28 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/4099/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Шевякова І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладене у листі №6031-5947/Х-03/8-1600/20 від 22.10.2020, яким відмовлено у проведенні позивачу перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром з розрахунку 70% від суми заробітної плати, та здійснено перерахунок в розмірі 70% заробітної плати з обмеженням її 10 прожитковими мінімумами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та виплату позивачу пенсії, виходячи з розрахунку 70% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області №18-149вих20 від 26.02.2020 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами.
Під час розгляду справи суд
23.04.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач; ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги позивач обґрунтувала посиланнями на те, що відповідачем на виконання судового рішення проведено перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 26.02.2020 №18-149вих.20, однак протиправно, як на думку позивача, обмежено розмір пенсійних виплат десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, чим порушено її право на належний соціальний захист.
18.05.2021 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію обґрунтував посиланням на те, що при перерахунку пенсії позивача пенсійний орган керувався приписами чинного законодавства, якими передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якій з 15.08.2014 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 70% від місячного заробітку, що підтверджено копією протоколу від 21.10.2014 №6337.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №440/2260/20 зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 70% від загальної суми місячної заробітної плати з 13.12.2019 на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 26.02.2020 №18-149вих.20, та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
На виконання цього рішення пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. При цьому відповідачем застосовано обмеження пенсії максимальним розміром - у сумі, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, встановленим для осіб, які втратили працездатність (з 13.12.2019 - 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00 грн).
Зазначені вище обставини визнаються сторонами.
16.10.2020 позивач звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просила провести перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру.
Листом від 22.10.2020 вих.№6031-5947/Х-03/8-1600/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру.
Не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ (надалі - Закон №3668-VI) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до ... законів України ... "Про прокуратуру", ..., не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).
Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини п'ятнадцятої якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Оцінка судом обставин справи
Спір у цій справі стосується правомірності обмеження пенсії за вислугу років ОСОБА_1 максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що як на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, так і на час здійснення такого перерахунку, чинна редакція частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII передбачала, що максимальний розмір пенсії прокурорських працівників не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищезгаданими нормативно-правовими актами.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 (справа №704/87/17), від 03.04.2018 (справа №361/4922/17), від 15.05.2019 (справа №554/4191/17), від 21.11.2019 (справа № 161/14321/16-а), від 21.05.2020 (справа №554/10510/16-а).
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.11.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі №554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, на які посилається позивач, є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
У спірних відносинах обчислена позивачу відповідно до статті 86 Закону №1697-VII пенсія перевищила її максимальний розмір лише після здійснення перерахунку пенсійної виплати ОСОБА_1 з 13.12.2019 на виконання рішення суду у справі №440/2260/20.
На цей час вже набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, частиною 15 статті 86 якого також було законодавчо впроваджено обмеження розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), до десяти прожиткових мінімумів.
А оскільки перевищення максимального розміру пенсії позивача у спірних відносинах стало результатом перерахунку в період дії як загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, так і Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, то до відповідач мав нормативно-правові підстави застосувати обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з дати проведення такого перерахунку.
Суд вкотре зауважує, що зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 та від 20.12.2016 №7-рп/2016 не стосуються пенсійного забезпечення прокурорів.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17 є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 відступив від висновків щодо застосування положень Закону №3668-VI, висловлених у постанові від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.
При цьому суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17: "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду".
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорських працівників десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто ґрунтується на вимогах закону.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Так само, за умов відмови у задоволенні позовних вимог, немає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.С. Шевяков