 2021 року витребувано від Державної казначейської служби України докази щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 у справі №440/4628/19 та встановлено відповідачу строк для виконання вимог ухвали суду упродовж трьох календарних днів з дня отримання її копії.
До суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у яких зазначено, що рішенням суду будь-яких зобов'язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не покладено.
Також до суду надійшли пояснення Державної казначейської служби України, у яких зазначено, що на теперішній час Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" передбачено видатки для відшкодування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб": шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні. Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" не передбачені видатки для відшкодування: шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення. Служба вважає, що станом на сьогоднішній день законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним. Казначейство вказує, що матиме можливість здійснити заходи по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі №440/4628/19 про стягнення коштів в сумі 110205,03 грн на користь позивача лише після встановлення у законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень. Також Казначейство зазначає, що постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року по справі №804/2076/17 встановлена позиція Верховного Суду: сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Казначейство вважає, що позивач у своїй заяві від 28 березня 2021 року не наводить жодного факту протиправної бездіяльності Казначейства (факту того, що Казначейство, як суб'єкт владних повноважень бездіяло за обставин, коли мало реальну можливість реалізувати свої повноваження).
Заявник у відзиві на пояснення відповідача дії Державної казначейської служби України вважає протиправними, з підстав, викладених у заяві.
Вирішуючи по суті заяву позивача суд виходить з наступного.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2020 року у справі №440/4628/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2020 року у справі №440/4628/19 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
29 вересня 2020 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме: які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Із матеріалів справи встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, зокрема, стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої-третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд також наголошує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду від 11 вересня 2020 року не виконано.
Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845), визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Особливості здійснення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду визначені у пунктах 35-40 Порядку №845.
Зокрема, з моменту надходження до Казначейства документів стягувача, визначених у пункті 6 цього Положення, орган Казначейства протягом п'яти робочих днів після надходження таких документів повідомляє про їх надходження органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Такий орган протягом 15 днів може подати органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувача.
По закінченню такого терміну орган Казначейства надсилає протягом п'яти робочих днів до Державної казначейської служби України зазначені документи (відомості).
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з моменту отримання документів позивача, за якими мало бути здійснене безспірне списання коштів відповідно до пункту 35 Порядку №845, жодних дій, спрямованих на таке списання відповідачем не здійснено.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи Державної казначейської служи України про відсутність належного фінансування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб", оскільки пунктом 39 Порядку №845 передбачено обов'язок Казначейства подати протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.
Отже, суд вважає безпідставними посилання Державної казначейської служи України на те, що казначейство матиме можливість здійснити заходи по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі №440/4628/19 про стягнення коштів в сумі 110205,03 грн на користь позивача лише після встановлення у законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Державна казначейська служба України при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628/19 діяла протиправно.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 15 березня 2019 у справі №821/444/17.
З огляду на вищевикладене суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою вказаної статті, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 14, 94, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної казначейської служби України, вчинені при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628/19.
Зобов'язати Державну казначейську службу України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: неналежному виконанню постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №440/4628/19.
Про результати розгляду та виконання цієї ухвали повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 календарних днів з дня отримання окремої ухвали.
Окрема ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Окрема ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Суддя К.І. Клочко